При операціях на органах черевної порожнини

Багато хірургічних захворювань черевної порожнини супроводжуються вираженими патофізіологічними і біохімічними зрушеннями, які не можна коригувати лише оперативним втручанням. Після операцій на органах черевної порожнини виникають нові зміни що обумовлені саме операцією і також потребують корекції. До цих патофізіологічних зрушень належить наступне.

Неминуче порушення моторно-евакуаторної функції ШКТ. Це обов'язково супроводжується зрушеннями водно-електролітного балансу (ВЕБ), зокрема й тому, що в паретичному кишечнику накопичується рідина ("третій простір"). Вплив несприятливих фізичних факторів на відкриту очеревину (низька вологість і температура повітря) з безліччю її рецепторів порушує кровообіг у стінці ШКТ. Після зашивання черевної порожнини повітря в ній залишається ще 3–5 днів, що також порушує нормальну роботу кишечника. Парезу кишечнику сприяє також надмірна симпатична імпульсація, пов'язана з больовим синдромом і травматизацією органів і тканин черевної порожнини. При відкритті черевної порожнини є ризик інфікування.

Швидкість спланхнічного кровотоку становить 1,5 л/хв (з 5 л/хв серцевого викиду – 30%), тому будь-які порушення кровообігу (наприклад, внаслідок крововтрати) значною мірою відбиваються на органах черевної порожнини.

Післяопераційний період до описаних проблем може додати ускладнення з боку системи зовнішнього дихання. Післяопераційний біль знижує вентиляцію легенів. Велика ймовірність аспірації вмісту ШКТ (у зв'язку з наявністю зонда в шлунку або кишечнику, можливістю блювання, при пасивній регургитації на тлі пригнічення гортанних рефлексів).

При операціях на органах черевної порожнини можливий вибір різних методів анестезії. Це, безумовно, і багатокомпонентна анестезія з ШВЛ (необхідна якісна міорелаксація), але не менше місце при цих опе-раціях займає епідуральна (на операціях на нижньому поверсі – субарахноїдальна) анестезія. Цей вид анестезіологічного забезпечення забезпечує не тільки якісну анестезію під час операції, але й подовжену післяопера ційну аналгезію. Адекватне ж знеболювання після операції запобігає багатьом ускладненням, насамперед – з боку системи зовнішнього дихання. Однак не можна забувати, що при епідуральній анестезії, що викликає зниження судинного тонусу, необхідна ретельна підтримка ОЦК.

У постнаркозному і післяопераційному періоді під особливим контролем має бути больовий синдром, стан гортанних рефлексів, функції зовнішнього дихання і кровообігу, стан водно-електролітного обміну й кислотно-основного стану, декомпресія шлунка і кишечника.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Вибір й особливості анестезіологічного забезпечення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.