Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Валерий Павлович Кохановский

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

 

Обов’язковий мінімум знань науково-теоретичних термінів і понять з курсу «Гроші та кредит»

Абсолютна ліквідність— здатність активу негайно обмінюватись на будь-які блага.

Актив банку— частина бухгалтерського балансу (ліва сторона), яка характеризує склад, розміщення і використання коштів банку, згрупованих за їх економічним значенням у процесі відтворення.

Активи високоліквідні— кошти та активи, які можуть бути швидко трансформовані в наявні кошти.

Активи робочі банку— кошти на коррахунках, в касі, вкладені в майно, розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кредити; інші кошти та інші активи, що дають прибуток банку.

Активні операції банку— фінансові операції з розміщення вільних коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій належать: надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші банківські операції.

Акціонерний капітал банку— сплачена частка основного капіталу, вкладеного в банк в обмін на вимогу щодо частки в будь-яких майбутніх прибутках, які розподіляються у формі дивідендів. Основними формами акціонерного капіталу в порядку черговості ставлення вимог на прибуток, що розподіляється, є привілейовані та прості акції. Використовується також для позначення статті в пасиві балансу, що вказує суму, яку внесли акціонери і яка разом із нерозподіленим прибутком та іншими фондами становить власний капітал.

Балансовий прибуток банку— загальна сума прибутку від усіх видів діяльності банку, яка відображається в балансі. Складається з прибутку від операційної діяльності та надходжень і збитків від позареалізаційних операцій.

Банк— кредитна установа, яка мобілізує кошти, надає їх у позичку, здійснює підрахунки між економічними суб’єктами.

Банківська операція— діяльність банку, пов’язана з виконанням його специфічно банківських функцій. Коло банківських операцій в Україні винятково визначене законодавством.

Банківська ліквідність— здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами.

Банківський відсоток— плата за надані в торг гроші.

Банківський кредит— вид кредиту, що надається банками підприємствам, домашнім господарствам і державам.

Банківські ресурси— сукупність коштів, які перебувають у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій.

Банкнота— банківський білет, грошовий знак, що випускається в обіг центральним емісійним банком. Забезпечений усіма активами банку та масою товарів, що належать державі.

Бартер— обмін одного товару на інший без допомоги грошей.

Білонна монета— розмінна монета меншого номіналу, ніж основна грошова різниця.

Бланковий кредит— кредит, який надається без забезпечення — лише під зобов’язання повернути кредит і, як правило, надійним позичальникам. Комерційні банки можуть надавати бланкові позики лише в межах наявних власних коштів

Валюта— грошова одиниця, що використовується у функціях світових грошей.

Валютний курс— ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни.

Валютний ринок— сукупність обмінних та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або за відсотковою ставкою.

Валютні відносини— відносини, що виникають під час функціонування грошей у міжнародному обігу.

Валютні обмеження— законодавчо визначені обмеження на здійснення валютних операцій у країні (для певних груп економічних суб’єктів, для певних видів операцій, валют тощо).

Вексель— цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Великий кредит— сукупний розмір позик комерційного банку стосовно одного позичальника, який перевищує 10% власних коштів (капіталу) банку.

Відсотковий ризик— ризик змін процентних ставок, що негативно позначається на прибутку банку.

Власні кошти банку— сукупність різних за призначенням фондів, які забезпечують економічну самостійність і стабільність банку.

Готівкові гроші— знаки вартості, виготовлені з паперу або малоцінного металу.

Гривня— грошова одиниця незалежної держави Україна. «Гривня» як грошова й вагова одиниця Київської Русі походить від найменування обруча — прикраси із золота чи срібла, який носили на шиї («загривку»). Частина цього обруча (рублена гривна), що оберталася в ролі грошей, стала основою найменування грошової одиниці «рубль».

Гроші— специфічний товар, що обмінюється на будь-який інший товар і є загальним еквівалентом. Гроші є засобом вираження вартості товарів.

Грошова база— це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей.

Грошова система— форма організації грошового обігу, що встановлюється державними законами або рішеннями міжнародних органів.

Грошовий мультиплікатор— це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку.

Грошовий оборот— сукупність переміщень грошових коштів між економічними суб’єктами в процесі обміну щодо погашення грошових зобов’язань.

Грошовий потік— сукупність платежів, які обслуговують окремий етап (чи його частку)

процесу розширеного відтворення.

Грошовий ринок— сукупність грошових інститутів, що спрямовують потоки грошових коштів від власників до позичальників.

Грошові агрегати— показники грошової маси в обігу. Це визначена законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічна група ліквідних активів.

Дворівнева банківська система— система, в якій емісійно-організаційні банківські функції відокремлені від інших і реалізуються в так званому першому (верхньому) рівні банківської системи.

Девальвація— офіційне зниження державного металевого вмісту та валютного курсу (чи тільки курсу) національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Депозит банківський— грошові кошти фізичних і юридичних осіб або цінні папери, які передані на зберігання до банку за відповідну плату.

Депозитний відсоток— ставка відсотка, який виплачується за вкладами населення та юридичних осіб.

Депозитні гроші— неповноцінні знаки вартості, які не мають речового вираження й існують лише у вигляді певних сум на рахунках у банках.

Державний кредит— вид кредиту, за якого одним із суб’єктів кредитних відносин (як правило, позичальником) виступає держава.

Дефіцитне фінансування— спосіб розширення сукупного попиту шляхом застосування державного регулювання. Зазвичай це здійснюється перевищенням державних видатків над доходами, наслідком чого є створення бюджетного дефіциту.

«Дешеві» гроші— грошово-фінансова політика утримання відсоткових ставок на низькому рівні, що проводиться з метою стимулювання економічної діяльності шляхом зниження вартості кредитів та інвестицій.

Довгостроковий кредит— кредит, що охоплює позики, які надаються на строк понад п’ять років і призначені для формування основних фондів.

«Дорогі» гроші— кредитно-фінансова політика, що припускає стримування обсягу кредитів за рахунок високих відсоткових ставок центрального банку.

Економічні межі кредиту— межа відносин з приводу передачі вартості в тимчасове використання.

Електронні гроші— умовна назва фінансових коштів, які використовує їх власник на основі електронної системи банківських послуг.

Емісійна функція кредиту— в сучасній економіці гроші виникають внаслідок банківського кредитування. Нестача платіжних засобів у економіці також може покриватися за рахунок розширення комерційного кредиту.

Ефект витіснення— зниження обсягів інвестицій внаслідок зростання відсоткової ставки.

Ефект доходу— зміна співвідношення між поточним та майбутнім споживанням як реакція на зміну сукупного доходу, що спричинений зміною відсоткової ставки.

Забезпечення кредиту— матеріальні й нематеріальні активи, які в разі неповернення кредиту кредитор може використати для компенсації своїх збитків.

Залучені кошти банку— сукупність коштів, які акумулюються банком на різних рахунках клієнтів у вигляді депозитів або придбані на грошовому ринку міжбанківські кредити чи централізовані ресурси.

Інвестиції— грошові, майнові цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку чи збільшення капіталу.

Інвестиційні можливості фірм— доходність інвестицій, що визначає попит.

Інновації— нові досягнення в галузі технології чи управління, призначені для використання в операційній та іншій діяльності підприємства.

Інфляція— знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок надмірного їх випуску і переповнення ними каналів обігу.

Індивідуальна пропозиція заощаджень— залежність між відсотковою ставкою та обсягом заощаджень.

Іпотечний кредит— економічні відносини, що виникають з приводу надання кредиту під заставу нерухомого майна.

Капіталовкладення— витрати на придбання об’єктів основного капіталу.

Комерційний банк— банківська система, що належить до другого рівня банківської системи України.

Комерційний кредит— вид кредиту, що надається продавцем покупцеві у вигляді відстрочення платежу за реалізовані товари і послуги.

Конвертованість— здатність вільного обміну національної грошової одиниці на інші валюти.

Конкурентний ринок— ринок, на якому жоден з учасників не має змоги впливати на ціну.

Контрольно-стимулююча функція кредиту— контроль з боку кредитора над використанням коштів позичальником. З іншого боку, необхідність віддати в кредит стимулює позичальника ефективніше використовувати кошти.

Короткостроковий кредит— кредит, що надається для задоволення короткострокових (до 1 року) потреб позичальника, які виникають у зв’язку з витратами виробництва й обігу та не забезпечуються надходженням коштів у відповідному періоді.

Котирування— визначення офіційними державними органами (чи іншою фінансовою установою) курсу (ціни) іноземної валюти.

Кредит(лат. credo — вірити) — економічні відносини між юридичними та фізичними особами, а також державами з приводу отримання позики в грошовій або товарній формі на засадах повернення, строковості, платності.

Кредитна експансія— комплекс заходів, спрямованих на розширення банківського кредитування (збільшення грошової пропозиції). Спрямована на прискорення економічного зростання і застосовується при антициклічному регулюванні економіки.

Кредитна картка— іменний грошовий документ, що видається банком власникові поточного рахунку і дає йому можливість сплатити через ЕОМ свої покупки і погасити борги, переказуючи гроші за рахунком без використання готівки.

Кредитна операція— угода про надання кредиту, що супроводжується відповідними записами в балансах кредитора і позичальника.

Кредитна рестрикція— комплекс заходів, спрямованих на скорочення банківського кредитування (зниження пропозиції грошей). Використовується для обмеження платоспроможного попиту і скорочення інфляції.

Кредитна система— сукупність установ, які реалізують кредитні відносини у конкретній державі.

Кредитна спілка— громадська організація, головною метою якої є фінансовий та соціальний захист її членів шляхом залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування.

Кредитний портфель— сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання прибутку. Банк може видавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з позичальником, або купувати позику чи частину її, яка була видана іншим кредитором, шляхом укладення угоди з позичальником.

Надання кредиту може відбуватись у формі позик, простих векселів, підтверджених авансів, векселів, строк сплати яких вже настав, рахунків факторингу, овердрафтів, короткострокових комерційних векселів, банківських акцептів та інших подібних зобов’язань.

Кредитний портфель містить агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі і прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення кредитів. Кредитний портфель не містить: відсотків нарахованих, але ще не сплачених, не профінансованих; зобов’язань видати кредит; кредитних ліній, які ще не списані; гарантій та акредитивів; депозитів в інших банках.

Кредитний ризик— ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків за користування кредитом.

Кредитні гроші— неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитних відносин. Це узагальнена (збірна) назва різних видів грошей, що виникають як заміщення майнових боргових зобов’язань.

Кредитно-інвестиційний портфель— сукупність усіх позичок, наданих ринком, та придбаних цінних паперів.

Кредитоспроможність— наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Визначається показниками, які характеризують позичальника: акуратністю при розрахунках за раніше отримані кредити, поточним фінансовим станом, здатністю в разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел.

Кредитор— суб’єкт кредитних відносин, який надає кредит іншому суб’єкту господарської діяльності в тимчасове користування.

Купівельна спроможність— «сила» валюти, що виражається як сума товарів та послуг, які можна придбати на дану грошову одиницю.

Ланка кредитної системи— група установ кредитної системи, яка функціонує за однаковими принципами чи реалізує єдину групу кредитних відносин (банки, інвестиційні компанії, страхові компанії).

Лізинговий кредит— економічні відносини між юридичними особами, що виникають у випадку оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Ломбард— спеціалізована небанківська кредитна установа, яка видає позички під заклад рухомого майна.

Маржа— різниця між ставками позичкового та депозитного процента, яка і є прибутком банку.

Маржа банківська— різниця між курсами валют, цінних паперів, відсотковими ставками й іншими показниками.

Маса грошей— сукупність грошових коштів у будь-якій їхній формі, яка є в економічних суб’єктів у вказаний момент.

Масштаб цін— вагова кількість грошового металу, що законодавчо закріплена за грошовою одиницею. Так, ваговий зміст одного рубля Росії, що був установлений грошовою реформою 1895–1897 pp. С. Ю. Вітте, дорівнював 0,774234 чистого золота, а ваговий вміст рубля СРСР з 1.01.1961 р. — 0,987412 г чистого золота. Ваговий вміст одного долара США у 1934 р. дорівнював 0,888671 г чистого золота. Валютною реформою 1976–1978 pp., проведеною згідно з рішенням країн Ямайської валютної системи, золотий вміст грошових одиниць країн учасниць МВФ скасовано.

Міжбанківський відсоток— відсоток за кредитами, що видаються одним комерційним банком іншому.

Міжнародний кредит— вид кредиту, що обслуговує рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

Мобільність капіталу— ступінь свободи, з якою капітали переміщуються з країни в країну під впливом зміни відсоткових ставок.

Монетаризм— школа в економічній науці, яка ставить гроші в центр макроекономічної політики; ґрунтується на кількісній теорії грошей, що пов’язує рівень цін з кількістю грошей у народному господарстві країни.

Монетарна політика— те саме, що й грошово-кредитна політика.

Монетизація— продаж урядом цінних паперів банкам з метою фінансування дефіциту бюджету.

Небанківські фінансово-кредитні інститути— фінансові посередники, діяльність яких не пов’язана з базовими операціями грошового ринку.

Нейтральність грошей— проявляється, коли кількість грошей в економіці впливає тільки на рівень цін, не впливаючи на зміну відсоткових ставок, рівень зайнятості та інші реальні показники.

Нецінова конкуренція— конкуренція за кредитні ресурси та кредитні вкладення між фінансовими інститутами, що виконують неоднорідні за характером операції, за якими не можна порівняти ціну (наприклад страхування та інвестування на ринку цінних паперів).

Норма відсотка— співвідношення доходу на позичковий капітал із сумою наданої позики (вимірюється у відсотках).

Норма обов’язкового резервування— кошти, котрі комерційні банки зобов’язані зберігати в центральному банку. Підвищення або зниження норми відповідно зменшує чи збільшує суму вільних грошових коштів комерційного банку для активних операцій.

Нуліфікація— оголошення державою знецінених паперових грошей недійсними або обмін знецінених паперових грошей на нові грошові знаки в надзвичайно низькій пропорції, так що плата за такі гроші має суто символічне значення.

Об’єкти кредиту— економічні процеси, відносно яких укладається кредитна угода.

Облікова ставка відсотка— плата, що оголошується й стягується центральним банком за кредитні ресурси, які надаються комерційним банкам.

Облікова ставка НБУ— плата (у відсотках), що стягується Національним банком України за проведення операцій за кредитування комерційних банків шляхом рефінансування їхніх активних операцій (обліковий кредит).

Обліковий відсоток— відсоток, установлений як плата за кредити, що надається центральним банком комерційним банкам.

Обов’язкові банківські резерви— сума грошових коштів, яку повинні постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках у центральному банку. Визначаються у вигляді норми у відсотках до банківських пасивів.

Овердрафт— дебетове сальдо за контокорентним рахунком, із яким погодився банк, різновид кредиту.

Операції на відкритому ринку— купівля і продаж центральним банком державних цінних паперів. Купівля цих паперів комерційними банками скорочує їхні кредитні ресурси, а викуп цінних паперів центральним банком розширює кредитні ресурси комерційних банків. Відповідно не впливає на грошову масу в обігу.

Опосередковане фінансування— переміщення грошей між суб’єктами ринку через фінансових посередників.

Паперові гроші— нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою (казначейством) для покриття своїх витрат і наділяються нею примусовим курсом.

Пасиви банку— одна з двох частин бухгалтерського балансу (права сторона), в якій на певну дату в грошовому вираженні відображені джерела утворення коштів банку.

Пасивні операції банків— операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси для здійснення активних операцій.

Перерозподільна функція кредиту— розподіл через кредитний механізм позичкового капіталу між окремими економічними агентами, галузями народного господарства, регіонами і в глобальному масштабі.

Плаваюча відсоткова ставка— ставка, розмір якої може змінюватися під час дії кредитної угоди.

Платіжний баланс— відображення співвідношення всієї сукупності надходжень із-за кордону та платежів за кордон за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць).

Платіжний оборот— уся сукупність платежів грошима в готівковій та безготівковій формах щодо погашення всіх грошових зобов’язань, які виникають між економічними суб’єктами.

Платоспроможність— здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов’язання.

Повноцінні монети— реальний ваговий вміст монети відповідає її номінальній вартості.

Позичальник— фізичні чи юридичні особи, які можуть отримати в тимчасове користування кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Позичковий відсоток— ставка відсотка, що виплачується позичальником банку за користування позичкою.

Позичковий капітал— грошовий капітал, який передається в позику і приносить його власникові дохід у вигляді позичкового відсотка.

Попит на гроші— потреба суб’єктів економіки в певній сумі грошових коштів.

Принцип кредитування— положення кредитного механізму, що визначає процес кредитування. До принципів кредитування належать: строковість, забезпеченість, платність, цільовий характер використання.

Ревальвація (реставрація)— офіційне підвищення державного золотого вмісту та валютного курсу або тільки валютного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Регулювальна функція кредиту— в сучасних умовах засіб державного регулювання економічних процесів.

Рейтинг банку— показник, за яким проводиться порівняння банків за допомогою обраних критеріїв.

Рефінансування— погашення старої заборгованості шляхом випуску нових позик, головним чином заміною короткострокових зобов’язань довгостроковими цінними паперами.

Ризик банківський— можливість понесення втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин.

Ризик відсотковий— небезпека втрат банку через перевищення відсоткових ставок, що виплачуються за залученими коштами, над ставками за наданими позичками.

Ризик ліквідності — ризик, при якому в банку виявиться недостатньо грошових коштів для виконання платіжних зобов’язань у встановлені строки.

Сеньйораж— прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їхню емісію.

Середньостроковий кредит— кредит, який охоплює позики строком від одного до трьох років, призначені для оплати обладнання, поточних витрат, фінансування капітальних вкладень.

Споживчий кредит— вид кредиту, що надається в грошовій чи товарній формах населенню фінансово-кредитними інститутами та не фінансовими організаціями (фірмами) з метою придбання товарів тривалого користування. Реалізується у вигляді банківського і споживчого кредиту.

Статутний фонд— сукупність власних коштів акціонерів або пайових внесків засновників

(учасників) у грошовій формі, які надаються ними в постійне розпорядження банку.

Страхова компанія (страховик) —установа, яка спеціалізовано займається реалізацією відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб під час окремих подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що акумулюються з отриманих ними страхових внесків (страхових премій).

Суб’єкти кредиту— учасники кредитної угоди (як мінімум кредитор і позичальник).

Трансакція— операція, угода, що супроводжується взаємними поступками, знижками ціни.

Трансформаційна функція банківської системи— можливість змінювати (трансформувати) строки грошових капіталів, їх розміри та фінансові ризики, мобілізуючи грошові кошти одних суб’єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб’єктам.

Факторинг— придбання права на стягнення боргів (купівля дебіторів).

Фіксована відсоткова ставка— ставка, розмір якої не змінюється протягом дії кредитної угоди.

Фінансовий інструмент— засіб, який використовує уряд для досягнення своєї макроекономічної мети. Наприклад, державні видатки та оподаткування можуть розглядатися як інструменти, спрямовані на досягнення повної зайнятості.

Функція грошей— робота грошей щодо обслуговування руху вартості товарів.

Центральний банк— банк першого рівня в дворівневій банківській системі.

Чек— письмовий наказ власника поточного рахунка банку на виплату певній особі азначеної в ньому суми грошей (доходність, ліквідність).

 

Философия: конспект лекций

«Философия: конспект лекций»: Феникс; 2008

ISBN 978-5-222-13381-1

 




Переглядів: 509

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Становлення центрального банку в Україні | Ринкової економіки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.