Організаційна складова механізму реалізації змін

Організаційна структуравизначає впорядкованість завдань, посад, повноважень і відповідальності, виходячи з яких підприємство здійснює свою виробничу і управлінську діяльність.

Організаційна структура управління (ОСУ) – це _________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Організаційна структура управління може сприяти розвитку підприємства або заважати йому. При формуванні ОСУ велику роль відіграє концепція організації, що лежить в основі перебудови ОСУ. Концепція підприємства залежить від характеристики ОСУ (гнучкість або стабільність) і її орієнтації (всередину або зовні) (рис. 6.2).

Рис. 6.2 – Визначення концепції підприємства

Концепція „людські стосунки”: підприємство, яке використовує цю концепцію, орієнтується на розвиток персоналу. Пріоритетні установки – комунікації, культура, мораль, освіта.

Для концепції „внутрішнього розвитку” головною цінністю є порядок, стабільність і збалансованість. Підприємство особливу увагу приділяє раціоналізації рішень, інформованості і комунікаціям.

Концепція „раціоналізація цілей”: головною цінністю таких підприємств є продуктивність, ефективність, прибуток. Особлива увага приділяється плановому розвитку, досягненню цілей, високих результатів.

Концепцію „відкритої системи”: Головною метою таких підприємств є зростання і довгострокове існування, а особлива увага приділяється гнучкості, еволюції і здатності до змін.

Залежно від обраної концепції обирається тип ОСУ. Тепер підприємствам доводиться розв’язувати дві суперечливі проблеми:

1. постійно змінюватись відповідно до вимог зовнішнього середовища і внутрішніх потреб розвитку (вимоги гнучкості ОСУ);

2. зберігати загальну організаційну стабільність як засіб уникнення дезорганізації діяльності і хаосу (вимоги стабільності ОСУ).

Однак, як свідчить практика, підприємства, які не удосконалюються, не розвиваються і не можуть розраховувати на успіх у перспективі. Зміни у зовнішньому середовищі обумовили пошук більш гнучких організаційних структур управління, які б адекватно реагували на ці зміни (рис. 6.3).

Зовнішнє середовище (оточення)	Стабільне	Низька невизначеність 1. Механістична структура, формалізована, централізована. 2. Декілька спеціалізованих відділів в апараті управління. 3. Мінімальна інтеграція. 4. Низька, уповільнена реакція. 5. Орієнтація на поточну, операційну діяльність.	Низька/середня невизначеність 1. Механістична структура, формалізована, централізована. 2. Досить багато відділів з певними горизонтальними зв’язками. 3. Певна інтеграція. 4. Наявність реакції на зміни певного типу. 5. Окремі види планування.
Нестабільне	Висока/середня невизначеність 1. Органічна структура, участь в управлінні робітників, робота у команді, децентралізація. 2. Декілька універсальних відділів, пов’язаних між собою (межі „розмиті”). 3. Певний рівень інтеграції. 4. Швидка реакція. 5. Планова орієнтація діяльності.	Висока невизначеність 1. Органічна структура, участь в управлінні робітників, робота у команді, децентралізація. 2. Багато відділів, диференціація, універсальність у роботі з „розмитими” межами. 3. Великий рівень інтеграції. 4. Широкий спектр реакцій. 5. Стратегічне планування на основі прогнозування.
		Просте	Складне
		Зовнішнє середовище (оточення)

Рис. 6.3 – Характеристика ОСУ залежно від специфіки оточення

Теорія та практика менеджменту винайшли цілий клас ОСУ, які дістали назву „адаптивних” (органічних). Спочатку „адаптивні” (органічні) структури вводилися в діючий механізм управління — так виникли змішані ОСУ (на „матричних” і „проектних” принципах). У цьому разі лінійно-функціональна структура „тримає” основне виробництво та поточне управління, а паралельно створювана „адаптивна” призначена для розв'язання стратегічних проблем. Потім ці „доповнюючі” ОСУ поступово розвивалися.

Таким чином, розрізняють традиційні та адаптивні організаційні структури управління (табл. 6.1).

Таблиця 6.1 – Порівняльна характеристика традиційних і адаптивних ОСУ

Параметри	Традиційні ОСУ	Адаптивні ОСУ
1.Види ОСУ	Лінійна, функціональна, лінійно - функціональна структура	Дивізіональна, матрична, проектна структура
2.Принцип створення	Функціональний принцип	Лінійно-програмний принцип, принцип створення під „мету”
3.Ступінь централізації	Централізовані ОСУ	Децентралізовані ОСУ
4.Стабільність	Високий ступінь стабільності	Стабільність менше
5.Гнучкість	Негнучкі структури	Високий ступінь гнучкості
6.Розподіл праці	Глибокий розподіл праці (горизонтальний, вертикальний, функціональний, технологічний, кваліфікаційний), закріплення обов’язків у стандартних документах	Універсальність в діяльності окремих ланок, які націлені на виявлення проблем і прийняття нових управлінських рішень
7.Механізм контролю	Централізований із застосуванням усіх форм і методів	Використовуються як адміністративні, так і соціально-психологічні методи контролю
8.Орієнтація діяльності	Орієнтовані на поточну діяльність	Орієнтовані на перспективний розвиток

Традиційні ОСУ, як правило, більш стабільні, створені за функціональним принципом, ієрархічні, з досить глибоким розподілом праці, із закріпленням обов'язків і повноважень, з розробленими стандартами діяльності та організаційними документами.

Адаптивні ОСУ, зорієнтовані на реакцію на зміни у зовнішньому середовищі, характеризуються більшою децентралізацією, гнучкістю, універсальністю в діяльності окремих ланок, націлених на виявлення проблем і прийняття нових управлінських рішень. Адаптивні ОСУ покликані досягти балансу між стратегічною та поточною діяльністю, забезпечити керованість процесами розвитку одних і скорочення інших напрямків діяльності.

При пошуку оптимального рішення щодо формування організаційної структури, підприємствам основну увагу слід зосередити на наступних векторах, сполучення яких дає змогу спроектувати найбільш ефективну для здійснення змін організаційну структуру:

Ø ________________________________________________________________;

Ø ________________________________________________________________.

Як свідчить практика успішних підприємств, в повній мірі забезпечити інтеграцію всіх зусиль на підтримці змін не здатна жодна з базових організаційних структур управління. Для підприємств існує два варіанти доповнення формальної організаційної структури:

1) _____________________________________ як окремої незалежної тимчасової робочої групи, основним завданням якої є управління процесом реалізації окремого проекту змін. При цьому можливі такі варіації:

1.1. ________________________________________________ – створюються з керівників вищої ланки та/або фахівців, якщо вирішення проблеми потребує експертної участі різних підрозділів одночасно за необхідності координації різних напрямків діяльності;

1.2. _________________________________ – створюються для вирішення таких завдань, як впровадження нового продукту, виходу на новий географічний ринок, освоєння нових видів діяльності;

1.3. ___________________________________ – залучаються фахівці різного профілю для покращення діяльності у важливих сферах (скорочення термінів виведення нового товару на ринок, покращення якості товарів та обслуговування покупців, скорочення термінів постачань і т.д.);

1.4. ___________________________________ – створюються з фахівців, що відповідають за різні стадії бізнес-процесу з різних функціональних підрозділів з метою вдосконалення самого бізнес-процесу;

2) Впровадження в організаційну структуру управління окремої постійної структурної одиниці:

2.1. _________________________________________.

2.2. _________________________________________.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ресурсно-компетентнісна складова механізму реалізації змін	\|	Соціально-психологічна складова механізму реалізації змін

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.