• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність організаційно-управлінських структур об'єднань підприємств

ОРГАНІЗАЦІЙНО - УПРАВЛІНСЬкі СТРУКТУРИ ОБ'ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМСТВ

Розділ 5

Формою організації елементів об'єднань підприємств як системи є їх структура. Існує декілька підходів щодо визначення поняття організаційної структури управління. Структура, яка відображає синтез взаємозв'язків різних елементів, що спрямовані на досягнення визначеної мети, називається організаційною. Організаційна структура будь-якої системи пов'язана з досягненням її глобальної мети.

Згідно з іншим визначенням, організаційна структура — це конструкція організації, на основі якої здійснюється управління суб'єктом господарювання. Ця конструкція має формальне або неформальне вираження та охоплює канали влади й комунікації, а також інформацію, що передається цими каналами.

З іншого боку, організаційна структура управління визначається як склад, взаємозв'язки та супідрядність організаційних одиниць апарату управління, які виконують різні функції управління суб'єктом. Згідно із цим визначенням, основними елементами організаційної структури управління є:

• склад і структура функцій управління;

• кількість працівників для реалізації кожної функції;

• кваліфікаційний склад працівників апарату управління;

• склад самостійних структурних підрозділів;

• кількість рівнів управління;

• інформаційні зв'язки

Об'єднання підприємств мають такі загальні ознаки:

• кількість членів — два або більше;

• кожний учасник має характерні лише для нього характеристики;

• між учасниками існують певні зв'язки, через які вони вплива­ють один на одного;

• об'єднання існують у часі й просторі, тобто склад об'єднання підприємств можна визначити в даний момент часу; вони ма­ють свої кінцеві межі та оточуюче середовище.

Згідно з вищезазначеними ознаками об'єднання утворюють штучну та відкриту систему і для управління ними можна використовувати загальні принципи побудови організаційно-управлінських структур.

Структура будь-якого об'єднання підприємств відображає упо­рядковане розташування його елементів і форму їхнього взаємозв'яз­ку, перетворюючи діючу структуру на систему.

До важливих характеристик організаційної структури об'єднань підприємств належать:

• кількість ланок управління;

• ієрархічність (кількість рівнів управління);

• чіткість розмежування функцій між учасниками об'єднання;

• чіткість розмежування повноважень і відповідальності по вертикалі й горизонталі в системі управління об'єднанням.

На процес вибору організаційно-управлінської структури об'єднань підприємств впливають такі чинники:

• кількість учасників створюваного об'єднання;

• хто є власником капіталу, що його було використано;

• джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;

• потреба у фінансових коштах;

• межі майнової (матеріальної) відповідальності;

• спосіб розподілу прибутку чи збитків;

• форми управління суб'єктами господарювання, що входять до складу об'єднання;

• відповідальність (необмежена, обмежена, необмежена генерального партнера та обмежена молодшого партнера);

• прогнозована тривалість існування.

Організаційна структура об'єднань підприємств повинна відповідати таким вимогам:

• адаптивність, тобто здатність пристосовуватися до змін навколишнього середовища;

• гнучкість, динамізм, тобто здатність чітко реагувати на зміну попиту, технологій виробництва, інновації;

• адекватність, тобто відповідність організаційної структури параметрам керованої системи;

• спеціалізація, тобто обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної ланки структури;

• оптимальність, тобто налагодження раціональних зв'язків між елемента їй системи;

• оперативність, тобто недопущення безповоротних змін у керованій системі за час прийняття рішення;

• надійність, тобто гарантія достовірності передачі інформації;

• економічність, тобто відповідність витрат на утримання апарату управління можливостям системи;

• простота, тобто зрозумілість для персоналу.

Переглядів: 733