• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Кафедра географії та краєзнавства

Ім. В.Г. Короленка

Ландшафти та фізико-географічне районування України

РОЗРОБИВ

Доцент Булава Л.М.

Полтава 2005

Зміст:

Вступ

I. Природні ландшафти України.

II. Несприятливі фізико-географічні процеси і явища.

III. Сучасні (антропогенні) ландшафти.

IV. Фізико-географічне районування.

V. Природні зони.

VI. Крим і Карпати.

VII. Моря.

Література.

Тема І: Природні ландшафти України

Ландшафт – (від німецького land – земля, край; schaft – суфікс, що означає взаємозв’язок = Краєвид) – структурна частина ландшафтної сфери Землі, цілісне природне тіло-система, яка сформувалась в процесі тривалого взаємозв’язаного і взаємозумовленого розвитку природних географічних компонентів.

Ландшафтна сфера Землі (за Ф.М. Мільковим, 1966) – складова частина географічної оболонки Землі, зона прямого контакту та активної взаємодії літосфери, атмосфери та гідросфери. За насиченістю органічним життям ландшафтна сфера є біологічним фокусом географічної оболонки. Ландшафтна сфера по вертикалі обмежена кількома метрами в полярних регіонах, і в рамках перших сотень метрів в низьких широтах.

Природними географічними компонентами ландшафту є:

- гірські породи та форми їх залягання біля поверхні землі (рельєф); для їх характеристики використовують також термін “літогенна основа”; в яку в широкому розумінні включають тектонічну будову, геологічні комплекси, форми рельєфу;

- води (поверхневі, ґрунтові, підземні - гідромаси);

- біота (рослинність та тваринне населення);

- приземний шар повітря (аеромаси, середньостатистичні показники характеристики яких позначаються “клімат”);

- ґрунти (деякі дослідники вважають грунт перехідним компонентом і не відносять до числа основних).

Всі вказані компоненти, як правило не рівноцінні по своєму впливу на інші. Виділяють ведучі і другорядні компоненти (“сильні” і “слабкі”). По своїй силі вони утворюють такий ряд: літогенна основа – клімат і мікроклімат – води – ґрунти – біота.

Компоненти ландшафту підрозділяють на зональні (клімат, частково - води), та азональні (літогенна основа).

Єдність ландшафту зумовлена інтегруючими ландшафтотвірними процесами, які протікають між природними компонентами. Найбільш загальними є процеси теплообміну, вологообміну, обміну органічними та мінеральними речовинами, а також такі, як ґрунтоутворення, та біогеоценогенез. В сукупності ці взаємозв’язані процеси становлять ландшафтогенез.

Якісні і кількісні показники ландшафтотвірних процесів та своєрідність ландшафтів в цілому залежать від впливу географічних чинників (факторів) ландшафтоутворення. Ці чинники вказують на джерела утворення енергії ландшафтоутворювальних процесів. Головних чинників два: РАДІАЦІЙНИЙ (енергія Сонця) та ТЕКТОНІЧНИЙ (енергія земних надр). Крім того, виділяють два похідних чинника: ЦИРКУЛЯЦІЙНИЙ (трансформована сонячна енергія – у вигляді повітряних потоків, та тепло- і вологопереносу), і АНТРОПОГЕННИЙ (енергія техніки, яка є трансформованою, використаною і направленою людиною енергією Сонця, земних надр, повітряних потоків).

Кожна територія займає особливу географічну позицію відносно впливу кожного із вказаних чинників, чим і зумовлена різноманітність ландшафтів Землі. Аналізом впливу цих чинників (на протязі історії формування ПТК, і сучасних) займається наука ландшафтознавство. Результати дослідження походження, структури і динаміки ландшафтів є їх класифікація.

2. Класифікація ландшафтів націлена на виявлення їх найбільш суттєвих якісних рис і властивостей. Основою класифікації є результати ландшафтного картографування з наступним об’єднанням виділених ПТК в типологічні групи за певними ознаками.

Основні принципи класифікації ландшафтів:

- принцип ступінчастості. На Україні прийняті такі одиниці класифікації: клас (підклас) – тип (підтип) – іноді рід – вид (підвид). Типологічні одиниці найбільш високого рангу (класи, типи) поєднують ПТК, які подібні за однією, або кількома ознаками. В кожній наступній ступіні кількість спільних ознак збільшується;

- принцип єдності походження (генетичний);

- принцип єдності ознак для однієї ступіні класифікації (показаний в таблиці 1). Виділення класів та підкласів відбувається за впливом азональних компонентів (літогенної основи), а типів і підтипів – за впливом зональних компонентів. Види ландшафтів виділяють за поєднанням зональних і азональних ознак.

На території України поширені два класи ландшафтів. Клас рівнинних східноєвропейських ландшафтів об’єднує 5 типів ландшафтів (за П.Г.Пащенко, 1988). В межах класу гірських ландшафтів переважає тип центральноєвропейських широколистянолісових (східно-карпатських і гірськокримських). У високогір’ї Карпат розташовані ландшафти гірськотайгового типу. Перехідні між двома вказаними типами центральноєвропейські мішанолісові ландшафти займають невелику площу. Окремі вершини гір займають ландшафти гірсько-лучного типу (субальпійські і альпійські карпатські полонини; лучні остепнені кримських яйл). В передгір’ях поширені лісостепові і широколистяні типи ландшафтів, близькі до тих, що розташовані на суміжних рівнинах. Типи і підтипи ландшафтів в горах утворюють висотні пояси.

Окремо виділяється тип кримських південобережних ландшафтів (за А.С.Ісаченко – вкрай збіднені фрагменти середземноморських, чи субсередземноморських ландшафтів, які є перехідними від помірного до субтропічного поясу; від середземноморських лісів і чагарників до степів і пустель субтропічного поясу).

Як окремі підтипи (деякі автори – як типи) виділяють інтразональні ландшафти – водні, заплавні, болотні, приморські солончакові.

Таблиця 1. КЛАСИФІКАЦІЯ ЛАНДШАФТІВ УКРАЇНИ (типологічні одиниці та критерії виділення).

Типологічна одиниця	Критерії виділення	Приклади:
КЛАС ЛАНДШАФТІВ	Належність до геотектур рівнинних чи гірських країн; особливості макроцтрикуляційних процесів, якими визначається характер взаємодії чинників ландшафтоутворення	Рівнинні Східноєвропейські (94,3% площ України)	Гірські Карпатські (4,7% площі кримські/ 1% площі)
ПІДКЛАС ЛАНДШАФТІВ	Належність до високих ярусів рельєфу, сформованих за неотектонічний етап розвитку земної кори, що зумовлюють висотну поясність грунтово-рослинного покриву.	Низовинні; Височинні.	Передгірні, Низькогірні, Середньогірні, Міжгірно-улоговинні, Прибережно-схилові.
ТИП ЛАНДШАФТІВ	За біокліматичною спільністю, зумовленою співвідношенням тепла та вологи, яким визначається розподіл грунтово-рослинного покриву, хід екзогенних рельєфотвірних процесів, особливості гідрологічного режиму та ін.	Мішанолісові (17,2% площі України); Широколистянолісові (6,9%); Лісостепові (31,3%); Степові (31.7%); Підтипи: Північностепові (25,9%); Південностепові (5,8%); Сухостепові (7,3%).	Типи: лісостепові; широколистянолісові (в Криму - східноєвропейські, в Карпатах-центрально-європейські), мішанолісові, гірськотайгові, гірськолучні; середноземноморські.
ПІДТИП ЛАНДШАФТІВ	В межах типу ландшафтів, за відмінностями у співвідношенні тепла і вологи (для степових ландшафтів).
	Інтразональні підтипи виділяються при постійному впливі ґрунтових вод, що залягають близько до поверхні; при поширені гірських порід, відмінних від характерних зональних (пісків, елюіально-делювіальних відкладів)
ВИД ЛАНДШАФТІВ	За відмінностями у прояві місцевих ландшафтів твірних процесів (пов’язаних із характером корінних порід і антропогенних відкладів, глибиною залягання ґрунтових вод, рельєфом), що зумовлюють зміни рослинно-грунтового покриву.	Приклади див. табл.3, рис. 2-3; Ландшафтні карти України (додаток до підручника "Фізична географія Укр. РСР"., 1982; АПУЕР Укр. ССР. С. 164-165).

ЛАНДШАФТНІ

ОДИНИЦІ

ЛОКАЛЬНОГОГ РАНГУ: Місцевості. Урочища, фації.

Вчитель пропонує визначити райони поширення кожного типу і підтипу ландшафті. Потім, згідно критеріїв їх виділення, характеризується кожний із бажаних (бажано у вигляді таблиці). Колонки 2.4 диктує вчитель, а колонки 3 учні заповнюють самостійно, користуючись відповідними картами.

Таблиця 2.

В легенді ландшафтної картосхеми (рис.2) показані типи і підтипи ландшафтів (кольором); підкласи та роди ландшафтів (штриховкою).

Ландшафти Полтавщини належать до одного класу, двох підкласів, двох типів, чотирьох підтипів. Основні види ландшафтів відображені на рис. 3. Зв’язок літогенної основи і біотичних компонентів в межах кожного виду ландшафтів показаний в табл.3.

3. ЛАНДШАФТНІ ДОСЛІДЖЕННЯ. Для території України і окремих її регіонів виконані загальнонаукові ландшафтні карти. Ведуться також прикладні ландшафтні дослідження (з метою наукового обґрунтування проектів контурного землеробства; моніторингу природного середовища; меліорації та рекультивації порушених земель).

Основні методи ландшафтних досліджень: польові експедиційні, дистанційні (аналіз космічних та аерознімків), геохімічні, геофізичні (на ландшафтних стаціонарах).

Теоретичні основи ландшафтознавства закладені в працях В.В. Докучаєва, Л.С. Берга, А.О. Григор’єва, М.А. Сонцева, Ф.М. Мількова, А.Г. Ісаченка, В.Б. Сочави та ряду інших, в т.ч. українських вчених (1,8,9).

Тема ІІ: Несприятливі фізико-географічні процеси і явища.

Фізико-географічні (природні) процеси протікають в географічній оболонці в наслідок поступання енергії Сонця та земних надр, її перерозподілу між геосферами (на локальному рівні- між природними географічними компонентами). В останні тисячоліття деякі процеси стали за походженням природно- антропогенами. Таким чином, джерелами енергії сучасних процесів в природному середовищі є: 1) сонячна енергія; 2) енергія земних надр/ тектонічні рухи, вулканізм; 3)обертання Землі та сила тяжіння; 4) енергія циркуляції атмосфери (трансформована сонячна енергія); 5)енергія техніки (трансформована енергія Сонця, надр, вітру, води та ін.). Джерела енергії і є основними факторами фізико-географічних процесів.

Процеси і явища, які завдають шкоди господарству і погіршують умови життя і діяльності населення називаються несприятливими: природними чи природно-антропогенними.

Більшість фізико-географічних процесів мають комплексний характер. Так, особливостями процесів поверхневого стоку зумовлений не тільки режим водойм і річок, але і характер рельєфу, місцевий клімат, рослинність. Дещо умовно, за впливом на формування певного географічного компоненту, несприятливі процеси поділяються на: геолого-геоморфологічні; метеорологічні; гідрологічні; ті, що знижують родючість ґрунтів; біотичні.

Поширення фізико-географічних процесів зумовлено загальними географічними закономірностями; зональністю, секторністю, висотною поясністю, азональністю (рельєфом і складом гірських порід, рівнем ґрунтових вод та ін.). При підготовці до викладання теми вчителю доцільно користуватися картою на ст. 449 тому 2 Географічної енциклопедії України, та мал. 14 посібника "Фізична географія України". -к.,1982, а також табл. Випуску 1 і розділом випуску 2 даного посібника; таблицю на с.

Тема певною мірою є підсумковою, оскільки узагальнює поняття про фізико-географічні процеси, вивчені учнями раніше. Разом з тим, вона є базовою для вивчення природних територіальних комплексів (ПТК, або ландшафтів), інтеграція яких в єдине ціле зумовлена сукупністю взаємозв’язаних природних і природно-антропогенних процесів.

Слід звернути увагу на зональність і регіональність фізико-географічних процесів. Характер місцевих природних процесів - один із основних характерів виділення фізико-географічних районів.

Для зони мішаних лісів характерні заболочування, дефляція, еолова і водна акумуляція, карст. Для зони лісостепу - водна ерозія, дефляція ґрунтів, суфозія, посухи і суховії, засолення. Для Гірського Криму - карст, зсуви, обвали і осипи, селі, землетруси, грязевий вулканізм. Для Карпат - селі, лавини, зсуви, ерозія, землетруси, вітровали.

Переглядів: 1136