Цементація в твердому карбюризаторі

Цементація

Цементація - хіміко – термічна обробка, яка полягає в дифузійному насиченні поверхневого шару атомами вуглецю при нагріві до температури 900…950 ^oС.

Цементацію використовують для сталей з низьким вмістом вуглецю (до 0,25 %).

Нагрів виробів здійснюють в середовищі, яке легко віддає вуглець. Підібрав режими обробки, поверхневий шар насичують вуглецем до потрібної глибини.

Глибина цементації (h) – відстань від поверхні виробу до середини зони, де в структурі є однакові об’єми фериту та перліту (h=1…2 мм).

Ступінь цементації - середній вміст вуглецю в поверхневому шарі (не більше 1,2%).

Більш високий вміст вуглецю призводить до виникнення значної кількості вторинного цементиту, який призводить у поверхневому шарі до підвищеної крихкості.

На практиці використовують цементацію в твердому та газовому карбюризаторі (навуглецьовуюче середовище).

Ділянки деталей, які не підлягають цементації, попередньо покриваються міддю (електролітичним способом) чи глиняною сумішшю.

Майже готові вироби, з припуском під шліфовку, укладають в металічні ящики і присипають твердим карбюризатором. Використовується деревне вугілля з домішками вуглекислих солей ВаСО₃, Na₂CO₃ в кількості 10…40%. Закриті ящики укладають в піч і витримують при температурі 930…950^oС.

За рахунок кисню повітря відбувається неповне згорання вугілля з утворенням окису вуглецю (СО), який розкладається з утворенням атомарного вуглецю за реакцією:

Атоми вуглецю, що утворилися адсорбуються поверхнею виробу і дифундують вглиб металу.

Недоліком даного способу є:

- Значні витрати часу (для цементації на глибину 0,1 мм витрачається 1 година);

- Низька продуктивність процесу;

- Громіздке обладнання;

- Складність автоматизації процесу;

Даний спосіб застосовується в дрібносерійному виробництві.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відпуск сталей	\|	Структура цементованого шару

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.