Джерела фінансування дефіциту бюджету грошових коштів

Для того щоб підтримати ліквідність, тобто безперервність в оплаті платежів, фінансовому відділу необхідно вишукати зовнішні джерела фінансування. У розглядуваному прикладі фінансовий відділ корпорації визначив мінімальну суму грошового потоку в 75 млн дол. З цією метою корпорація планує одержати короткостроковий кредит у банку. У березні сума кредиту становитиме 66 млн дол. (75 – 9), у квітні передбачається одержати додатково 39,5 млн, сума короткострокової заборгованості банку зросте до 105,5 млн дол. З травня починається погашення боргу на 15,5 млн, заборгованість скорочується до 90 млн; у червні погашується 28,5 млн, заборгованість на початок липня становитиме 61,5 млн дол. за умови, що сума грошових коштів підтримуватиметься на рівні 75 млн дол.

Фінансовий відділ корпорації може планувати погашення дефіциту іншими способами. Зокрема, якщо умови для залучення короткострокового боргу для корпорації несприятливі, то вона може вдатися до відстрочки капітальних витрат або продати певну частину активів. Суть планування бюджету грошових доходів і видатків корпорації в тому й полягає, що дозволяє запобігти можливим неплатежам покупця. Якщо на певні дати виникають надмірні суми залишків грошових потоків, то на основі прогнозів кошти спрямовуються на купівлю ринкових цінних паперів. У разі дефіциту грошових потоків вони можуть бути реалізовані.

На практиці відбуваються відхилення від запланованих сум як доходів, так і видатків. Тому фінансовим відділам рекомендується розробити декілька альтернативних бюджетів. Один із них грунтуватиметься на можливому зниженні загальної економічної кон’юнктури, другий — навпаки, на позитивній тенденції розвитку. Варіанти прогнозів будуть ураховувати зниження або підвищення сум продажів, скорочення або продовження строку між пред’явленням рахунку та його оплатою. Прогнози мають також ураховувати можливість реалізації активів для компенсації зниження грошових потоків (наприклад, продаж на фінансових ринках придбаних раніше цінних паперів або інші схожі дії). Використання ЕОМ дає змогу добути з пам’яті машини потрібний варіант. що підходить для певної економічної і фінансової ситуації. Завдяки інформації, що міститься в серії прогнозних бюджетів, корпорація може швидко коригувати свою фінансову політику.

В економічній літературі пропонуються різні моделі складання бюджету грошових доходів і видатків корпорації.

Бюджети грошових доходів і видатків можуть передбачати необхідність залучення не тільки короткострокових кредитів, а й довгострокових. У такому випадку поточне планування буде прямо пов’язане зі стратегією розвитку. Г. Бірман і Дж. Хасс пропонують три варіанти прийняття рішень. Перший: якщо в компанії є можливість гасити борги в строк і вона має хорошу фінансову репутацію, то короткострокову заборгованість можна автоматично поновлювати. Наприклад, корпорація може періодично випускати облігації й потім викуповувати їх. Комерційний банк може відкрити корпорації так звану кредитну лінію (credit line): кредитувати до певної максимальної суми на постійній основі.

Другий варіант рішень ґрунтується на залученні фондів фінансового ринку. Для цього корпорація може продати свої довгострокові папери або випустити нові акції. Цей варіант звичайно використовують великі корпорації; дрібні корпорації, як відомо, не мають доступу до фінансових ринків. Для них джерелом зовнішнього фінансування, тобто кредиторами, можуть бути постачальники, якщо ті замінять розрахунки за встановленими рахунками на розрахунки за короткостроковими цінними паперами, що мають триваліший строк погашення.

Третій варіант полягає в тому, щоб змінити деякі показники, які б поліпшили прибутковість, темпи зростання, темпи надходжень коштів у розрахунках тощо. Проте поліпшення одного показника може призвести до погіршення іншого. Наприклад, можна дати знижку покупцю, якщо він прискорить строки оплати за відвантажені товари і таким чином збільшить частку продажів з негайною оплатою. Тому при зміні показників застосовується аналітичний метод, який називається “аналіз чутливості” (sensivity analysis) кон’юнктури. Цей метод дає можливість показати, як зміна одного фактору залежить від іншого, і навпаки.

Корпорації, як правило, приймають рішення з урахуванням усіх можливих варіантів.

4.5. Фінансовий план

Поняття фінансового плану

Фінансовий план є результатом тривалого процесу прогнозування комерційної діяльності акціонерного товариства. Фінансовий план можна було б визначити як внутрішній нормативний документ, що визначає майбутнього економічного розвитку корпорації. Вище ми говорили про обрії фінансового планування. Відповідно до них визначаються і терміни на який складаються фінансові плани. Корпорація складає довгострокові прогнози — прогнози на 5 або на 10 років, а також короткострокові — на один фінансовий рік.

Фінансовий план великих корпорацій являє собою досить важкий том, що складається з ряду відособлених, але тісно пов’язаних між собою документів. Кожний із них відбиває спеціальний напрямок розвитку, головними з них є:

· прогноз продажів;

· прогнозний баланс;

· прогнозний звіт про прибуток;

· прогнозний звіт про зміну фінансової позиції;

· прогнозний звіт про зміну в капіталі корпорації;

· план зовнішнього фінансування;

· бюджет капітальних вкладень;

· бюджет грошових надходжень і витрат (касовий план).

Крім основних документів можуть складатися інші. Наприклад, програми пенсійного фонду або програма фундаментальних наукових досліджень. У кожному з документів будуть дані відповідні обгрунтування майбутніх витрат, визначені джерела їх фінансування, основні цілі розвитку і поставлені відповідні задачі.

Упорядкування фінансового плану дозволяє фінансовому відділу (або управлінню) передбачати деякою мірою майбутні події. Зокрема визначити фінансові потоки необхідні для економічного росту корпорації.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розпис надходжень	\|	Взаємозв’язок прогнозних документів фінансової звітності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.