З початку 70-х років корпорації складають програми реінвестування дивідендів (dividend reinvestment plans) для своїх акціонерів. Такі програми дають інвесторам можливість купити додатково акції з дивідендами, які виплачує корпорація. Слід зазначити, що деякі корпорації використовують для цього свої казначейські акції, як, наприклад, Америкен Телефон енд Телеграф Корп[120]. Крім казначейських акцій, корпорації використовують також неемітовані акції зі статутного капіталу. Відповідно до таких програм корпорація є бенефіціаром, тобто одержувачем зрослих грошових потоків, оскільки виплачені дивіденди повертаються корпорації для реінвестування в звичайні акції. Плани користуються популярністю під час операцій із короткостроковими цінними паперами, які випускаються комунальними підприємствами, що продають цінні папери з п’ятипроцентним дисконтом від ринкової ціни.
Популярним реінвестиційним планом є укладена угода акціонера з трансфертним агентом корпорації, звичайно банком, котрий купує для нього акції. Корпорація при цьому не одержує коштів, але надає фінансові послуги для акціонера за нижчою ставкою. Крім того, він отримує право придбавати дрібні акції (fractional shares) і велику гнучкість у виборі методів одержання дивідендів у вигляді акцій або в грошовій формі. Акції звичайно перебувають у банку і можуть бути відіслані акціонеру або продані на його вимогу. При цьому комісійні послуги оплачуються акціонерам за нижчою ставкою, ніж у брокера.
8.6. Оцінка дивідендної політики та її результатів методом коефіцієнтів