Практичне використання моделі Міллера—Орра

Ситуація 1. Припустимо, що залишок коштів корпорації наближається до максимуму 31 634 дол. До яких дій повинен вдатися менеджер?

Менеджер повинен: 1) знизити залишок коштів: 31634 – 17211 = 14423 дол.; 2) купити короткострокові ліквідні цінні папери на суму 14423 дол., збільшивши портфель корпоративних цінних паперів.

Ситуація 2. Припустимо, що залишок коштів корпорації знизився до мінімуму 10 000 дол. Що повинен робити менеджер?

Менеджер повинен: 1) відновити кошти до суми точки повернення: 17211 – 10000 = 7211 дол.; 2) продати з корпораційного портфеля цінних паперів 7211 дол. для поповнення залишку коштів.

Модель Міллера—Орра показує, що чим вище s², тим більша різниця між точкою повернення і мінімальним сальдо. Чим більша невизначеність, тим вище верхня межа і чим більша варіативність, тим більша вірогідність того, що сальдо знизиться нижче мінімуму. Отже, політика проведена менеджером, має бути спрямована на запобігання таких обставин.

Таким чином, зміст обох моделей полягає у виборі між розміром операційних витрат і витрат на виплату процентів. Точка повернення за моделлю Міллера—Орра мінімізує суму операційних витрат і витрат на виплату процентів.

Управління дебіторською заборгованістю

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Модель управління коштами Міллера—Орра	\|	Визначення кредитоспроможності корпорацій-покупців

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.