• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Що ви знаєте про художньо-словесний образ? Пригадайте, чим різняться риторика та поетика.

2. Що таке фоніка? Чим вона відрізняється від фонетики?

3. Чи можна створити художній образ підбором звуків? Що таке алітерація та асонанс?

4. Чому саме словесний (лексичний) рівень мови є основним моментом творення художнього образу?

5. Що таке літературна норма та культура мови оратора? Які найпоширеніші мовні помилки ви знаєте?

6. Розкрийте поняття "автологічна лексика". Чим вона відрізняєть­ся від тропа? На які розряди поділяється?

7. Що таке слова з нейтральним стилістичним забарвленням? Яке місце займають вони в ораторській мові?

8. Які слова в групі "автологічна лексика" не є нейтральними за стилістич­ним забарвленням (слова з підвиіценою експресивністю)? Назвіть їх розряди.

9. Дайте визначення, що таке "троп". Навіщо ораторові тропи? Що таке прості та складні тропи? Які розряди простих та складних тропів вам відомі?

10. Спробуйте дати свої приклади тропів.

11. Чому питання про співвідношення тропів та фігур у класичній риториці досить заплутане? Наведіть приклади спірних потрактувань (іронія і т.п.).

12. Дайте визначення, що таке "фігура" (синтаксичний рівень текс­ту). В чому полягає диференціація між синтаксичними та стилістични­ми фігурами?

13- Назвіть розряди синтаксичних фігур. Наведіть власні приклади.

14. Назвіть розряди стилістичних фігур. Наведіть власні приклади.

15. Що таке стиль? Як реалізується ця категорія в ораторській справі? Які різновиди стилів ви можете назвати й охарактеризувати?

3.5.7. Практичні завдання

I. Проставте наголос.

Батьківський, статуя, циган, цемент, Расін, кулінарія, табу, християнин, мізерний, пеня, відгомін, Тацит, догмат, феномен, дочка, завдання, бажаний, дихання, український, запроданець, поняття, випадок, Макбет, гастрономія, жалюзі, магазин, параліч.

Звірте розставлені вами наголоси з словниковою нормою.

II. Виправте неправильні вирази.

Вказала про це; відмічав про те, що; роз'яснити про роль; було свідченням про те, що; молодь ходять по вулиці; велику увагу приділили на тісний зв'язок; підкреслювалось про те, що.

III. Виправте граматико-стилістичні помилки в наступних реченнях:

Добра людина — це котра думає насамперед про інших. Київ — це буде столиця України. Юність — це коли вам двадцять. Вулиця Франка — це де тролейбусна зупинка. Горілка — це буде алкогольний напій. Гарні книги — це які примушують замислитися. Синтаксис — це буде один з розділів науки про мову.

IV. Підберіть фразеологізми (крилаті слова), які служили б синонімами до наступних слів. Наприклад, до слова "дурний" це можуть бути: "думає хвостом", "За дурною головою і ногам нема спокою", "Поки розумний думає, то дурень уже робить" тощо.

1) Розумний. 2) Красивий. 3) Скупий. 4) Ледачий. 5) Злий.

V. Яке явище висміюється у наведеному уривку з вірша Д.Білоуса "Що значить слово "значить"?

Раз на запитання просте -Що значить слово "значить"? -сказав: це, значить, значить те, що слово "значить" значить!

VI. Прочитайте текст; знайдіть у ньому слова, які вжива­ються лише в західноукраїнських землях.

Безперечно, слабість, недуга, старість, нещастя, нужда зближають людину до Бога. В дійсності старі люди, слабкі жінки, пригноблені відчувають більшу релігійність, віднаходячи скоріше шлях до Бога. Біля Христа тиснуться насамперед та найбільше люди упосліджені та ті, хто потребує помочі й порятунку. Христос сам і приділює їм особлившу увагу, оздоровляючи, воскресаючи, потішаючи, допомагаючи. Це могло б викликати мильний погляд, що, мовляв, Бог є нам потрібний, аби заповнити наші прогалини, щоб прийти на по.міч, де інші не знають, що дальше (І.Ортинський).

VII. За допомогою яких лексичних засобів передано психологі­чний стан в даному уривку:

На серці було так легко! Хотілося зацюцюбити щось таке!.. Хотілося стрибати, жмакати когось в обіймах!..

VIII. Виділіть з даного лексичного матеріалу слова, які вжи­ваються в сфері академічного красномовства. До яких груп лекси­ки належать слова, що залишилися?

Чкурнути, дотримуватися, диференціація, файний, говорити, ідіот, ідіома, пошана, хронологія, шампусік, глаголити, вода, шурупити, довбанути, фонема, природа, вуйко.

IX. Спробуйте у поданому нижче реченні замінити вульгари­зми на евфемізми та перифрази.

У неї морда — хоч пацюки бий! Не лізь своїми ратицями до мене обійматися!

X. Чому поданий уривок викликає комічний ефект? Спробуйте переписати цей текст в потрібному лексико-стильовому ключі.

Прискореними темпами я ковтала їжу. Мій чоловік, що ніс відповідальність за своєчасне забезпечення кухні різними сільськогосподарськими продуктами для приготування належних страв, добре справлявся зі своїми сімейними обов'язками. Тому за останній календарний рік я налагодила своє харчування на високому рівні.

XI. Пригадайте виступ (лекцію, урок, проповідь, виступ по телебаченню чи радіо тощо), в якому ви спостерігали порушення літературної норми. Що це було за порушення? Якою була реак­ція аудиторії?

XII. Зробіть текст яскравим, художнім, емоційним, уживши порівняння, епітети та метафори.

І знову літо. Спека. Полудень. Поблизу озеро. Воно знаходиться в тіні дерев. Хочеться викупатися у воді.

XIII. Виділіть епітети в цих реченнях. Поясніть, чому одне й те ж слово в одних випадках виступає просто як означення, а в інших — як епітет?

Жовте листя кружляло під осіннім вітром. Золоте листя тонко дзвеніло під осіннім вітром.

Тепле почуття ворухнулося в моїх грудях. Тепле повітря влилося у розчинене вікно.

Вогненний заклик оратора наче запалив присутніх. Вогненний потік лився з доменної печі.

XIV. Вимовіть наступні фрази зі звичайною та іронічною ін­тонацією:

Андрійко розумний хлопець. Скоро настане комунізм. Зарплатню обіцяли видати вчасно. Ось приклад шляхетності!

XV. За допомогою якої синтаксичної фігури забезпечується зв'язок між двома реченнями?

Я підійшла до одинокої берези. Береза здавалася мені такою сумною, що я мимоволі доторкнулася до її гладесенької білої кори.

XVI. Розрізніть серед поданих виразів каламбури та парадокси.

Гірше за все ми знаємо своїх близьких (Ф.Моріак). Як всі оратори, шо ставлять собі за мету вичерпати тему, він вичерпав терпіння слухачів (О.Уайльд). Не стільки отого плачу, скільки за те я плачу (нар.). Якщо дотримуєшся маленьких правил, то можна порушувати великі (Дж.Оруел). Кто не бачив Іспанії — сліпий, хто її бачив — засліплений (П.Борель). Не заводьте дітей! Ви їм даруєте життя, вони вам т смерть. Ви їх породжуєте на світ, вони вас зживають зі світу (О.Бальзак).

XVII. Визначіть, що це за синтаксична фігура:

Люди поділяються на праведників, що вважають себе грішниками, та грішників, що вважають себе праведниками (Паскаль).

XVIII. Розрізніть серед поданих виразів персоніфікації та уособлення:

Стілець жалібно застогнав, коли на нього вмостився Опанас Іванович. Невиразний смуток підкрадався до мене. З чорних грудей хмари вирвалася вогненна блискавка. Мов сонячний стовп у кімнату, в її життя пролилося щастя. Справжнє життя наче обігало Сергія кривими стежками.

XIX. Порівняйте два речення. Яке з них приваблює вас біль­ше? Чому? На якому тропі побудовано друге речення?

1) Надії з'явилися й пропали.

2) Смутні надії, що починали пробиватися в її серці, раптом розквітли, отримали буття і постали купою квітів, які тепер на її очах зрізали та жбурнули на землю (О.Бальзак).

XX. Розрізніть серед поданих виразів алюзії та ремінісценції.

Возвеличу Малих рабів отих німих, А на сторожі коло їх Поставлю слово (Т.Шевченко).

Продовжуйте, донько Іродіади! А там подивимось, чи подадуть вам до вечері мою голову на тарелі (Ж.Санд).

Мені набридло кожного дня переконуватися, що в житті завжди є місце для подвигу.

"Ясени, ясени... Бачу вас за селом край дороги..." А й справді. Стоять на краю села. Ніби вийшли зустрічати когось із далекої мандрівки. Когось мудрого й сильного (Л.Павленко).

XXI. Прочитайте дані речення. Спробуйте дати художній опис цих явищ за допомогою літоти, гіперболи та порівняння.

Ліліпут — людина, маленька на зріст. Велетень — людина надзвичайно високого росту.

XXII. Переробіть послідовно на риторичний вигук, риторичне звертання, риторичне запитання таку фразу:

Український фольклор є скарбницею нашої духовності.

XXIII. Використовуючи нижчеподані слова, створіть два ва­ріанти речення: а) побудованого на зевгмі та асиндетоні; б) побу­дованого на зевгмі та полісендитоні:

Веселка, червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий.

XXIV. Пригадайте різницю між алегорією та символом. Вка­жіть, де алегорія, а де символ у таких реченнях. Зазначте також, яка стилістична фігура присутня в першому реченні.

Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Дерево світлоплодовите, що від нього харчуються вірні [образ хреста у молитві].

XXV. Напишіть коротку промову на тему: "Мій перший пуб­лічний виступ", використовуючи наступні тропи та фігури: сине­кдоха, амфіболія, синтаксичний паралелізм, еліпс, апасіопеза, па-ралепсис, аномінація, градація (клімакс). Радимо спочатку ство­рити "сухий" логічний текст, а потім "оздобити" його за рахунок згаданих прийомів.

XXVI. Знайдіть у поданому уривку тропи та фігури. Яку функцію вони виконують? Знайдіть тут свідомі порушення ав­тором літературної норми. Для чого це зроблено?

По далеких горбах самотіли тихі гуцульські оседки, вишневі од смерекового диму, якими покурились гострі дашки оборогів з запашним сіном, а в долині кучерявий Черемош сердито поблискував сивиною та світив попід скелі недобрим зеленим вогнем. Переходячи потік за потоком, минаючи хмурі ліси, де озивалась часом дзвінко корова або білиця сипала вниз під смереку об'їдки шишок, Іван піднімався все вище... А стежка вела все далі, кудись у ломи, де гнили одна на одній колючі смереки, без кори й хвої, як кістяки. Пусто і дико було на тих лісових кладовищах, забутих Богом і людьми, де лиш гутори гутіли та вились гадюки. Тут була тиша, великий спокій природи, строгість і сум. За плечима в Івана росли вже гори і голубіли у далині. Орел здіймався з кам'яних шпиць, благословляючи їх широким розмахом крил, чулось холодне полонинське дихання і розпростиралось небо. Замість лісів тепер слався землею жереп, чорніш килим повзучих смерек, в якому плутались ноги і мхи одягали камінь зеленим шовком. Далекі гори одкривали один за одним свої хребти, вставали, як хвилі в синьому морі. Здавалося, морські буруни застигли в ту саму мить, коли буря підняла їх з дна, щоб кинуть на землю та заллятисвіт. Вже синіми хмарами підпирали крайнебо буковинські верхи, оточились блакиттю близькі Синиці, Дземброня і Біла Кобила, курився Ігрець, колола небо гострим шпилем Говерла і Чорногора важким своїм тілом давила землю (М.Коцюбинський).

XXVII. Спробуйте перевірити лексичне багатство своєї мови

за формулою Б.Головіна¹: К

N

— , де N — число лексем, а п — п

число слововживань. Для цього використайте написаний вами текст (максимально великий за обсягом). Чим більшим виявиться деся­тковий дріб, тим багатший лексикон оратора.

XXVIII. Поясніть, у чому полягають стильові недоречності такого "документу":

Високоповажна подруго! Цим листом доводжу до твого відома, що налаштувалася вже була їхати до тебе, а тут — телеп кота в борщ! — оказія: профком дає путівку, яка горить. Отож, начувайся, будь здорова й не кашляй. Бажаю тобі ясного неба, щастя і здоров'я, кавказького довголіття, радості буття і грошей шапку. Твоя вірна колежанка Оксана.

Спробуйте довести цей текст до певної стилістичної однорід­ності.

XXIX. Визначте, як змінюється в наведеному нижче корот­кому оповіданні стиль спілкування героя. Подумайте, що краще: відверте хамство чи "лицемірна" риторика? Чи не варто бути в даному випадку "лицемірним" і в глибині душі?

Юрко біг собі додому з школи. Раптом, коли він зльоту загнув за кут будинку, то всім тілом вдарився в щось велике і м'яке. Воно похитнулося, але встояло. Переляканий Юрко підвів голову і побачив розлючене обличчя літньої пані в окулярах.

— Перепрошую дуже, — пробелькотів він, задихаючись. — Я не хотів... Це сталося випадково. Прийміть мої вибачення.

Обличчя просяяло усмішкою. Пані вже не гнівалася.

— Гарний хлопчику, — промовила вона. — Що ж, з усяким буває. Добре, що тебе навчили гарно вибачатися. Бувай.

"Щоб ти ноги переламала, стара корово! Пре, як танк! Сиділа б вдома, смерті чекала", — подумав Юрко, попрямувавши своєю дорогою.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Бабич НД. Основи культури мовлення. — Львів, 1990.

Бельчиков Ю.А. Говори ясно и просто. — М„ 1980.

Васильєв А.Н. Основи культури речи. — М., 1990.

Вихованець І. Абревіатури. Культура ораторської мови //Трибуна лектора. — 1978. - № 3. - С.33-34.

Вихованець І. Нюанси слова (Про мову лектора) //Трибуна лектора. — 1976. - № 2. - С.44-45.

Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Герман М.А. Основи риторики. — К., 1988. — С.102-Ш.

Зворьїкин Ю.Н. Юмор в публичном виступлений. — М., 1977.

Клюев Е. Риторика (Инвенция. Диспозиция. Злокуция). — М., 1999. — С.178-262.

Колесник Г.М. Культура мови усного виступу (лектора) //Трибуна лекто­ра. - 1980. - № 10. - С.30-32.

Максимов В.И. Точность и внразительность слова. — Л., 1968.

Цеков Ю.І. Не заради дзвінкої фрази (Художній образ як елемент ораторсь­кої промови) //Трибуна лектора. — 1981. — № 8. — С.38-41.

Чинений А.И. Художественннй образ в устном виступленим. — М., 1980.

Чихачев В.П. О культуре публичной речи. — Л., 1968.

Язовицкий Е.В. Говорите правильно. — М.-Л., 1964.

4. ЗОВНІШНЯ КУЛЬТУРА ОРАТОРА

Вигляд оратора.Зовнішність є не останнім чинником успіху того, хто виступає. І тут важливо володіти собою, вміти "створювати імідж", певний образ. Недарма існує спеціальна професія — іміджмейкер, тобто людина, що допома­гає створити імідж. Зачіска, охайність рук та нігтів, макіяж, стан взуття та одягу — все це уважно фіксується і впливає на сприй­няття ваших слів.

Не кожен може похвалитися, що природа дала йому високий зріст, міцну статуру й грацію жестів. Але буває, що зовні непоказ­на людина, коли виступає, мов магніт, притягує увагу аудиторії. За кожним її жестом уважно стежать, підкоряючись ритмові її виступу.

Інколи промовець спирається на атрибути своєї професії, які забезпечують бажаний імідж автоматично. Так, у церковному красномовстві кафедра чи амвон, блискуче тло інтер'єру, пишні ризи вже забезпечують певну увагу слухачів.

Інша справа — світське красномовство. Тут щоб привернути до себе увагу, оратор мусить вдаватися до певних прийомів. При цьому важливо дотримуватися міри. Не варто бути ексцентрич­ним, не личить екстравагантно одягатися, так само, як і робити незвичайну зачіску, вдаватися до особливих жестів тощо.

Вираз обличчя, хода, якою ви проходите до місця виступу, постава — випростана чи згорблена, ваша жестикуляція — ство­рюють певне враження ще до того, як ви сказали перше слово. Симпатія чи антипатія до оратора формується саме в ці найперші хвилини.

У кожної людини є те, що називають чарівністю (або шарм, як кажуть французи). Та не кожен вміє її використовувати. Не­досвідчений оратор інколи боїться аудиторії. Йому здається, що всі його сприймають критично, що його "наскрізь бачать". Але насправді кожен може змусити аудиторію слухати свій виступ. Треба тільки бути щирим і ставитися до людей з повагою. На­впаки, всяке хитрування, намагання "себе подати", якось підкре­слено "причепуритися" можуть сприйматися як вияв комплексу неповноцінності.

Водночас треба пам'ятати, що слухачі чекають від вас чогось більшого, ніж просто "розмови на рівних", — важливих, повчаль­них речей. Якщо ви тримаєтеся перед ними непевно, немов виба­чаєтеся за те, що ви тут є і марнуєте чужий час, ваші справи кепські. Оратор повинен почувати себе володарем ситуації. Але владність полягає не в тому, щоб пригнічувати слухача своїм авторитетом. Довірливість і щирість повинні читатися на вашо­му обличчі з найперших моментів спілкування з людьми.

Вихід до слухачів.До місця промови треба йти спокійно, не бігти, не поправляти на ходу одяг, чи зачісуватися й т.п. Є старовинний прийом: починати йти з півкроку, а не з широкого кроку. Пройшовши до місця, наберіть впевненої пози й починайте. Якщо вам треба прочитати текст з листка, не втуп­люйтеся одразу в папірці. Огляньте людей, усміхніться. Запам'я­тайте: той, хто кладе перед собою текст і читає, заклякнувши в одній позі, немов хоче сховатися від слухачів, справляє вражен­ня людини-магнітофона.

Погляд.Негарно спрямовувати погляд у вікно, в стелю або заплющувати очі під час виступу. Не треба також дивитися "крізь" людей байдужим, відчуженим поглядом. Досвідчений ора­тор уміє дивитися так, що кожен слухач відчуває його погляд "саме на собі". Майстерність дивитися на кожного окремо й вод­ночас на всіх приходить з часом. Треба вчитися поступово пере­водити погляд з одного ряду облич на наступний, повертатися поглядом до тих, хто виявляє до вашого виступу особливий ін­терес. Існує й такий прийом: час від часу повільно "малюйте" очима цифру 8, що наче лежить горизонтально на рівні очей глядачів.

За дослідженнями психологів, погляд "очі в очі" неприєм­ний: він є виразом агресії й викликає недовіру або гнів. Недаре­мно ж люди звичайно лише "зустрічаються поглядами" й тут-таки відводять очі один від одного.

Жестикуляція.Жести поділяються на механічні, ілюстративні та емоційні¹. Механічні жести— це жести, що су­проводжують промову без зв'язку з її змістом, тобто робляться автоматично. Всім відомі такі приклади, коли оратор, навіть не замислюючись над цим, робить одноманітні рухи рукою, попра­вляє зачіску, тре перенісся і т.п. Ілюстративні жести— це жести, які зображують те, про що йде мова. Наприклад: поїзд рушив, і при цьому лектор робить рух рукою уперед і т.п. Ані механічних, ані ілюстративних жестів допускати не слід. Вони тільки відволі­кають від промови, а іноді і взагалі створюють комічне враження.

Наприклад, О.Водовозова у своїх спогадах про російського педагога XIX ст. Ушинського згадує, як віну 1860-ті роках відвідав урок учителя Соболевського, на якому вивчалися байки. Вчитель демонстрував, як їх треба читати: "Звірів він зображував в особах: лисицю, скоцюбившись, неймовірно скошуючи свої й без того косі очі, слова виголошував дискантом, а щоби нагадати про п хвіст, відкидав одну руку назад, помахуючи ззаду зошитом, згорнутим в трубочку. Коли йшла мова про слона, він зводився навшпиньки, а на довгий хобот повинні були вказувати три зошити, згорнуті в трубочку та вкладені один в одний. При цьому, дивлячись, який звір, він чи то бігав та гарчав, чи то, стоячи на місці, сіпав плечами, щирячи зуби".

Оратор повинен користуватися емоційними жестами. Емо­ційні жести— це жести, що підсилюють виразність промови, прикрашають ЇЇ, допомагають у виділенні основних думок. Голо­вне, щоби ці жести у промовця були природними.Трохи повер­тайте голову й корпус, робіть жести руками лише в найважливі­ших місцях промови. Не тупцюйте на місці, а непомітно перено­сьте центр ваги тіла з однієї ноги на другу. Ноги треба тримати трохи розставленими, одну ногу виставити дещо вперед. Коліна мають почуватися гнучкими. Груди й руки треба тримати без напруги.

Якщо від нервозності ви не знаєте, "куди подіти руки", вико­ристовуйте старовинний акторський прийом: між середнім та великим пальцями кожної з рук утримується малесенький, непо­мітний уламок сірника.

У найвиразніших місцях промови робіть корпусом легкий рух уперед, спираючися на носок, або й цілий крок уперед. Жи­віт має бути підтягнений.

Якщо вас "заціплює", знайдіть куток, аби кілька разів зігнути коліна, крутнути головою й плечима, змахнути руками. Якщо ■ перехоплює дихання, кілька разів енергійно зігніться. Все це зні­має напругу. Мета таких засобів — набути спокійної постави.

Не розглядайте свої руки чи нігті. Подумки проаналізуйте вираз обличчя: чи не насуплені у вас брови, чи не зібралося у зморшки чоло, чи не роззявлено рота. Буває, що від хвилювання обличчя начебто "заціплюється". В такому випадку перед тим, як виступати, два-три рази з усієї сили напружте м'язи обличчя. Посміхніться, "до вух" розтягнувши рота. Піднесіть брови "аж до зачіски". Спробуйте поворушити вухами. Звичайно, це треба ро­бити, щоб ніхто не бачив. Наведені вправи займуть кілька се­кунд, але в результаті м'язи обличчя повністю розслабляться, воно набуде спокійного виразу.

Якщо ви легко червонієте, знічуєтеся — наберіть повні гру­ди повітря й не видихайте, скільки можете утриматися. Зробіть таку затримку раз, другий, третій. Дихання автоматично почне

саморегулюватися. Загалом воно має бути цілком вільне, спо­кійне. А відтак легені ритмізують роботу серця, кровообіг стане нормальним.

Голос.Рідко зустрічаються люди з "пошкодженим" голо­сом. Від природи кожен може добре володіти своїм голосом. Ін­дійські йоги навіть вважають, що хрипкий, гнусавий чи непри­ємний голос неможливий у людини, що веде гідний спосіб життя.

Пияцтво та куріння — головні вороги голосу. Час його уста­лення — юнацькі роки. Чоловічий голос уже пройшов підлітко­вий "злам", але ще не звучить на повну силу: це станеться десь під ЗО років.

Наш голосовий апарат — багатющий інструмент. Дихальні органи, мов міхи в органі, напомповують повітря. Воно змушує вібрувати зв'язки в дихальному горлі. Гортань, ротова та носова порожнини утворюють резонатори. Губи, язик, нижня щелепа й м'яке піднебіння артикулюють (творять) звуки.

Правильні артикуляція й вимова, добра дикція — запорука успіху. Потрібно чітко й правильно вимовляти кожен звук, боро­тися з шепелявістю, гаркавістю, недбалою вимовою. Дехто вимо­вляє замість потрібного звуку зовсім інший — наприклад, "в" замість "л". Промовте всі літери алфавіту як звуки (а ще краще — запишіть на магнітофон і прослухайте). Якщо ваша дикція не дуже чітка, на допомогу можуть прийти різні скоромовки, які дають змогу виробити досконалу вимову для будь-яких звуків.

Чи достатньо гучнийваш голос? Якщо він глухий і тихий, потрібно ширше спиратися на дихання, дати струменю повітря з легенів звучати сильно, вільно й чисто. Кожне слово треба чути, не можна зливати кілька слів у якусь невиразну звукову масу. Чіткість вимови часто залежить і від аудиторії, в якій виступає оратор. Потрібно пам'ятати, що чим більше приміщення, тим повільніше розповсюджуються звукові хвилі: для того, щоби вони не змішувалися і не заглушали одна одну, оратор повинен дати їм час для поширення. Тому у великих аудиторіях оратор пови­нен говорити повільніше, ніж у маленьких. Гучність голосу мож­на певною мірою прогнозувати: оратор може позначити певні місця в тексті відповідними символами: і,, і₂, г₃, £₄ (від італ. муз. терміну "Ьгїе" — голосно).

Правильне сприйняття аудиторією промови залежить і від темпуїї виголошення (тобто швидкості, з якою оратор вимовляє звуки, склади чи слова за одиницю часу). Оратора, який взяв неправильний темп, перестають слухати. Якщо промова виголо­шується занадто швидко, аудиторія не встигає за оратором, втра­чає стрижень розмови, а незабаром й інтерес до неї. Але так само погано, якщо оратор говорить дуже повільно — аудиторія випереджає його у сприйнятті інформації і ефект той самий: інтерес до промови втрачається. Найбільш оптимальний для сприйняття такий темп: від 120 до 150 слів за хвилину. Необхідно зазначити, що найбільш важливі місця в промові потрібно виділяти повільні­шим темпом, а другорядна інформація може подаватися і в більш швидкому темпі (наприклад, вставні речення, дієприслівникові зво­роти і т.п.). Для зручності при підготовці виступу промовець може робити для себе позначки щодо темпу проголошення окре­мих частин промови. Б.Найденов пропонує позначати темп літе­рою і, тоді швидкість проголошення можна визначити так: T1,T2,T3,T4 і т.п.

Знайте теситуру(діапазон) свого голосу. Дехто хоче гово­рити "не своїм голосом", наприклад, більш басистим, ніж є на­справді. Виходить штучно, негарно. Висота голосу дана від при­роди, її треба використовувати такою, якою вона є. Діапазон голосу у людини звичайно становить 1,5-2 октави, але зазвичай людина говорить на 3-4-х нотах. Розширюйте діапазон свого голосу, але робити це потрібно поступово і повільно. Перехід від низького тону до високого і навпаки допомагає привернути ува­гу слухачів до певних місць промови.

І нарешті, варто замислитися над тембромголосу. Є голоси "оксамитові", сильні й м'які, багаті на відтінки. Є голоси з "ме­талевим" звуком, владні, рішучі. Є тонкі й ніжні, особливо у жінок. Тембр може чарувати більш, ніж будь-що інше. Він інди­відуальний, неповторний, як візерунок шкіри на пальцях. Знай­діть свої темброві можливості й користуйтеся ними. Тембр мож­на міняти, переходячи від "оксамитових" нот до "металу в голо­сі" й т.п. — цьому потрібно вчитися. Але уникайте хрипоти й задишки, гнусавості й гаркавості (заковтування звуку).

Усе базується на диханні,яке має бути достатньо глибоким і одночасно інтенсивним. Опирайте дихання на діафрагму, як це роблять оперні співаки. Не хапайте повітря занадто часто, хоча мало є речень, які можна вимовити на єдиному, так би мовити, подиху, не набравши кілька разів повітря. Контролюйте ваше дихання, керуйте ним — це єдиний фізіологічний процес, що легко піддається контролю розуму. А через вільне дихання почне пра­вильно функціонувати й усе інше. Головне ж — настрій душі, що дає звучність і силу голосу.

Дотримуйтесь паузи.Пауза — це теж засіб впливу на слуха­ча. Недарма, наприклад, серед акторів (у яких виразне проголо­шення тексту відіграє дуже важливу роль) добрим актором вва-

жається той, хто вміє "тримати паузу". Паузи можна поділити на дихальні, логічні та психологічні. Дихальні паузи використовують­ся, щоб набрати дихання. В цей момент ви відпочиваєте самі й даєте відпочити аудиторії. Але треба слідкувати за тим, щоб ці паузи збігалися з паузами логічними. Логічні паузи відбивають структуру тексту (в першу чергу розділові знаки). Психологічні паузи використовуються для того, аби звернути на щось увагу слухачів чи підготувати їх до якогось важливого моменту. Пауза використовується при переходах від однієї думки до іншої, як засіб, щоб підкреслити якусь думку (наприклад, коли ритор ви­користовує такий прийом, як обрив і т.п.). Але уникайте неви­правданих пауз, які псують промову, утруднюють її сприйняття. Щоб цього уникнути, фразу потрібно обдумувати перед її виго­лошенням, а не в процесі виголошення.

Є прийом: почати з паузи (ораторська пауза) — це зацікав­лює. Але не мовчіть занадто довго, бо складається враження, що ви розгубилися.

Нарешті, вправно користуйтеся інтонаціями.Монотонне про­голошення промови стомлює. Лише паламар читає речитативом, монотонно. Промовець виголошує не сакральний (священний) текст, а говорить "від себе", отож й інтонаційний малюнок тут розкутіший, багатший. Уникайте "нерішучої" інтонації: вона не­припустима. Взагалі ж учені підрахували, що слухачі не засвою­ють 30-40 % промови, якщо її інтонація не відповідає змісту. Тому промовець у момент виступу повинен сконцентруватися тільки на тексті виступу і тих думках та почуттях, які він хоче передати в промові.

Місце промови.Оратору необхідно звертати увагу на деякі моменти, що стосуються сприйняття його персони очима аудиторії. Так, він мусить бути достатньо добре освітлений — голос з темного кута мало кого приваблює. Для оратора-початків-ця небажано починати свою практику з виступу просто неба, перед численними слухачами. Окрім психологічного бар'єру, який може виникнути, на перший план виступає і такий важ­ливий момент, як акустика. Навпаки, в приміщенні, в якому резонує голос оратора (а багато залів, де виступають про­мовці, спеціально налаштовані на добру акустику), початківець почуватиметься впевненіше. Х.Леммерман дає таку пораду: "Зверніть увагу, аби задня стіна, що підтримує вас акустично, була розташована не дуже далеко"¹. Тут-таки зазначено ще два моменти, які потрібно врахувати ораторові: у великих приміщеннях його підстерігають дві небезпеки: або поглинання звуку, або луна; в першому випадку слід дуже чітко артикулювати ко­жен звук; в другому — уповільнити темп. Луна спостерігається переважно в високих приміщеннях або в приміщеннях, які поді­лено на частини¹.

П.Сопер радить: якщо аудиторія невелика (до 75 осіб), гово­рити, ставши на один рівень зі слухачами.

Отож, варто обстежити місце майбутнього виступу заздале­гідь і врахувати свої можливості відповідно до конкретних об­ставин.

Базові поняття: Імідж оратора; шарм оратора; погляд ора­тора; жести: механічні, ілюстративні, емоційні; міміка оратора; голос оратора: артикуляція, дикція, темп, теситура, тембр; ди­хання; паузи: дихальні, логічні, психологічні; інтонація; акустика.

Переглядів: 1787