• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методологія дослідження феномену революційної музики у формуванні громадської думки

В цьому параграфі будуть описані методи та методологічні підходи, що були застосовані для дослідження феномену революційної музики у формуванні громадської думки.

Здійснюючи дослідження, ми керуємося такими загальноуковими принципами як:

1. Принцип об'єктивності. В ході роботи ми намагаємося бути неупередженими до досліджуваних явищ;

2. Принцип сходження від абстрактного до конкретного. В пізнанні об’єкту ми рухаємося від абстрактного до конкретного, від неповного, часткового, фрагментарного до більш повного, цілісного і всебічного знання;

3. Загальнодіалектичний принцип загального зв'язку й взаємодії. Даний принцип реалізується при вираженні залежності між феноменом революційної музики і громадською думкою, відбитті взаємозумовленості в існуванні, а також їхньому розвитку;

4. Принцип системності. Революційна музика та громадська думка розлядаються як інтегроване ціле;

5. Термінологічний принцип. Даний принцип застосовується при вивченні історії термінів і позначуваних ними понять, розробці або уточненні змісту та обсягу понять, встановленні взаємозв'язку і субординації понять, їх місця в понятійному апараті теорії, в межах якої реалізується дослідження.

Вивчення феномену революційної музики у формування громадської думки включає в себе використання єдиної методологічної рамки, конкретно наукових та загальнонаукових методів. Здійснювати дослідженнями ми будемо в рамках структуралістського конструктивізму. Автором цього підходу є французький соціолог П. Бурдьє, який прагнув розробити інтегральну теорію, що включала б в себе досягнення феноменології та структуралізму. П. Бурдьє запропонував використовувати одночасно два принципових підходи при вивченні соціальних реалій. Перший - структуралізм, який ним реалізується у вигляді принципу подвійного структурування соціальної реальності:

а) в соціальній системі існують об'єктивні структури, незалежні від свідомості і волі людей, які здатні стимулювати ті чи інші дії і прагнення людей;

б) самі структури створюються соціальними практиками агентів.

Другий - конструктивізм, який припускає, що дії людей, зумовлені життєвим досвідом, процесом соціалізації та набутими схильностями діяти так чи інакше, є свого роду матрицями соціальної дії, які «формують соціального агента як істинно практичного оператора конструювання об'єктів» [20, с. 28] .

Зазначені методологічні підходи, на думку П. Бурдьє, дозволяють встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між соціальними явищами в умовах нерівномірного розподілу соціальних реалій в просторі та часі. Так в музиці проявляються характерні риси культури та цивілізації суспільства, що досліджується. З плином часу та розвитком суспільства змінюється музика, що дозволяє говорити про неї як про невід’ємну частину соціального життя. В такому руслі музика постає як інструмент впливу на соціальне середовище. Тобто музика є продуктом і тим, що продукує одночасно. Музика є продуктом культури і водночас є інструментом соціальних зрушень. Громадська думка при цьому теж може бути як причиною, так і результатом зрушень.

Оскільки музика та громадська думка є явищами складними за своєю будовою, необхідним є аналіз структури для визначення особливостей функціонування елементів кожного з явищ за допомогою структурно-функціонального аналізу. У сутнісній структурі громадської думки виділяють такі 2 компоненти – раціональний та емоційний. Раціональний компонент включає в себе знання людей про події і факти, явища і процеси, які стали об'єктом суспільної уваги та соціальний досвід. Емоційний – це масові настрої, соціальні почуття, які виникають з приводу об'єкта громадської думки. Тільки при взаємодії цих двох компонентів можна стверджувати, що була сформована соціальна оцінка. Водночас ми говоримо про об´єкт і суб´єкт громадської думки, її соціологічні аспекти, функціонування та управління таким функціонуванням. У цьому відношенні громадська думка багато в чому подібна до соціального інституту, зокрема, в багатьох західних країнах існують центри з її вивчення. Хоча насамперед ідеться про стан громадської свідомості, що містить у собі приховане чи явне ставлення різних суб´єктів до відповідних об´єктів (проблем, подій, фактів, предметів, явищ, процесів довколишньої дійсності). Через зазначене ставлення суб´єкта до об´єкта громадська думка регламентує ті чи інші норми, стереотипи поведінки в різних ситуаціях, впливаючи на них.

Саме цей вплив і становить суть функцій громадської думки. На думку відомого українського соціолога В. Полторака громадська думка виконує в суспільстві такі функції:

1) директивну,

2) консультативну,

3) експресивну.

Директивна функція полягає в тому, що громадська думка сама ухвалює рішення, яке має суто імперативний характер, тобто обов´язковий до виконання. Ідеться про вибори, референдуми, збори колективів, на яких ухвалюються обов´язкові для всіх членів відповідних колективів рішення. Консультативна функція громадської думки дістає вияв у консультаціях, порадах, рекомендаціях щодо вирішення певних проблем, які ставить життя. Успіх у розв´язанні таких проблем багато в чому залежить від урахування громадської думки. Експресивна функція громадської думки, найширша за своїм застосуванням, зводиться до тієї позиції, яку займають суспільство, його структурні підрозділи, зокрема особа стосовно тієї чи іншої події, факту, явища тощо [39, с. 121].

Загалом музичний твір також складається з двох компонентів, кожен з яких утворює «всесвіт» елементів, – гармонічний та ритмічний. Гармонічний вміщує в себе елементи, що утворюють мелодійний зміст музики, а ритмічний утворює основу мелодії, розміщуючи акценти, що впливають на побудову мелодійного ряду. Звучання композиції неможливе без цих компонентів, один з них передбачає існування іншого, що робить їх фактично нероздільними.

Відповідно до своєї структури, революційна музика виконує такі функції:

1. Культурна – будучи твором мистецтва, здійснює вклад у культурне надбання народу;

2. Естетична – організація образно-емоційного освоєння соціальної реальності;

3. Комунікативна – революційна музика є засобом спілкування автора з аудиторією та виконавця з аудиторією;

4. Трансляційна – виражається у передачі соціального досвіду між поколіннями; також у передачі емоційної динаміки між соціальними групами, або між індивідами;

5. Експресивна – революційна музика є засобом передачі громадської позиції певних соціальних груп;

6. Інтегративна – полягає у створенні революційних соціальних спільностей.

Розглянувши функцію і структуру революційної музики, можна говорити про те, що вона є не тільки культурним, але і соціальним явищем.

В ході дипломної роботи для вирішення поставлених задач використовувалися загальнонаукові методи. За допомогою аналізу, що передбачає вивчення предмету шляхом розчленування його на складові елементи, були досліджені існуючі у вітчизняній та зарубіжній соціології визначення громадської думки. Метод також був використаний для детального вивчення формування громадської думки в Україні та схожих випадків застосування революційної музики для формування громадської думки в Європі XX століття.

Метод синтезу, що є протилежним за сутністю аналізу, використовується для того, щоб отримати уявлення про міжскладові зв’язки предмета вивчення. В роботі ми синтезували власне визначення, громадської думки використовуючи підходи В. Оссовського та В. Полторака.

Дослідивши приклади революційної музики в Європі, ми створили власні моделі успішного революційного музичного твору в залежності від характеру та змісту революції за допомогою методу моделювання з метою виявлення його сутнісних ознак.

Зіткнувшись з проблемою відсутності чіткого визначення самого поняття «музики», було виведене власне поняття за аналогією визначень інших наук.

Для вивчення генезису дослідження музики та громадської думки був використаний історичний метод, що дозволив простежити розвиток наукових уявлень про об’єкт дослідження. Також він був застосований для вивчення прикладів використання революційної музики з метою впливу на громадську думку та для того щоб простежити механізми формування громадської думки в сучасній Україні.

Крім того, в ході дипломної роботи були використані й інші логічні методи. Індукція та абстрагування були застосовані на етапі створення моделей революційної музики; за допомогою дедукції та порівняння здійснювався семіотичний аналіз революційної музики та революційних подій в країнах, де було виявлено специфічний музичний супровід революційних подій.

Таким чином, поєднання всіх методів, об’єднаних загальною теоретико-методологічною рамкою, дозволяє нам провести подальший теоретичний аналіз феномену революційної музики у формуванні громадської думки, що відповідає поставленим задачам.

Переглядів: 523