Механізми взаємодетермінуючого впливу феноменів «революційна музика» та «громадська думка»

Як ми зазначали вище, феномени «революційна музика» та «громадська думка» здійснюють взаємний вплив один на одного. Громадська думка з приводу помітних політичних подій знаходить своє вираження у народній творчості, в тому числі і у революційній музиці. Створена революційна музика, що увібрала в себе настрої, оцінки та ставлення народу, здатна дуже швидко поширюватись серед мас, впливаючи на формування громадської думки, детермінувати настрій населення, таким чином здійснюючи сильний вплив на маси. Революційна музика, як своєрідний показник ставлення народу до подій, здатна консолідувати революційні маси і змінити ставлення інших до революційних подій.

Але революції різняться за характером протікання, за соціальним базисом та за метою. Відповідно до цього, революційна музика, якщо вона є дієвою і покликана надихати людей, приймає різні форми. Відтак необхідним є конструювання моделей революційних музичних творів відповідно до особливостей переворотів.

Для початку розглянемо докладніше поняття «модель» та «моделювання». Слово «модель» походить від латинського слова «modelium», означає: міра, образ, спосіб і т.д. Його первинне значення було пов'язане з будівельним мистецтвом, і майже у всіх європейських мовах воно уживалося для позначення образу або прообразу, або речі, схожої в якомусь відношенні з іншою річчю [29, с. 7]. У багатьох дискусіях, присвячених гносеологічній ролі і методологічному значенню моделювання, термін «моделювання» вживався як синонім пізнання, теорії, гіпотези і т.п. Наприклад, часто модель уживається як синонім теорії у випадку, коли теорія ще недостатньо розроблена, в ній мало дедуктивних кроків, багато спрощень, неясностей. Іноді цей термін використовують як синонім будь-якої кількісної теорії, математичного опису. Неспроможність такого вживання з гносеологічної точки зору, на думку В. IIIтоффа, в тому, «що таке слововживання не викликає жодних нових гносеологічних проблем, які були б специфічні для моделей» [29, с. 10].

На нашу думку, якнайповніше визначення поняття «модель» дає
В. IIIтофф в своїй книзі «Моделювання і філософія»: «Під моделлю розуміється мисленнєво або практично створена система, яка відображаючи або відтворюючи об'єкт дослідження, здатна заміщати його так, що її вивчення дає нам нову інформацію про цей об'єкт» [29, с. 22]. При подальшому розгляді моделей і процесу моделювання виходитимемо з того, що загальною властивістю всіх моделей є їх здатність так чи інакше відображати дійсність. Залежно від того, якими засобами, за яких умов, по відношенню до яких об'єктів пізнання ця їх загальна властивість реалізується, виникає велика різноманітність моделей, а разом з нею і проблема класифікації моделей.

У літературі, присвяченій філософським аспектам моделювання представлені різні класифікаційні ознаки, по яких виділені різні типи моделей. Зупинимося на деяких з них.

Так, в В. Штофф називає такі ознаки, як:

1) спосіб побудови (форма моделі);

2) якісна специфіка (зміст моделі) [29, с. 10].

За способом побудови моделі бувають матеріальні і ідеальні. Зупинимося на групі матеріальних моделей. Не дивлячись на те, що ці моделі створені людиною, вони існують об'єктивно. Їх призначення специфічне - відтворення структури, характеру, протікання, суті процесу, що вивчається. Матеріальні моделі нерозривно пов'язані з уявними, оскільки їх побудові передує теоретичне обґрунтування, уявлення. Ці моделі залишаються уявними навіть в тому випадку, якщо вони втілені в якій-небудь матеріальній формі. Більшість цих моделей не претендують на матеріальне втілення. За формою вони можуть бути:

а) образні, побудовані з матеріальних наочних елементів;

б) знакові. У цих моделях елементи відношення і властивості модельованих явищ виражені за допомогою певних знаків;

в) змішані – ті, що поєднують властивості і образних, і знакових моделей.

Інша класифікація є у Б. Глинського в його книзі «Моделювання як метод наукового дослідження», де разом із звичайним поділом моделей за способом їх реалізації, вони діляться і за характером відтворення сторін оригіналу:

1) субстанціональні (матеріал моделі за деякими або всіма основними властивостями ідентичний субстрату оригіналу);

2) структурні (імітують внутрішню організацію оригіналу);

3) функціональні (імітують способи поведінки оригіналу);

4) змішані (структурно-функціональні та функціонально-структурні) [30, с. 10].

Соціальні процеси і явища багатогранні за своєю сутністю, а отже потрібним є і різноманіття моделей, які виконують наступні функції:

1) поглиблення пізнання діючих систем, об'єктів;

2) визначення основних параметрів, шляхів їх подальшого вдосконалення;

3) проведення порівняльного аналізу оригіналу і моделі, виявлення якісних характеристик [31, с. 52].

Моделювання виконує і важливі евристичні функції: виявляє негативні тенденції, визначає позитивні шляхи вирішення проблем, пропонує альтернативні варіанти. Моделювання виступає, таким чином, в єдності з прогнозуванням, будучи його складовою частиною.

Для того, щоб визначити механізми взаємовпливу феноменів революційної музики та громадської думки, ми проаналізували приклади революційних подій Європи XX та XXI ст. (Див. Додаток Д). В результаті ми виявили, що в залежності від типу революційних подій, революційна музика має ряд характеристик, що її відрізняють. Відповідно до цієї закономірності, ми сконструювали моделі революційної музики:

1. Пролетарська;

2. Державотворницька;

3. Осучаснена.

Розглянемо докладніше кожну із цих моделей. Почнемо із моделі, що була актуальною до 70-х рр. XX ст. – «Пролетарська революційна музика». Така музика стала символом 5 із 9 проаналізованих нами випадків. Отримала вона свою назву через те, що соціальним базисом таких революцій є робітниче та сільське населення. Як правило, рівень освіти (особливо в 1905-1974 рр.) обмежувався середньою спеціальною освіти, багато з сільського населення було малограмотним. Виключенням є лише португальська революція, що здійснювалася руками військових, але рівень освіти солдат, вихідців в більшості своїй із простих сімей є таким же і можна говорити про те, що належачи до групи військових, вони не позбавлені характеристик сільського і робітничого населення. Для такої музики є характерним: підкреслено масове вокальне виконання, серед інструментів переважають ударні та духові, урочисте, підкреслено військове звучання. Всі ці засоби створюють враження військового гімну. Це є невипадковим, адже у Росії, та Іспанії повстанці були бойовими одиницями, революції не були безкровними; у Німеччині організація, що була оплотом бунту мала назву «Єдиний фронт», а в Португалії взагалі здійснювалася солдатами.

Вперше пісня такого типу («Варшавянка») стала символом революції у Росії 1905 року. Тоді селяни масово виступили проти свавілля монархії та аристократії. Схожою до «Варшавянки» є «Інтернаціонал», що стала символом жовтневої революції. Їхня схожість є невипадковою, адже події відбувалися в одній країні і революційні маси були однаковими. Чим же пояснюється схожість пісень, що були поширеними у Німеччині та Іспанії? Якщо пригадати зовнішню політику СРСР в ті часи, то саме ці країни належали до зони впливу СРСР. Тому не дивним є поширення саме цієї моделі музичного символу, адже вона довела свою дієвість. «Пролетарська революційна пісня» здатна консолідувати населення, підвищити бойовий дух та налаштувати на боротьбу до переможного кінця.

Друга модель революційних пісень – «Державотворницька» – стала поширеною в країнах Європи, де народ повстав проти свого лідера. Символом таких подій став гімн країни. Метою революцій Румунії 1989 року та Україні 2013-2014 років стало повалення режимів Н. Чаушеску та В. Януковича відповідно. В таких революціях рушійними силами відпочатку виступила молодь, зокрема, студентська, а потім приєдналися широкі маси населення. Вони представляли собою різні класи і соціальні групи. Гімн країни – чи не єдина пісня, яка змогла б об’єднати стільки народу. Гімн є музичним уособленням держави. Той факт, що революційні маси обрали своїм символом символ державний, говорить про усвідомлення себе як частину цієї держави. Відтак ворог революції до неї не належить. Він є ворогом революції, ворогом народу, ворогом держави. Тобто ідентифікаційні маркери є такими «ми – держава», «він – злочинець проти держави».

Гімни країни у цих випадках впливають на маси не стільки своїми музичним особливостями (хоча гімни України і Румунії мають всі канонічні норми гімну – звучать дуже урочисто, святково і мають здатність надихати людей і сприяти патріотичному емоційному піднесенню), скільки своїм статусом. Гімн є знайомим кожному громадянину з дитинства, його знають на пам’ять, це найбільш впізнавана пісня в країні. Революційні події під звучання гімну країни набувають деякого священного наповнення. Вони сприймаються як необхідна боротьба за існування держави, як справа не деяких груп, не певних верств, а всього народу в цілому. Приєднатися до руху є справою кожного, адже його символ - твій символ також.

Третя модель революційної музики – «Осучаснена» – сконструйована на основі пісень, що стали символами подій Грузії 2003 та України 2004 року. Ці революції не є природними, вони є політичною технологією, що дозволила в кожній країні передати владу в руки опозиції. Ця технологія має назву «кольорова революція». Протікання цих революцій було однаковим:

1. Дискредитація попередника (Л. Кучма в Україні, Е. Шеварнадзе в Грузії);

2. Поява нового лідера (В. Ющенко в Україні, М. Саакашвілі в Грузії);

3. Визнання фальсифікації виборів;

4. Підняття молодіжних мас населення на захист нового лідера, поява символів;

5. Виступи набирають обертів і отримують статус революційних;

6. Перемога революції.

Ключовим моментом є те, що влада попередників, «стара влада», визнається недієвою і навіть злочинною. Населенню вселяють думку про те, що тільки нова влада здатна вирішити проблеми. Молодь, студентство, що завжди були найактивнішими групами населення радо сприймає цю думку і стає рушійною силою. Відтак музичним символом революції стає пісня, що має нове, свіже, актуальне для молоді звучання – електронне, хіп-хопове, тобто таке, що є популярним, що радо і легко сприймається. Нове звучання, новий лідер, нова влада навіює думку про кардинально нове життя.

Отже, дослідивши революційні події, що мали місце у Європі XX та XXIст., можна виділити три моделі революційної музики відповідно до характеру та змісту виступів: «пролетарська музика», що є характерною для революцій, де рушійними силами є робітничий клас та селянство; «державотворницька», де задіяні широкі маси населення, а метою є усунення існуючого режиму; «осучаснена», що є притаманною для штучних революцій, де соціальним базисом постає молодь.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Феномен революційної музики	\|	РОЗДІЛ 3

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.065 сек.