Фокус-група як інструмент дослідження феномену революційноїмузики у формуванні громадської думки в Україні

Перш ніж перейти до розкриття процесу організації та змістовних характеристик методу фокус-групи, вважаємо за потрібне зупинитися на його перевагах у порівнянні з іншими соціологічними методами.

Найбільш поширеним методом вивчення громадської думки є масове опитування. Основною перевагою цього методу є те, що він дає можливість зібрати якомога більше думок. Тобто його масштабність. З іншого боку, дослідник опосередкований з респондентом анкетним листом, відтак отримана інформація є доволі поверхневою. Крім того перевагами фокус-групи, у порівнянні з опитуванням є:

1) взаємодія респондентів у фокус-групі, звичайно, стимулює більш глибокі відповіді і дає можливість з'явитися новим ідеям у ході групової дискусії;

2) фокус-груповий метод оперативніший і дешевший, ніж анкетування чи інтерв'ювання. Його використання дає економію не тільки тимчасових, фінансових, але і трудових витрат дослідників;

3) цей метод дозволяє за короткий термін визначити причини виникнення обговорюваної проблеми.

У вивченні феномену революційної музики у формуванні громадської думки важливим є отримання саме «якісної» інформації, оскільки ми досліджуємо специфіку сприйняття, а також причини, збудники переживань, що викликає революційна музика. За допомогою цього методу, ми отримаємо різностороннє бачення об`єкту. Крім того, оскільки предмет дослідження мало вивчений в соціології, фокус-група дає нам можливість отримати нову інформацію стосовно нього.

Описавши переваги методу фокус-групи, перейдемо безпосередньо до його сутності та специфіки організації. Останні десятиліття соціологи виявляють величезний інтерес до пізнавальних можливостей, особливостей і перспектив використання, теоретико-методологічних основ методу «фокус-група», до розробки його методик і технік, до аналізу та представлення результатів дослідження. До такого висновку можна прийти проаналізувавши ряд сучасних навчальних посібників, монографій і статей, перш за все таких авторів, як С. Белановський [32], Н. Богомолова і Т. Фоломеєва [33], К. Богословська [34], М. Дебюс [35], Е. Дмитрієва [36], В. Семенова [37]. Вище згадані автори зазначають, що метод «фокус-група» може застосовуватися як самостійний метод збору, обробки та аналізу соціологічної інформації, так і в поєднанні з іншими соціологічними методами на різних етапах комплексного дослідження. Світова практика показала, що цей метод ефективно використовується у сфері маркетингу при вивченні поведінки споживачів певних товарів, послуг і ідей, реакцій на рекламу, в політичній сфері при розробці та оцінці результатів різних соціальних і політичних програм, при вивченні іміджу політичних діячів, у сфері соціології здоров'я та медицини, при вивченні делікатних тем, у сфері соціології комунікації при вивченні комунікативної поведінки цільової аудиторії (читання друкованих видань, перегляд передач телебачення, прослуховування радіостанцій тощо) та в інших сферах.

Існують різні визначення методу «фокус-група». Ми будемо дотримуватися визначення Е. Дмитрієвої: «Метод фокус-група – це якісний метод збору соціологічної інформації в гомогенних (за значимими для дослідження ознаками) групах, що мають фокус, за участю ведучого і заснований на принципах групової динаміки» [36, с.16]. У якості «фокуса» можуть виступати фільм, рекламний ролик або його розкадровка, продукт, імідж компанії, музичний трек, обрана тема групової дискусії, проблема чи явище соціального життя.

Фокус-група являє собою групове інтерв'ю, яке проводиться модератором у формі групової дискусії за наперед розробленим сценарієм з невеликою групою «типових» представників досліджуваної частини населення, схожих за основними соціальними характеристиками. Дослідження за допомогою фокус-груп – це ретельно спланована акція, що передбачає цикл послідовних дискусій. Мета фокус-групи полягає в тому, щоб допомогти розкритися її учасникам і дати можливість дізнатися дослідникам, що люди відчувають і думають насправді.

Запорукою успіху методу фокус-груп (його об'єктивності, науковості, валідності) є процес відбору учасників для проведення дискусій, особливо з огляду на загальне незначне число інформантів, залучених до дослідження. Так, найбільш оптимальним числом респондентів, є 7-8 чоловік в одній групі. Кількість учасників фокус-групи не повинно перевищувати 12 осіб. Менша кількість учасників обмежує можливості обговорення, тому що не висловлюється достатньо думок для підтримки дискусії і творчого розкріпачення. Більше дванадцяти учасників означає, що не всім вдасться висловитися, а зв'язок між учасниками буде втрачаєтися [38, c. 57].

Велику увагу рекомендується звернути на процедуру проведення дослідження. С. Белановський виділяє наступні етапи організації ефективної фокус-групи:

1. Поставити мету проведення фокус групи.

Для того, щоб поставити чіткі питання і отримати достовірну інформацію необхідно чітко уявляти собі, яка мета проведення фокус групи. Розпливчасті загальні цілі, наприклад «дізнатися, що люди думають ...» ускладнюють процес обробки результатів, якщо такий взагалі буде можливий.

2. Скласти розпорядок роботи.

Підготовка починається не менш ніж за чотири тижні до заходу. Шість або вісім тижнів оптимальний термін організації фокус групи. Як правило саме стільки часу займає підготовка, запрошення учасників, підготовка і тестування питань, організація місця проведення, збір додаткових матеріалів для проведення заходу.

3. Відбір та запрошення учасників.

Переглянувши мету фокус групи, треба підготувати лист ключових характеристик, які повинні бути притаманні учасникам. Склавши список учасників, потрібно розіслати їм запрошення.

4. Складання питань.

Потрібно пам’ятати, що фокус-група проводиться протягом півтора-двох годин, тому ведучий може поставити не більше 4-5 питань. Що є найбільш суттєвими.

5. Підготовка сценарію.

Підготовка питань, насправді, лише тільки перша ланка до підготовки більш детального сценарію фокус-групи. Продуманий сценарій має ряд переваг: процес написання сценарію ще раз перевіряє доцільність питань та їх послідовність; сценарій забезпечує роботу фокус групи в заданому ритмі і забезпечує очікувані результати; сценарій запобігає «відхід убік» і втрату часу; сценарій корисний у разі, якщо координатор фокус групи запрошений «зі сторони».

Сценарій фокус групи складається з трьох частин: перша частина призначена для церемонії відкриття, привітання учасників короткого огляду мети і завдань фокус групи, розпорядку роботи; друга частина призначена для відповідей на питання; третя частина, заключна, призначена для слів вдячності учасникам, можливих побажань учасників.

6. Вибір координатора.

Відмінною особливістю проведення фокус групи є наявність координатора, що має певні навички проведення подібного заходу. Необхідна людина з робочими навичками проведення динамічних обговорень в групі і з репутацією доброго лідера. Зокрема, координатор повинен володіти: почуттям такту при розмові з найбільш «гарячими» учасниками; здатністю підтримувати дискусію не йдучи убік від тематики; умінням надати всім учасникам можливість висловитися.

7. Вибір місця проведення фокус-групи.

Приміщення, в якому проходить засідання фокус-групи, має:

1) забезпечувати учасникам дискусії можливість говорити без перешкод і почуватися досить комфортно;

2) давати можливість добре чути всім те, що говорить кожний;

3) бути прийнятним для кожного учасника і нейтральним до проблематики і складу фокус-групи;

4) дозволяти спостерігачам і модератору бачити всіх учасників дискусії.

Розміщення учасників бажано проводити за типом «круглого столу», щоб сприяти груповому спілкуванню, максимальній втянутості усіх в дискусію. У цьому зв'язку корисно взяти до уваги три рекомендації:

1) слід уникати ситуацій надання особливого статусу кому-небудь з учасників розміщенням їх або на особливо зручних, або, навпаки, незручних місцях;

2) модератору потрібно мати гарний зоровий контакт із всіма учасниками фокус-групи;

3) останні повинні добре бачити один одного.

8. Проведення фокус-групи

Сама фокус-група розпочинається із короткої, але змістовної вступної промови модератора, в якій пояснюється причина даних зборів, тема дискусії, її основна мета і завдання, контекст її бажаного обговорення, тобто той аспект проблеми, на якому слід сфокусувати увагу всім учасникам дискусії. Крім того, ведучий зобов'язаний у вступному слові:

– установити правила проведення засідання (вислухувати кожного виступаючого до кінця, не перебивати його промови, задавати йому запитання тільки після завершення виступу, говорити все, що хочеться, не боячись помилитися, не допускати образливих зауважень на адресу один одного тощо);

– представити членам фокус-групи своїх помічників, попросити учасників дискусії не звертати на них увагу;

– мотивувати учасників на активне висловлення і відстоювання своєї думки, підкреслити необхідність вирішення обговорюваної проблеми для учасників фокус-групи, створити довірчу атмосферу в групі;

– завершувати свою вступну промову чітким формулюванням першого запитання, що виноситься на колективне обговорення (перелік цих запитань, звичайно, продумується в процесі підготовки до фокус-групової дискусії і містить у собі, як правило, від 3 до 15 формулювань). Украй бажано, щоб запитання формулювалися в такому вигляді, аби вони зачіпали «за живе» всіх учасників дискусії, стимулювали їх активність.

Потім починається сама дискусія – виявлення думок із поставленого питання. Після установлення всього спектра цих думок, модератор підбиває попередній підсумок, дякує всім, особливо за оригінальні ідеї, і ставить на обговорення друге запитання. Його зміст визначається, як правило, «домашньою заготовкою», якщо обговорення першого запитання пройшло так, як заздалегідь передбачалося. Але часом потрібно вносити в цю заготовку ті чи інші корективи (з урахуванням думок, що вже прозвучали в груповому обговоренні), що робиться експромтом.

При безпосередньому проведенні фокус-групи слід пам'ятати такі правила:

– учасники повинні відчувати себе вільно, сприймати що відбувається легко і невимушено;

– думка кожного учасника повинна бути почута;

– строго дотримуватись розпорядку [32, c. 134-137].

Таким чином, виходячи із переваг методу фокус-групи та специфіки його застосування. Ми вважаємо саме його найбільш доцільним у дослідженні феномену революційної музики у формування громадської думки.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РОЗДІЛ 3	\|	Рекомендації щодо створення революційної музики, ефективної з точки зору впливу на формування громадської думки в Україні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.