Рекомендації щодо створення революційної музики, ефективної з точки зору впливу на формування громадської думки в Україні.

В попередніх параграфах були виділені моделі революційної музики, що пройшли апробацію на предмет специфіки сприйняття «споживачами» революційного контенту. Це дозволяє на основі проведеного аналізу сконструювати ідеальний тип революційної музики, який виступає інструментом подальшого пізнання вивчаємого феномену Співставлення існуючих моделей революційної музики з ідеальним типом дозволятиме визначити поле для подальших дій з точки зору конструювання ефективного революційного музичного твору.

Для початку здійснимо уточнення самого поняття «ідеальний тип». Це інструмент пізнання, запропонований німецьким соціологом М. Вебером. Ідеальний тип - це конструкція, схеми соціальної дійсності, які існують в уяві науковців. «Ідеальний» у цьому випадку означає «чистий», «абстрактний», тобто такий, якого в реальному житті не існує. Як писав автор концепції: «Ідеальний тип - не «гіпотеза», він лише вказує, в якому напрямку повинно відбуватись утворення гіпотез. Він не відображає дійсності, але вимагає застосовувати однозначні засоби її вираження. Ідеальний тип створюється за посередництвом одностороннього посилення однієї чи декількох точок зору і з'єднання багатоманітності дифузно і дискретно існуючих одиничних явищ, які відповідають тим односторонньо виділеним точкам зору і складаються в єдиний мисленний образ. В реальній дійсності такий мисленний образ в його понятійній чистоті ніде емпірично не виявляється; це - утопія» [39, с. 389]. Під «ідеальним» соціолог має на увазі не той тип, до якого суспільство має прагнути, а той, який містить найбільш істотні, типові риси соціальної дійсності і може служити еталоном для порівняння із соціальною реальністю. Завдання дослідження полягає в тому, щоб в кожному окремому випадку встановити, наскільки дійсність близька до такого мисленного образу або далека від нього. При обережному застосуванні цього поняття воно специфічним чином сприяє досягненню мети і наочності дослідження.

Виходячи із розуміння вищезазначеного поняття, ми виділили ідеальний тип революційної музики, характеристиками якого є наступне.

Хорове виконання, або таке, що має елементи масового співу (бек-вокал, вигуки та ін.). З одного боку, це дає відчуття причетності до натовпу, дає можливість для формування ідентифікації «ми», що сприяє консолідації революційних сил. Індивід, що усвідомлює себе частиною цілого діє більш впевнено і рішуче, оскільки відчуває правоту і почуває себе захищеним, зважаючи на кількість однодумців. З іншого боку, хоровий спів викликає асоціації із релігійним співом. Відтак революційні події набувають дещо священного забарвлення, прийняти в них участь – це обов’язок кожного не тільки перед собою, а перед країною.

В залежності від контексту революційних подій та соціокультурного простору країни, може бути застосований різний хоровий спів. Так в революціях, де є важливою гендерна рівність населення, музичний символ подій краще виконувати змішаним хором, де поряд будуть звучати жіночі та чоловічі голоси. Відмітимо, що вірне сприйняття такої пісні можливо лише у демократичних країнах; в державах, де сповідують іслам буде викривлене ставлення до такого виконання. Зовсім іншу реакцію викличуть пісні, де звучать дитячі голоси. Дитина в кожній культурі є символом чистоти, відтак революційні сили постають праведними, чесними, щирими. У аудиторії, що має власних дітей виникає бажання захистити їх, що видається можливим лише у разі долучення до революції. Революції, що мають досить агресивний, можливо бойовий характер, наприклад, військові перевороти, краще оспівувати чоловічим хором. Це пояснюється тим, що саме чоловіки є захисниками і найчастіше приймають участь у військових діях. З іншого боку, в країнах, де великий відсоток солдат-жінок, таке виконання не викличе очікуваної реакції. Наприклад, такою країною є Ізраїль, де кожна жінка вважає за свій обов’язок відслужити в армії.

Інструментальний супровід. Музичні інструменти виконують роль не тільки аранжування, що слугує додатком до образу пісні як такої, а більше емоційного збудника, який підсилює динаміку. Окремі музичні інструменти здійснюють акцентування уваги, зокрема такими є ударні інструменти – барабани, тарілки та ін. В залежності від соціокультурних особливостей країни, можуть використовуватися різні музичні інструменти. Так, наприклад, у більшості іспаномовних країн, де гітара є не тільки найпопулярнішим інструментом, а й народним, саме цей інструмент варто вивести на перший план в аранжуванні.

Маршовий рід музики. Марш супроводжує або спонукає людей до синхронізації рухів. Для маршу характерним є розмір 4/4, рівний ритм, на якому акцентується увага. Синхронізуючи дії та рухи людей, він створює враження революціонерів як єдиного організму, що рухається в єдиному пориві. Також, виразний ритм (що досягається за рахунок відповідного інструментального супроводу) створює гарний настрій, вселяє впевненість у собі. Крім того, марш асоціюється у мас із солдатами, що, в свою чергу є захисниками. Це спонукає маси усвідомити себе як силу, що протидіє агресору. Звісно, окремі індивіди, що мають негативний досвід взаємодії із солдатами не будуть сприймати таку пісню у такому ключі. Теж саме стосується країн-пацифістів, що відмовилися від будь-яких бойових дій та не мають армії, наприклад, Ісландія або Монако. Цілком можливе є викривлене ставлення до маршу в таких країнах як Куба. Причина криється не в пацифізмі, а в тому, що місцеве населення має власний спосіб масового руху – танці. Кубинські танці – основа культури народу і є невід’ємною частиною життя населення. Здавна вони окрім своєї розважальної функції, виконували своєрідну бунтівну функцію. В танці бідне населення мало змогу поглузувати над панами, не викликаючи підозри. Латиноамериканські танці мають нерівний ритм, тому революційна пісня в таких країнах повинна бути такою, під яку можна танцювати. Такою, наприклад є пісня «Сomandante Che Gevara».

Помірний (середній) темп виконання. Такий темп є найбільш оптимальним з двох причин: з одного боку, він дає можливість самій пісні звучати урочисто, що є дуже важливим для символу революційних подій, адже революція як така є історичною подією і дуже важливо, щоб революційні сили відчували, або усвідомлювали, що є творцями історії держави. З іншого боку, такий темп надає змогу зберігати динаміку пісні, що с свою чергу викликає більший емоційний відгук. Занадто швидкий темп не дає змогу в повній мірі приділити увагу змістові пісні, що теж має велике значення. Крім того, швидкий темп ускладнює синхронізацію рухів, що забезпечується маршем.

Композиційна та мелодійна простота. Такі вимоги пояснюються тим, що з одного боку, це полегшує сприйняття музики, оскільки мелодія, що наповнена великою кількістю прикрас чи складних звукових сполучень є складною для запам’ятовування і розуміння з першого разу. З іншого боку, проста музика має змогу швидко поширюватися. Індивіди, що мають елементарні музичні навички за умови, що їм сподобалася пісня, або вони належать до революційних сил, здатні поширювати пісню. Революційна пісня, що лунає під гітару на вулиці не з вуст професіоналів сприймається як більш щира. Крім того, це сприяє поширенню революційного настрою та натхнення. Створюється щось на зразок «народного радіо». Революційна пісня, що була виконана другом в компанії, чи близькою людиною в домі здатна «переманити» індивіда на бік революційних сил, або переглянути свою думку відносно революції, адже громадська думка формується і під впливом близьких також. Особливо це проявляється в Україні, де політичні погляди детермінуються поглядами батьків, друзів, колег по роботі, де політика є одною з найпопулярніших тем для розмов.

Велика кількість повторюваних фрагментів: мелодійних та текстових.Сприймаючи музику, найкраще запам’ятовуються фрагменти, що часто повторюються. Так, будь-яку пісню найчастіше впізнають за приспівом.

Важливими є і текстові повторювані рядки, які відкладаються у пам’яті. Фрагменти тексту повинні містити найбільш мотивуючі рядки, виразність тексту досягається завдяки плакатній риториці. Мотив, що запам’ятовується, який прослухав індивід буде часто ним відтворюватися, що наштовхує на думки відносно подій, символом якого є пісня. Таким чином, людина подумки часто повертається до революції. Тим не менш, ця простота може відштовхнути більш примхливих споживачів музики – музикантів, музикознавців, поціновувачів музики. Вони можуть визнати таку пісню примітивною, що знову ж таки не викличе того емоційного відгуку, який був у широких мас населення. У найбільш радикальних випадках «примітивна» пісня може викликати зневагу знавців музики до тих, кому сподобалася революційний символ, що призводить до втрати потенційних революційних сил.

Зважаючи на всі вищеперераховані характеристики ідельного типу революційної пісні, треба зазначити ряд особливостей, які треба врахувати під час її створення:

1. Соціокультурні особливості регіону. Треба враховувати особливості сприйняття музики та значення її в житті суспільства, відповідно до чого створюється «музичний продукт»;

2. Жанр революційної пісні повинен бути масовим, а не елітарним. Ця музика повинна бути доступною для розуміння широким масам населення;

3. Орієнтація на соціальний базис. Революційна музика повинна бути розроблена відповідно музичних смаків основної рушійної сили;

4. Мета та зміст революції. В залежності від цих показників, формуються завдання революційної музики, яка створюється в відповідно до завдань. Так, наприклад, якщо метою революції є народне повалення режиму, то символом революції може стати гімн країни.

Отже, ідеальний тип революційної музики слід співвідносити із соціальною реальністю. Сприйняття революційної пісні може бути викривлено, але за рахунок соціального або політичного контексту, що в свою чергу, не впливає на ставлення до музики як такої.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фокус-група як інструмент дослідження феномену революційноїмузики у формуванні громадської думки в Україні	\|	ВИСНОВКИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.