Нетипові форми правління

Необхідність розгляду проблеми форми правління в такому ракурсі очевидна -функціонують держави, котрі не можуть зайняти своє місце в "класичній" класифікації. Більше того, все менше країн мають форму правління в "чистому" вигляді. Цей процес розпочався у другій половині XX століття і продовжується в наші дні. Коли говоримо про нетипові (гібридні) форми правління, відзначаємо той факт, що втрачається жорсткість існуючих класифікацій, в тому числі й за юридичними ознаками: поєднуються риси республіки і монархії (наприклад, у Малайзії), абсолютної і конституційної монархії (Кувейт), президентської і парламентської республік (Україна, Франція).

На думку російського вченого В.Є.Чиркіна, такі модифікації форм правління обумовлені кількома причинами. По-перше, практика останніх десятиліть доводить, що для управління державою, важливим є не тільки і, може, не стільки поділ влад і система взаємних стримувань і противаг, наскільки встановлення необхідних взаємозв'язків, взаємодії, узгодженості в роботі вищих органів державної влади. Відсутність цього призводить до кризи всієї політичної системи. Створення змішаних форм покращує взаємодію органів держави. По-друге, "чисті" форми правління мають недоліки притаманні формі як такій. Наприклад, президентська республіка має тенденцію до авторитаризму. Про це яскраво свідчить виникнення суперпрезидентських республік в Латинській Америці. Парламентській же республіці іманентно властива нестабільність уряду, часті урядові кризи і відставки. Оскільки в таких республіках уряд залежить від парламентської більшості (а вона нерідко досягається шляхом коаліцій різних політичних партій), то втрата такої підтримки призводить до вотумів недовіри. Включення елементів президентської республіки в парламентську, а парламентаризму - до президентської, застосування інших методів, дозволяє подолати недоліки "чистих" форм.

По-третє, виникнення "гібридних" форм пов'язано з поширенням і сприйняттям у все більшій кількості країн світу загальнолюдських цінностей, вплив гуманістичних ідей та інститутів. Під впливом таких ідей в еміратах Персидської затоки (Кувейті, Катарі, Бахрейні, ОАЕ, а в 1992 р. - і в Саудівській Аравії) вже прийняті

Глава 11. Форма державного правління

конституції, які, правда, виступають лише зовнішньою оболонкою абсолютистських по суті держав.

Враховуючи те, що змішані (парламентсько-президентські) республіки є сьогодні достатньо поширеними і внаслідок цього вони становлять окремий вид республіки (про який ми вже вище говорили) у всіх сучасних класифікаціях, розглянемо інші "гібридні" форми правління, і в першу чергу монархічну республіку і республіканську монархію.

Республіканська монархія. Зараз функціонують такі монархії, в яких глава держави не є довічним і не одержує повноваження на спадкових засадах, а переобирається через визначений законом термін. Така система існує в Малайзії і Об'єднаних Арабських Еміратах, своєрідних федеративних виборних монархіях. В кожній із цих країн глава держави перебирається один раз у 5 років. Це наближає главу держави-монарха з президентом, а монархічну форму правління - з республіканською. Однак обидві названі держави залишаються монархіями, бо главою держави може бути обраний не будь-який громадянин, який задовольняє виборчим вимогам до президента, а лише один із "місцевих монархів" - правителів складових частин федерації.

Справа в тому, що до прикладу, в Малайзії 9 із 13 суб'єктів федерації очолюються спадковими султанами (форма правління в чотирьох інших відрізняється), і тільки ці 9 утворюють Раду правителів, яка раз у 5 років обирає главу держави. На цей пост султани обираються за чергою, для чого в Раді правителів ведеться особливий список.

Монархічна республіка відрізняється від традиційної республіки, в першу чергу, незмінюваністю глави держави президента (тому їх також називають президентсько-моністичними). На відміну навіть від суперпрезидентських республік, президентсько-моністичні республіки функціонують в умовах однопартійної системи, а їх конституції передбачають довічних президентів. Наприклад, згідно ст. 220 конституції соціалістичної Югославії 1963 р. переобрання не поширювалося на першого президента И. Броз Тіто, який займав цю посаду до своєї смерті в 1980 р. У 60-80-х роках довічними президентами проголосили себе глави держав у Малаві, Уганді, Тунісі, Екваторіальній Гвінеї і деяких інших країнах. У КНДР син довічного президента Кім Ер Сена ще за життя того був проголошений його наступником.

Крім того, в юридичній науці виділяють ще кілька особливих форм державного правління:

а) правління політичної організації. В країні з такою нестандартною формою
правління вища влада належить партії чи іншій політичній організації. Приклад
такої країни - західноафриканська держава Буркіна-Фасо, де вся влада була при
своєна Народним фронтом, голова якого став і главою держави і головою уряду. У
подібних випадках структура правлячої партії збігається з структурою державного
апарату;

б) правління колегіального органу, який утворюється, як правило, військовим
керівництвом здійсненого державного перевороту. Така форма правління склалася
в Нігері (Вища військова рада), Нігерії (Федеральний військовий уряд), Гвінеї
(Військовий комітет національного відродження), Бурунді (Військовий комітет

Загальна теорія держави і права

національного порятунку). Керівник колегіального органу в таких країнах зазвичай і виступає главою держави;

в) правління політичного лідера. До прикладу, в Республіці Чад (офіційна на
зва країни), окрім інституту президентства, взагалі відсутні інші вищі органи дер
жавної влади, а тому вся влада, зрозуміло, належить президенту.

г) джамахирія. Наприклад, у Лівії офіційно скасовані уряд, парламент, полі
тичні партії, словом держава загалом в її класичному розумінні. Первинні народні
збори (ПНС), котрі об'єднують все доросле населення країни за територіальним
принципом, наділені правом законодавчої ініціативи, вирішення питань господар
ського і культурного життя місцевого значення, а також правом внесення рекоме
ндацій з питань внутрішньої і зовнішньої політики країни загалом Остаточне фор
мулювання законів є прерогативою Всезагального народного конгресу (ВНК), до
складу якого за посадою входять секретарі ПНС і представники громадських орга
нізацій. Постійно діючий орган ВНК - Генеральний секретаріат, очолюваний сек
ретарем. Функції уряду виконує Вищий народний комітет.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Радянська республіка	\|	Особливості форми правління в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.