Федеративна держава

Федерація (від лат. гоесіиз - зв'язок) - це єдина союзна держава, котра складається з кількох державних утворень, об'єднаних для вирішення центральною владою спільних для всіх суб'єктів федерації завдань.

У кожній федеративній державі функціонують два рівня влади: федеральний рівень (центральна або союзна влада) і рівень учасника федерації (штату, провінції, землі тощо). До складу сучасних федерацій входить різна кількість суб'єктів: в США - 50, Австралії - 6, Австрії - 9, ФРН - 16, Індії - 25, Югославії - 2, Росії - 89

тощо.

Становлення федералізму в новітній історії бере початок з 1787 р., коли була прийнята Конституція США. У 1867 р. на основі британського Закону про Північну Америку виникла федеративна Канада, котра складалася тоді з трьох провінцій. У федерацію в 1874 р. перетворилася Швейцарія, що виникла, нагадаємо, в 1291 р. як Союз кантонів. Деякі ознаки федералізму мали вже перші конституції єдиної Німеччини (1871, 1919 рр.). Основний Закон ФРН 1949 р. створив механізм одної з класичних сучасних федерацій.

Федеративний устрій сучасних держав характеризується такими ознаками:

1) держава поділяється на складові частини (штати, наприклад), котрі мають деякі атрибути суверенітету: символіку, вищі державні органи, конституції тощо. Проте верховенство влади повністю залишається за єдиною федеративною державою, котра й володіє суверенітетом;

2) територія федерації складається з територій її суб'єктів. У цьому аспекті існує поняття "федеральний кордон" і поняття "кордону штату" (наприклад, в

США);

3) федеральне законодавство (передовсім конституція) визначає межі зако
нодавчої компетенції суб'єктів федерації. Федеральний устрій передбачає існу
вання двох рівнів законодавства: на рівні федерації та на рівні суб'єктів за безумо
вного пріоритету норм федерального законодавства;

4) суб'єкти федерації позбавлені права виходу з складу федеративної держа
ви, хоча такі спроби мають місце час від часу. У 1980 і 1995 роках, наприклад, у
Канаді провінція Квебек через проведення референдуму двічі пробувала вийти з
складу цієї федерації. Набагато більше подібних намагань не були настільки мир
ними й придушувалися військовим шляхом. У 1861-1865 рр. центральна влада в
США ледве здолала спробу 10 південних штатів здійснити сецесію - розвалити
федерацію через утворення своєї союзної держави. В 1994-1996 роках таку ж

101

Глава 12 Форма державного устрою

спробу вчинив один із суб'єктів Російської Федерації - Чеченська Республіка Іч-керія;

5) суб'єкти федерації позбавлені права самостійно виступати на міжнародній арені. Це означає, що вони не є суб'єктами міжнародних правовідносин;

6) фінансова і бюджетна системи федерацій мають централізований характер. Бюджетні доходи суб'єктів федерацій незначні й не йдуть у ніяке порівняння з федеральними;

7) збройні сили у всіх федераціях підпорядковані федеральному центру;

8) структура федеральних органів влади передбачає представництво в їх складі суб'єктів федерації. Верхня палата парламенту нерідко виконує саме таку роль. Наприклад, Сенат Конгресу США складається з 100 сенаторів, які з розрахунку по два від штату обираються шляхом прямих виборів. В Росії, до прикладу, верхню палату федерального парламенту формують за посадою керівники представницьких і виконавчих органів суб'єктів федерації (по два від суб'єкту);

9) установча влада в федераціях здійснюється, як правило, за участю суб'єктів федерації. Зокрема, це стосується внесення змін і доповнень до федеральної конституції.

Важливе значення для розуміння юридичної природи федерації має розмежування предметів відання між федерацією та її суб'єктами. У законодавстві федеративних держав можна знайти розмежування такого порядку: по-перше, предмети відання, котрі знаходяться у виключному віданні федерації; по-друге, предмети відання, котрі знаходяться у виключному віданні суб'єктів федерації; по-третє, предмети відання, котрі знаходяться у спільному віданні федерації та її суб'єктів.

Федеративні держави класифікуються за різними критеріями. За способом утворення вони поділяються на : 1) договірні (Боснія та Герцеговина); 2) такі, що утворилися через централізацію конфедерації (США, Швейцарія); 3) такі, що утворилися через децентралізацію унітарної держави тощо.

З точки зору рівноправності суб'єктів федерації вони поділяються на симетричні (де суб'єкти мають однаковий правовий статус) і асиметричні (де суб'єкти нерівноправні).

З огляду на врахування національного складу країни в її федеративній будові виділяють територіальні та національно-територіальні федерації. До першої групи належать США, Німеччина, до другої - Російська Федерація, Союзна Республіка Югославія, суб'єкти яких будуються на основі компактного проживання певних етнічних груп.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Унітарна держава	\|	Конфедерація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.