МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Авторитарний режимАвторитарним можна назвати такий державний режим, за якого джерелом державної влади виступає лише частина населення, правляча група, партія, рух або армія. Поряд з цим, відсутність демократичних механізмів не поєднується з крайніми проявами тоталітаризму. Авторитарний режим завжди характеризує ту країну, в котрій перетворення ведуть від тоталітаризму до демократії чи навпаки. Про це свідчать і його ознаки: 1) розподіл державної влади проведено лише умовно, а юридично і фактично домінує виконавча влада на чолі з сильним президентом чи надзвичайним органом; 2) роль парламенту, як і інших представницьких органів, зведено нанівець, хоча вони й функціонують; вибори цих органів не є регулярними і повністю контролюються владою; 3) значну роль, в тому числі політичну, в суспільстві відіграють багаточисе-льні "силові структури" - армія і правоохоронні органи; 4) формально існує багатопартійна система, але державна влада відверто опирається і підтримує одну або декілька політичних партій;
5) мають місце порушення прав і свобод людини, ускладнений порядок їх реалізації та застосування, проте відсутні масові репресії; 6) держава здійснює контроль за інформаційним простором (наприклад, будучи власником більшості засобів масової інформації); 7) обмежується діяльність опозиції; 8) органи державної влади при прийнятті рішень більше зважають на політичну доцільність, ніж на закон; 9) при прийнятті та реалізації політичних рішень рідко застосовується принцип знаходження компромісу інтересів; 10) державний апарат функціонує в режимі напівтаємності, в умовах, за яких контроль за ним з боку громадськості виключається.
11) виконавчо-розпорядчі органи наділені широкими законодавчими повноваженнями; 12) в центрі і на місцях мас місце концентрація і централізація реальної влади в руках одного або кількох тісно взаємозв'язаних органів, рішення яких безумовно виконуються, нерідко такі органи володіють дискреційними повноваженнями, тобто правом, виходячи з власного розуміння політичної доцільності, діяти на свій розсуд, в тому числі з порушенням норм закону. В юридичній науці виділяють й цілий ряд інших ознак авторитаризму. Київський вчений В. Якушик у праці "Проблеми теорії революційно-демократичної держави" відзначає, зокрема, що авторитаризм у найширшому розумінні - це метод управління, котрий характеризується: 1) наявністю центру управління, що володіє владними повноваженнями; 2) субординацією суб'єктів суспільних відносин; 3) нав'язуванням чиєї-небудь волі іншим особам тощо. Авторитарний режим, відзначимо, істотно відрізняється від тоталітаризму. По-перше, за авторитаризму держава і громадянське суспільство все таки відокремлені, держава не дуже інтенсивно втручається в життя громадянського суспільства, хоч і здійснює за ним жорсткий контроль. Громадянське суспільство у певній мірі залишається автономним, хоч і не здатним здійснювати серйозний вплив на державу. По-друге, за авторитаризму нерідко самостійну політичну роль відіграє армія, що є неможливим у тоталітарних режимах. Авторитарні режими, які опираються на армію, у ХІХ-ХХ ст. мали місце в Європі (Іспанія, Португалія), а в Латинській Америці стали закономірністю. Можна виділити два різновиди авторитарного режиму: авторитарно-лібералізований та авторитарно-радикальний. Перший із них позначається тим, що намагається використовувати переважно ненасильницькі методи управління та зберігаючи при цьому видимість законності. Другий же, навпаки, опирається на силу й намагається поставити громадянське суспільство під жорсткий контроль. Авторитарний режим залишається поширеним і на початку XXI ст. Більше того, кількість держав з таким режимом збільшується. Якщо в 1950 р. їх нараховувалося всього 10 (проживало 5,1% населення світу), то станом на 2000 р. - вже 39 країн, що становить п'яту частину всіх держав світу. У них сьогодні проживає третина населення планети. До таких держав, зокрема, належать КНР, Іран, Ірак (до військової операції коаліційних сил на чолі з США навесні 2003 р.), Сирія, Су-
108 Загальна теорія держави і права Глава 13. Державний режим 109 дан, Пакистан, Перу. Із країн-членів СНД авторитарними залишаються Азербайджан, Бєларусь, Казахстан та Туркменютан.
|
||||||||
|