Нормативно-правовий договір

Ще одним важливим джерелом права є нормативний договір, під яким розуміється угода двох і більше суб'єктів права про встановлення прав і обов'язків. На думку вітчизняного вченого Пархоменко Н.М., нормативно-правовий договір - це угода, змістом якої є нормидправа, між суб'єктами публічно-правових відносин, що може бути підставою для виникнення, зміни та припинення цих відносин, з іншого боку, індивідуально-правовий договір - це угода, що може бути, укладена між суб'єктами суспільних відносин з метою регулювання конкретних, індивідуальних відносин.

Т'їїормативний договір відрізняється від ненормативного цілим рядом особливостей, в першу чергу тим, що санкціонується державою, складений у формі, передбаченій законом і його чинність поширюється на невизначене коло суб'єктів, а не лише тих, хто взяв участь в укладенні!

Вже згаданим автором дисертаційного дослідження на тему місця договору в правовій системі Пархоменко Н. М. робиться висновок, що вивчаючи поняття договору, необхідно відрізняти договір як норму права - в розумінні загальної правової категорії, і договір як реалізацію норм права - в значенні правового інституту деяких галузей права. Ним наводяться такі ознаки договору:

1) встановлення юридичного зв'язку~мїж суб'єктами (сторонами) договору, змістом якого є виконання дій, що приводять до досягнення мети учасників договору, задоволення інтересів;

2) визначення правового режиму вимог щодо порядку і послідовності здійснення необхідних дій суб'єктами договору в рамках зазначеного вище зв'язку;

3) формальна рівність сторін договору як у виборі партнерів, так і рівність сторін як партнерів;

4) еквівалентний характер взаємовідносин між сторонами договору;

згода між всіма сторонами договору по всіх суттєвих його умовах, вільне волевиявлення його сторін;

5) відносна автономність регулювання взаємовідносин між сторонами, що домовляються в рамках закону;

6) взаємна відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Крім того, на нашу думку, нормативний договір характеризується такими ознаками:

174

Загальна теорія держави і права

а) стропи можуть укладати договір як передбачений, так і не передбачений іакоиодансіном;

П) умови договору, його предмет і форма не мають протирічити чинному за-мніодансіву. Наприклад, предметом договору куплі-продажі може стати будь-яке майно, крім іого, на яке прямо вказано в законі (вогнепальна зброя, вибухівка, Сни припаси іощо).

и) в разі колізії договору і закону перевага надається останньому. В цьому плані договір безумовно має підзаконний характер. Проте якщо договір був укладений раніше від моменту набуття законом чинності, пріоритет зберігається за доктором.

І Іе можна також не погодитися з Пархоменко Н. М. в тому, що правові відносини, котрі виникають на підставі договору, можуть вважатися дійсними лише в тму випадку, коли сторонами були дотримані всі у_мови, а саме: дотримання процедури і а послідовності при укладанні та виконанні договору, єдність волі і волевиявлення суб'єктів при укладанні договору; законність змісту, що визначається видовою характеристикою, основою домовленості сторін, метою договору; вираження волі сторін в певній формі (усно, письмово, мовчазно, з нотаріальним посвідченням).

Договірний метод правового регулювання є характерним передусім для галузі цивільного права й суміжних з нею галузей (трудового, шлюбно-сімейного права). Тому цивільно-правові договори є найпоширенішими. До трудової угоди в середині XX сг. додалося поняття колективного договору. Давно відомий на Заході шлюбний контракт уже отримав закріплення в більшості постсоціалістичних країн.

Важливу роль нормативний договір грає в галузі конституційного права. В Ліплії угодами за юридичною природою виступають деякі документи (наприклад, Велика Хартія вільностей 1215 р.), які нині становлять основу конституційного ладу.

У міжнародному праві договір є основним джерелом права. Його сторонами на публічному рівні можуть виступати лише суб'єкти міжнародного права, якими (. держави, міжнародні організації, державоподібні утворення, організації народів, які борються за визволення. Дія міжнародного договору поширюється на територію іої чи іншої держави через процедуру надання йому обов'язковості (ратифікацію), рішення про що приймає, як правило, парламент.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правовий прецедент	\|	Література

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.