Правовий прецедент

Якщо в континентальних державах Європи основними джерелами права є нормативно-правовий акт й нормативна угода, то в англо-американській правовій системі ситуація інша. Важливим джерелом права там виступає прецедент, тобто право, створене суддями.

Судовии_прецедент - це рішення суду в конкретній юридичній справі, котре містить загальнообов'язкове правило поведінки, яке реалізовується (враховується) судом під час розгляду аналогічної справи в майбутньому^ Ще раз підкреслимо, якщо в континентальній Європі суди лише застосовують право, то а англосаксонській правовій системі вони створюють нове правило поведінки, тобто творять право. Окрім Англії і США судовий прецедент визнається обов'язковим у кількох десятках країн, які раніше мали зв'язок з Британською імперією.

Специфіка англійського права полягає не в самому прецеденті як такому. Сьогодні мова йде про дію доктрини прецеденту, суть якої в обов'язку судів слідувати рішенням судів вищого рівня, а також в пов'язаності апеляційних судів своїми попередніми рішеннями (крім палати лордів). Умовою дії системи прецедентів є наявність джерел інформації про прецеденти, тобто судових звітів. Про їх важливість свідчить і той факт, що доктрина обов'язковості прецеденту сформувалась у сучасному вигляді лише в середині XIX ст., коли запис судових звітів став цілісною системою.

За своїм юридичним змістом судові прецеденти поділяються на два види;

а) деклараторні, які повторяють уже існуючі правові норми і дають їх тлума
чення;

б) креативні, які заповнюють прогалини в законодавстві і створюють таким
чином нову правову норму.

У будь-якому випадку прецедент обов'язковий для нижчестоящих судів і, як правило, для судів того ж рівня. Треба мати на увазі, що обов'язковою є лише частина прецеденту, яка має назву гагіо сіесісіепа'і. Інша його частина, - оЬіІег дісіит (попутно сказане), - має відносну обов'язковість.

Прецеденти, які на думку судді не відносяться до справи, він не повинен застосовувати. Однак, якщо суддя вже встановить, що прецедент має обов'язкову силу, він повинен його застосувати, навіть якщо це протирічить особистій думці судді. Правда, у судді є можливість визнати, що дана справа і прецедент мають відмінності між собою. Для цього досить оголосити суттєвим будь-який факт, який не є для них спільним.

Одночасно є винятки, коли дозволяється судді відійти від принципу "обов'язковості прецеденту", які зводяться до такого:

а) суд вправі і зобов'язаний вирішити, якому з двох конфліктуючих прецеде
нтів надати перевагу;

б) суд повинен відмовитися слідувати власному прецеденту, який хоча і не
був повністю відкинутий, але, на думку суду, не може бути узгодженим з преце
дентом палати лордів;

172

Загальна теорія держави і права

Глава 20 Правотворчість і форми (джерела) права

173

в) суд не зобов'язаний слідувати власному прецеденту, якщо вважає, що рішення було винесене при незнанні чи неврахуванні деяких статутних норм, які протирічать йому, або обов'язкових для даного суду прецедентів.

У США відмовилися від принципу "жорсткого прецеденту", надавши судовим органам свободу в установленні й зміні прецедентів. В інших же країнах "загального права" судовий прецедент обмежений часом. Варто також підкреслити, що в усіх країнах судовий прецедент може бути змінений чи скасований парламентським актом.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правовий звичай	\|	Нормативно-правовий договір

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.