Правовий звичай

І Правовий звичай - це правило поведінки, яке сформувалося внаслідок фактичного його застосування протягом тривалого часу і яке визнається державою. Якщо коротко, то це не всякий звичай а лише такий, що санкціонується державою.)

Правовий звичай визнається за джерело права у багатьох країнах. Його визнання відображає розуміння права як такого, що може існувати поза межами "позитивного права", тобто права, творцем якого виступає держава. Проте якщо в європейських країн він діє у доволі вузькій сфері - переважно в галузі торгового права, то у Великобританії правовий звичай є одним із джерел конституційного права. Джерелом права звичай визнаний Конвекцією ООН про договори міжнародної куплі-продажі товарів 1980 р. Особливе велике значення правового звичаю в нормативних системах країн, що розвиваються. У сусідніх з нашою країною країнах звичаєве цивільне право діяло донедавна: у Словаччині до 1950 р., в Угорщині до 1954 р., до повоєнного часу діяло й чеське земельне звичаєве право.

Можна виділити такі особливості правового звичаю серед інших_,джерел права:

1) правовий звичай історично функціонував раніше будь-якого іншого виду джерела права, виданого державою. Наприклад, в Англії перший закон з'явився у 1265 р., а правовий звичай відомий з 1189 р. У багатьох країнах перші пам'ятки писаного права виступали здебільшого нічим іншим, як описом звичаєвого права, фактом їх санкціонування з боку держави (наприклад "Руська правда" в Київській Русі);

2) правовий звичай, на відміну від інших джерел права, не є наслідком пра-вотвогзчої-діяльності держави;

3) правовий звичай не є формально визначеним, тобто закріпленим в офіцій-ному тексті, проте це не означає, що його зміст не сформульовано взагалі. Правові звичаї можуть бути сформульовані у працях відомих вчених-правознавців, які систематизують їх, складають збірки;

4) правовий звичай для чинності повинен мати певний "вік" (в Англії для місцевих звичаїв - дія "з незапам'ятних часів" або не менше 40 років;)

5) правовий звичай, звичайно, не має суперечити чинному правовому порядку, тобто "позитивному праву", а також вимогам моральності.

Уже згадуваний Р.Давід розрізняє три види звичаїв залежно від їх ролі в правовій системі: а) звичаї на доповнення закону; б) звичаї крім закону (в разі прогалин у законодавстві); в) звичаї проти закону, коли в разі колізії між ними перевага надається останньому.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підзаконні акти	\|	Правовий прецедент

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.