МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Гмм 28. Правова реформа та її особливості в Українірії "правова реформа" входять і інші поняття, що характеризують її окремі параметри, як наприклад, "інтенсивність правової реформи" (здійснення суб'єктом реформи певного обсягу діяльності за конкретний відрізок часу), "ефективність правової реформи" (співвідношення між фактично отриманими результатами і тими правовими цілями, котрі ставилися ініціаторами в процесі її здійснення). Ефективність правової реформи як державно-управлінської діяльності може бути оцінена за схемою "ресурсне забезпечення діяльності - затрати - результати". "Йапрями правової реформи", як поняття, відображає призначення правової Варто відзначити, що в Посланні Президента України Л.Д. І£учми до Верховної Ради України в 2002 р. вперше правовій реформі присвячено окремий підрозділ з назвою "Новий етап адміністративної реформи. Конституційна та судова реформи". Названо, отже, три основні напрями правової реформи в Україні на даному етапі: 1) адміністративна реформа; 2) конституційна реформа; 3) судова реформа. Відзначимо ще один важливий момент. У своєму зверненні до громадян 24 серпня 2002 р. Президент України висунув ідею "політичної реформи", котра, на його думку, повинна полягати у вирішенні двох проблем - переходу від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки та введенні "чистої" пропорційної виборчої системи. На нашу думку, в даному разі оптимальніше вживати все таки термін "конституційна реформа", бо обидві зазначені об'єкти реформування (модель влади і виборча система) виступають інститутами конституційного права, а з формально-юридичної точки зору передбачають внесення змін і доповнень або до Конституції України, або до конституційного законодавства. По-друге, на початку XXI ст. ми не можемо задовольнятися підходами до правової реформи, сформульованими в середині 90-х років, які під впливом політичних факторів зводилися лише до цілей перетворень національної правової системи. Очевидно, що окремим напрямом правової реформи повинна стати програма заходів щодо гармонізації вітчизняного законодавства з нормами Європейського союзу. В такому разі правова система отримала би чіткий і стабільний орієнтир розвитку, незалежний від розкладки політичних сил у країні. Це характерно для правових реформ у кожній із країн Євросоюзу та в країнах Центральної Європи. Зрозуміло, що інтеграція до європростору передбачатиме, крім іншого, заходи в "традиційних" напрямах реформи, але вона консолідуватиме їх, надаватиме їм єдиних засад. По-третє, в більшості постсоціалістичних країн проблеми становлення і зміц По-четверте, досвід постсоціалістичних країн Центральної Європи засвідчує, що муніципальна реформа здійснюється, як правило, в рамках адміністративної реформи (реформи публічного управління). Природно, що становлення і зміцнення самоврядування не є можливим без децентралізації публічного управління. Отже, на наш погляд, правова (державно-правова) реформа повинна реалізовуватися у таких взаємопов'язаних напрямах: 1) конституційна реформа; 2) адміністративна реформа; 3) судово-правова реформа; 4) інституційне і юридичне забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, зміцнення основ демократичного режиму; 5) удосконалення системи законодавства (нормативної бази), підвищення її якості; 6) гармонізація вітчизняного законодавства з нормами Європейського союзу.
|
||||||||
|