Суб'єкт і об'єкт правової реформи

Як підкреслює українська дослідниця Н. Латигіна, сучасне суспільство -складна, організована, динамічна соціальна система, компетентне управління якою є необхідною умовою її ефективного функціонування та розвитку. З етимологічної точки зору поняття "еліта" можна розуміти як групу людей, які володіють вирізняючими їх якостями та ознаками, що дозволяють їм впливати на поведінку та формування поглядів і думки інших членів суспільства.

Суб'єктом правової реформи виступає в широкому розумінні управлінська еліта. Якщо проаналізувати питання співвідношення управлінської еліти і державного апарату, то розглядаємо їх відповідно як частину і ціле. В цьому плані розуміємо суб'єкт правової реформи як сукупність державних органів і службових осіб, котрі законом уповноважені на визначення засад і здійснення державної політики та мають реальну можливість здійснювати такі повноваження. Іншими словами, суб'єктом правової реформи виступає не державний апарат загалом, а лише його "політична частина". До структури суб'єкта правової реформи входять в рамках тієї чи іншої країни такі взаємопов'язані компоненти як:

1) орган законодавчої влади та носії законодавчої влади (члени парламенту);

2) "політична частина" виконавчої влади, в тому числі члени уряду, керівники міністерств і інших центральних органів державного управління;

3) глава держави (президент).

Персональний склад вищенаведених компонентів державного апарату, іншими словами, управлінська еліта (у "вузькому смислі" цього поняття) характеризується певними характеристиками, в тому числі: 1) специфічним становищем у суспільстві; 2) володінням владними повноваженнями; 3) реалізацією управлінських функцій; 4) відповідальністю за рішення, що приймаються; 5) певним набором професійних якостей.

Відзначимо, що керівництво правовою реформою потребує такої управлінсь
кої еліти, котра би відзначалася високим ступенем мотивації до перетворень (полі-
Глава 28. Правова реформа та її особливості в Україні 239

тичною волею) та прихильністю до юридичних методів реформування суспільних відносин. Тому вирішенню проблеми формування такої еліти в постсоціал і стичних країнах Центральної Європи було присвячено цілу програму заходів. У цих країнах мало місце усвідомлення того, що формування нової еліти - це найперше завдання суспільства, що модернізується, бо без її створення реформи в принципі не можуть бути ефективними. Сформована в умовах попереднього режиму номенклатура за своїми функціональними характеристиками призначалася для вирішення інших, часом протилежних до нинішніх соціальних завдань.

Механізм обмеження впливу колишньої еліти та її заміни новою в постсоціа-лістичних країнах Центральної Європи отримав належне не лише політико-організаційне, а й законодавче забезпечення.

Комплекс організаційних і політико-правових заходів, спрямованих на витіснення представників колишньої еліти, обмеження їх впливу в державному апараті, включав:

а) кадрове оновлення вищих органів державної влади у мінімальний строк після "політичного повстання " з метою використання радикальної громадської думки. Провести "кадрову реконструкцію" парламенту важливо також з тої причини, що він повинен створити законодавчі основи для проведення перших вільних виборів та схвалити інші закони щодо кардинальної зміни політичного режиму, зокрема відновлення прав і свобод людини і громадянина. В Чехословаччині, наприклад, комплекс організаційно-правових заходів у цьому напрямі було здійснено в грудні 1989-лютому 1990 рр.;

б) проведення парламентських виборів в строк, максимально короткий після фактичного приходу до влади нових політичних сил. Відзначимо, що за допомогою такого організаційного кроку досягається такий соціальний ефект: нова еліта отримує раціонально-правову легітимацію шляхом перемоги на виборах та приходу до ключових посад у державному апараті; використовується громадська підтримка більшістю суспільства; створюються політичні передумови для проведення суспільної модернізації саме через механізм правової реформи, бо "реформатори" отримують контроль не лише за виконавчою, а й за законодавчою владою. Це дуже важливо з огляду на необхідність використання закону в процесі реформування суспільства;

в) націоналізується майно і кошти комуністичних партій і організацій, які
входили до політичної системи колишньої соціалістичної держави. Мета такого
кроку - урівняти в можливостях колишні правлячі партії з іншими політичними
силами;

240

г) законодавчо забезпечуються обмеження в доступі до державної служби
для деяких категорій управлінської еліти попереднього режиму. Проблема "люст-
рації", хоч і постала в усіх постсоціалістичних країнах після початку демократич
них реформ, була вирішена на впродовж 90-х років на східних землях ФРН (коли
шня НДР), в Чехословаччині, в Польщі, Болгарії, Словенії, Албанії, Угорщині та в
ряді інших країн. Найбільш радикально "очищення" державного апарату було про
ведено на східних землях ФРН після їх возз'єднання в жовтні 1990 р.: значну
частину державних службовців було замінено фахівцями із західної частини краї
ни.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гмм 28. Правова реформа та її особливості в Україні	\|	Загальна теорія держави і права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.