• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Предмет історії держави і права зарубіжних країн

Важливою умовою засвоєння будь-якого курсу є чітке усвідомлен­ня його предмета, тобто чітко визначеного кола явищ і законо­мірностей, що вивчаються. Свій предмет має й історія держави і права зарубіжних країн.

Предметом історії держави і права зарубіжних країн є вивчення процесів, загальних закономірностей, специфічних особливостей виникнення й розвитку держави та права в певних країнах світу конкретно - в історичних умовах і в хронологічній послідовності.

З огляду на предмет цієї науки, можна дійти висновку, що вона є наукою: суспільно-політичною, позаяк вивчає такі суспільно-політичні явища, як держава та право; юридичною, адже звертає увагу на правові аспекти суспільного життя; історичною, оскільки розглядає державно-правові явища в їхньому історичному розвитку.

Слід розрізняти історію держави і права зарубіжних країн як науку та як навчальну дисципліну. Навчальний курс значно вужчий, аніж однойменна наука, адже знайомить лише з найважливішими, 12

типовими державними та правовими системами певної суспільно-економічної формації, певної країни й не вивчає її місце в системі наук і співвідношення з ними.

Методологія науки та курсу історії держави і права зарубіжних країн

Методи історії держави і права зарубіжних країн - це сукупність прийомів, способів, шляхів та принципів, за допомогою яких вивчають цю дисципліну.

Найважливіші методи (підходи) такого вивчення:

1) діалектичний метод (держава та право вивчаються в розвитку,
в русі - від їх елементарних форм й організацій до більш складних
і розгалужених);

2) історичний метод (вимагає розглядати державу та право
з позиції їх виникнення, розвитку і зміни, у зв'язку з іншими явищами
й умовами певної епохи, у зв'язку з конкретним досвідом історії);

3) системно-структурний метод (виявляються елементи, що забез­
печують єдність системи, вивчають взаємозалежність цих елементів);

4) порівняльний метод (конкретні державно-правові явища
розглядаються в зіставленні їх у просторі та часі);

5) статистичний метод (досліджуються кількісні характеристики
історичного процесу - темпи зростання, поширення, тривалість);

6) метод екстраполяції (поширення висновків, зроблених
щодо однієї частини якого-небудь явища (процесу) на іншу) та ін.

Позитивні результати при вивченні історії держави і права зарубіж­них країн може дати лише комплексний підхід у використанні методології.

Переглядів: 2431