Вентиляція приміщень

Обладнання санітарно – побутових і допоміжних приміщень

Тривалість перебування працюючого на підприєсмстві викликає необхідність влаштування санітарно-побутових приміщень: гардеробні, душові, умивальні, курильні, вбиральні, приміщення особистої гігієни жінок,кімнати відпочинку і т.д.

В санітарно-побутових приміщеннях повинна бути певна t і відносна вологість повітря згідно санітарних норм (СН).

В гардеробних зберігаються домашній і робочий одяг, в шафах необхідно передбачити місця для головних уборів, взуття, білизни. Біля шаф можуть влаштовуватись сидіння. Стіни гардеробних приміщень фарбуються водостійкими фарбами.

Душові розміщують в приміщеннях поруч з гардеробними, кабіни у всіх душових рекомендується відділяти одну від одної перегородками з водостійких матеріалів, висотою ≥1,75м, не доходячи до підлоги душової на 0,2 м. При душових необхідно передбачати переддушові, які обладнуються лавами шириною 0,3м.

Умивальні можна розміщувати в приміщеннях, суміжних з гардеробними або в самих гардеробних при умові дотримання відстані від умивальників до шаф ≥2м .Якщо дозволяють кліматичні умови, а також влітку допускається влаштовувати умивальні під навісом на відкритому повітрі.

Мило, змивні і знезаражуючі засоби видаються безкоштовно по переліку робіт і професій, що дають право на безкоштовне отримання їх.

Вбиральні на підприємстві необхідно розміщувати так, щоб відстань від них до найвіддаленішого робочого місця не перевищувала 100м.

Курильні необхідно передбачати в тих випадках, якщо за умовами виробництва або пожежної безпеки не допускається куріння у виробничих приміщеннях і на території підприємства. На території підприємства відстань до облаштованого місця куріння повинна бути не більше 150м.

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів, призначених для забезпечення на робочих місцях чистоти повітряного середовища. Основне завдання вентиляції – вилучити з приміщення забруднене або нагріте повітря і подати свіже.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

За напрямком потоку повітря ( за призначенням) – припливна, витяжна, припливно – витяжна;

За способом переміщення повітря – природна, штучна (механічна) та суміщена.

Для використання вітру для витяжки або підсилення теплової тяги на витяжні труби ставлять дефлектори. Якщо природна вентиляція не може забезпечити необхідний повітрообмін, влаштовують механічну вентиляцію, об’єм якої постійний в будь – яку пору року і не залежить від метеоумов. Залежно від методу організації повітрообміну (за місцем дії) – загально обмінна, місцева, комбінована.

Кожний пристрій, обладнаний вентилятором, являє собою вентиляційну установку.

Місцева витяжна вентустановка видаляє повітря безпосередньо від місць утворення шкідливих виділень.

Місцеву припливну вентиляцію влаштовують для подачі чистого повітря на певне робоче місце.

При необхідності створення і підтримання в приміщенні певних заданих параметрів: температрури, вологості і швидкості руху повітря застосовують установки штучного клімату – кондиціонери. В особливо газонебезпечних місцях, де за умовами виробництва можливе раптове інтенсивне виділення вибухонебезпечних або токсичних газів або парів, передбачають аварійну вентиляцію. Там, де неможливо влаштувати постійно діючу припливно - витяжну вентиляцію (в колодязях, резервуарах), застосовують переносні вентилятори.

Кратність повітрообміну – це кількість повітря в м³, яке повинно бути замінено протягом 1год.

В ГРП- 3- кратний повітрообмін; в приміщенні наповнення балонів СВГ – 10 кратний в робочий час і 3 кратний – в неробочий.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Іонізуюче випромінювання	\|	Охорона праці користувачів ПК

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.