Пожежна сигналізація

Системи пожежної сигналізації призначені для виявлення початкової стадії пожежі, передачі тривожних повідомлень про місце і час його виникнення і, при необхідності, введення в дію автоматичних систем пожежогасіння і димовидалення.

Системи пожежної сигналізації бувають ручні і автоматичні. Ручні включає людина натисканням кнопки, забезпечуючи розмикання (замикання) лінії тривожної сигналізації. Автоматичні спрацьовують від дії проявів початкової стадії пожежі: температури, диму, випромінювання, полум’я. Основою автоматичної системи є пожежні сповіщувачі (оповісники).

На об’єктах підвищеної небезпеки, до яких належить ГНС, у відділеннях встановлені датчики загазованості і температури, імпульси від яких подаються на спрацювання світлозвукової сигналізації. Крім того аварійна система забезпечує відключення ел.живлення на підстанції при зупинці припливних вентиляторів, заборону пуску ел.двигунів при непрацюючій припливній вентиляції, відключення насосів при відсутності заповнення їх СВГ, відключення компресорів при порушенні подачі мастила, збільшенні тиску мастила.

На об’єктах, де встановлені модульні установки для опалення приміщень, в якості технологічних засобів виявлення пожеж приймаються теплові сповіщувачі типу ИП 105.4.70 і ручні – ИПР «Алай 2-01».

Автоматична установка пожежної сигналізації передбачена для:

- Виявлення пожежі в початковій стадії та передачі сигналу на виносну світлозвукову сигналізацію.

- Сповіщення про виникнення пожежі.

- Забезпечення постійної передачі інформації про стан системи та виникнення на об’єкті, який захищається, пожежної небезпеки в систему ПЦС (пост централізованого спостереження).

Категорії приміщень по вибухопожежонебезпеці

Відповідно до НАПБ Б.03.002 – 2007 всі виробничі приміщення, будівлі та споруди розподіляються по категоріях вибухопожежонебезпеки залежно від характеристики речовин і матеріалів, які знаходяться в приміщенні, та їх кількості.

Категорія А (вибухопожежонебезпечна) – горючі гази (ГГ), легкозаймисті рідини (ЛЗР) з t спалаху < 28⁰С в такій кількості, що можуть утворювати вибухопожежонебезпечні газопароповітряні суміші, у випадку загорання котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні > 5кПа. Речовини і матеріали, які здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, в такій кількості, що надлишковий тиск вибуху в приміщенні > 5кПа.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечна) – горючий пил, волокна, (ЛЗР) t спалаху > 28⁰С, горючі рідни (ГР) в такій кількості, що можуть утворювати вибухопожежонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, у випадку загорання котрих розвивається надлишковий тиск вибуху в приміщенні > 5кПа.

Категорія В (пожежонебезпечна) – горючі гази (ГГ), легкозаймисті, горючі та важкогорючі рідини, а також речовини і матеріали, котрі можуть при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним вибухати і горіти або лише горіти; горючий пил і волокна, тверді горючі і важкогорючі речовини і матеріали при умові, що приміщення, в яких вони знаходяться (є в наявності), не належать до категорії А, Б і питоме пожежне навантаження для твердих і рідких легкозаймистих важкогорючих і горючих речовин на окремих ділянках площею > 10м² кожна > 180 МДж/м².

Категорія Г – негорючі речовини і матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор і полум’я; горючі гази (ГГ), рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізуються в якості палива.

Категорія Д - речовини і матеріали, котрі вказані вище для категорій приміщень А, Б, В (крім ГГ) в такій кількості, що їхнє питоме пожежне навантаження для твердих і рідких горючих речовин на окремих ділянках площею <10м² кожна не перевищує 180 МДж/м², а також негорючі речовини та/або матеріали в холодному стані, при умові, що приміщення, в яких в наявності вищевказані речовини і матеріали, не належать до категорій А, Б і В.

Класифікація вибухо - та пожежонебезпечних приміщень (зон)

Горючістю називається здатність речовин або матеріалів до горіння. За горючістю речовини і матеріали поділяються на групи:

негорючі – речовини і матеріали, не здатні до горіння в повітрі;

важкогорючі - речовини і матеріали, здатні загоратися в повітрі від джерела загорання, але не здатні самостійно горіти після видалення джерела горіння;

горючі - речовини і матеріали, здатні самозайматися, а також загоратися від джерела займання і самостійно горіти після його видалення. З групи горючих речовин і матеріалів виділяють легкозаймисті речовини і матеріали. Легкозаймистими називаються горючі речовини і матеріали, здатні займатися від короткочасної (до 30 сек.) дії джерела загорання з низькою енергією (полум’я сірника, іскра, тліюча цигарка і т.д.). До ЛЗР належать рідини з температурою спалаху < 61⁰С в закритій посудині або 66⁰С у відкритій посудині.

Дані про горючість застосовують при визначенні категорій приміщень по вибухонебезпеці.

Вибухонебезпечна зона – приміщення або обмежений простір в приміщенні або зовнішній установці, в якій є або можуть утворюватись вибухонебезпечні суміші.

Пожежна зона – простір, всередині і зовні приміщень, в межах якого постійно або періодично використовують горючі речовини і в якому вони можуть знаходитись при нормальному технологічному процесі або при його порушеннях.

Вибухонебезпечною вважається зона в приміщенні в межах до 50м по горизонталі і вертикалі від технологічного апарату, з якого можливе виділення горючих газів.

Якщо об’єм вибухонебезпечної суміші перевищує 5% вільного об’єму приміщення, то все приміщення належить до відповідного класу вибухонебезпеки.

Вибухонебезпечна зона класу О – утворення вибухонебезпечного середовища можливе лише в межах корпуса технологічного обладнання.

Вибухонебезпечна зона кл. 1- простір, в якому вибухонебезпечне середовище може утворюватись при нормальній роботі (тут і далі нормальна робота – ситуація, коли установка працює відповідно своїм розрахунковим параметрам). (Киснева рампа, склади ГММ, ЛЗР, склади фарб, лакофарбові приміщення).

Вибухонебезпечна зона кл.2 – простір, в якому вибухонебезпечне середовище при нормальних умовах експлуатації відсутнє, а якщо виникає, то зрідка і продовжується недовго. В цих випадках можливі аварії катастрофічних розмірів (розрив трубопроводів високого тиску або резервуарів значної ємності) не повинні розглядатися під час проектування електроустановок.

Частоту виникнення, тривалість вибухонебезпечного газо – пароповітряного середовища визначають Правилами і нормами відповідних галузей промисловостей (склади аміаку і т. д.)

Вибухонебезпечна зона кл.20 – простір, в якому в період нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у виді хмарини присутній постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям і (або) простір, де можуть утворюватись пилові шари непередбачуваної або надмірної товщини. Зазвичай, це може бути всередині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий період.

Вибухонебезпечна зона кл.21 – простір, в якому при нормальній експлуатації можлива поява пилу у формі хмарини в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.

Вибухонебезпечна зона кл.22 – простір, в якому вибухонебезпечний пил може з’явитися зрідка і тривати недовго або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть бути і утворювати вибухонебезпечні суміші у випадку аварії.

Ця зона може включати простір поблизу обладнання, котре утримує пил, який може звільнитися шляхом витоку і формувати пилові утворення (склад солі АГ).

Класи пожежонебезпечних зон згідно з «ПУЕ»

Пожежонебезпечна зона – простір в приміщенні або за його межами, в якому постійно або періодично зберігаються (використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні, в такій кількості, що вимагаються спеціальні заходи в конструкції електрообладнання при його монтажі та експлуатації.

Зона класу П – 1- простір в приміщенні, в якому знаходиться горюча рідина з t спалаху > +61⁰С. (Приміщення,де застосовується капролактам, масла, замаслювач, триетиленгліколь – t спалаху + 154⁰С).

Зона класу П – 11 – простір в приміщенні, в якому накопичується і виділяється горючий пил або волокна. (Приміщення де застосовується кришталевий капролактам, пиловіддільні станції, станкове відділення столярної ділянки РБЦ, пилорама).

Зона класу П – 11А - простір в приміщенні, в якому знаходяться тверді горючі речовини і матеріали. (Приміщення, де застосовується крихта, горючі волокна, деревина).

Зона класу П – 111 - простір за межами приміщення, в якому знаходиться горюча рідина з t спалаху > + 61⁰С або тверді горючі речовини . (Котельня ВОТ хіміко – прядильного цеху, відкриті склади дров, вугілля, брикету).

Вогнестійкість будівельних конструкцій – це властивість конструкцій зберігати утримуючу і огороджуючи здатність в умовах пожежі.

Є 5 ступенів вогнестійкості будівель і споруд, які характеризуються межами вогнестійкості основних будівельних конструкцій і межами розповсюдження вогню по цих конструкціях.

Межа вогнестійкості будівельних конструкцій і елементів визначається проміжком часу в годинах або хвилинах від початку випробування до виникнення наскрізних тріщин, через які проникають продукти згорання або полум’я; або втрата утримуючої здатності конструкцій і вузлів.

Будівельні конструкції з нормованою межею вогнестійкості, що перешкоджає розповсюдженню вогню з однієї частини будівлі або споруди в іншу, називаються протипожежними перешкодами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вогнегасники	\|	Конструктивні характеристики будівель в залежності від ступеню їх вогнестійкості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.