• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Технологія застосування порівняльного підходу до оцінки вартості підприємства

Порівняльний підхід щодо оцінки підприємства (бізнесу) використовується за умов наявності достатньої бази даних про угоди купівлі-продажу.

Для проведення оцінки підприємства (бізнесу) за допо­могою порівняльного підходу необхідно зібрати загальну фінансову та техніко-економічну інформацію за аналогічними підприємствами, цінову інформацію про угоди, що здійснилися, відомості про ставки доходу за альтернативними інвестиціями, про операції з акціями, які вільно обертаються на фондовому ринку, і т. ін.

Вибір підприємств-аналогів здійснюється з урахуванням таких вимог:

• одна галузева приналежність з об'єктом оцінки;

• порівнянність якісних і кількісних характеристик аналога з відповідними характеристиками об'єкта оцінки. До таких характеристик відносять: розмір підприємства, диверсифікованість продукції або послуг, стратегію діяльності, цінову політику, стадію життєвого циклу, рівень ризику, якість менеджменту і т. ін.;

• можливість отримання повної та достовірної інформації для порівняння характеристик аналога із характеристиками об'єкта оцінки.

Порівняльний (ринковий) підхід ґрунтується на ви­користанні трьох основних методів:

• методу ринку капіталу;

• методу угод;

• методу галузевих коефіцієнтів.

Метод ринку капіталу (компанії-аналога) заснований на використанні ринкових цін акцій аналогічних підприємств, які котируються на фондовому ринку і є базою для внесення коригувань у вартість акції об'єкта оцінки. Сферою засто­сування даного методу в чистому вигляді є оцінка неконтрольних пакетів акцій.

Метод угод (продажів) дозволяє оцінити вартість підприємства в цілому або вартість контрольного пакета його акцій. Суть даного методу зводиться до того, що вартість об'єкта оцінки являє собою скориговану продажну ціну аналогічного підприємства за умов їхньої порівнянності.

Метод галузевих коефіцієнтів називають також методом галузевих співвідношень, або правилом «золотого перетину». Використання даного методу можливе за умов наявності стабільних галузевих співвідношень між ціною та певними фінансовими показниками. Метод забезпечує лише орієнтовний результат, тому що галузеві коефіцієнти уніфікують об'єкт оцінки.

Визначення ринкової вартості підприємства методами порівняльного підходу засноване на використанні цінових мультиплікаторів, що являють собою коефіцієнти, які пока­зують співвідношення між ринковою ціною підприємства-аналога (або його акції) і базовими фінансовими показниками:

М = Ц / ФП, (10.11)

де М - ціновий мультиплікатор;

Ц - ціна підприємства-аналога (або його акції);

ФП - базовий фінансовий показник підприємства-аналога.

Загальна формула для розрахунку вартості за допомогою методів порівняльного підходу має вигляд:

ВП= М * ФП_0Ц, (10.12)

де ФП_оц - базовий (той самий, що використовувався для розрахунку мультиплікатора) фінансовий показник об'єкта оцінки.

Залежно від періоду, для якого здійснюється розрахунок базового фінансового показника (на конкретну дату або за певний відрізок часу), цінові мультиплікатори можуть бути:

• інтервальні;

• моментні.

До інтервальних мультиплікаторів належать співвідно­шення:

• ціна/прибуток (як показник прибутку може виступати прибуток до оподаткування (якщо об'єкти порівняння - дрібні підприємства, що використовують системи оподатку­вання) або чистий прибуток (якщо об'єкти порівняння - великі за розміром і масштабом діяльності підприємства);

• ціна/грошовий потік (забезпечує більш достовірні результати під час оцінки підприємств, у активах яких переважає нерухомість, збиткових підприємств або таких об'єктів, що мають відносно низький дохід у порівнянні з амортизацією, що нараховується на необоротні активи);

• ціна/ дивідендні виплати (як знаменник можуть ви­користовуватися фактичні дивідендні виплати або потенційні (типові дивідендні виплати для аналогічних підприємств). Розрахунки за даним мультиплікатором доцільні, якщо дивіденди виплачуються стабільно або можливість їх випла­чувати достатньо обґрунтована);

• ціна/виручка від реалізації (сферою його застосування є оцінка підприємств сфери послуг або перевірка об'єктивності результатів, отриманих за допомогою інших способів. Роз­рахунки мультиплікатора не потребують проведення складних коректувань).

Моментними мультиплікаторами вважаються спів­відношення:

• ціна/балансова вартість активів (сфера застосування - оцінка холдингових компаній, необхідність швидко реалізувати великий пакет акцій);

• ціна/ чиста вартість активів (сфера застосування - оцінка підприємств, що мають значні вкладення у власність (не­рухомість, цінні папери, обладнання), або основною діяльністю яких є збереження, купівля та продаж такої власності).

Переглядів: 423