Умови розвитку історичної науки.

Перша світова війна закінчилася для Німеччини поразкою і Листопадовою революцією, у вогні якої народилася Веймарська республіка. Були завойовані важливі буржуазно-демократичні свободи і соціальні права трудящих. Проте основи економічного і політичного панування монополістичного капіталу залишилися недоторканними. Збереглося і велике юнкерське землеволодіння.

Важка поразка і умови Версальського мирного договору істотно ослабили міжнародні позиції Німеччини. Рівень промислового виробництва знизився в порівнянні з 1913 р. майже на половину. Монополії прагнули за допомогою методів державного регулювання покласти основні тяготи відновлення держави і репараційних платежів на плечі робітників, населення страждало від небаченої в історії Німеччини інфляції. Зростаюче зубожіння народу в роки післявоєнної революційної кризи привело до посилення соціальної напруженості в країні.

Після поразки революційного робітничого руху в 1923 р. і стабілізації промислово-фінансової ситуації почався економічний підйом. Посилений приплив іноземних, передусім американських, капіталів в Німеччину сприяв раціоналізації виробництва і розвитку передової технології. Прискорився процес концентрації виробництва і капіталу. Німецькі монополії зуміли відновити свої позиції на світовому ринку. До початку 1929 р. Німеччина знову зайняла друге місце серед індустріальних держав світу після США.

Але у кінці цього ж року вибухнула світова економічна криза, що набула в Німеччині особливо руйнівний характер. До осені 1932 р. промислове виробництво знизилося майже удвічі і було відкинуте до рівня 1918 р. Безробіття досягло 7,5 млн. чоловік або майже 45% осіб найманої праці. Почалося масове розорення і банкрутство тисяч дрібних підприємств ремесла і торгівлі. Озлоблені маси дрібної буржуазії, пройняті реваншистськими, антисоціалістичними і антикапіталістичними настроями, різко повернуло свої погляди вправо, у бік зростаючої націонал-соціалістичній партії, здатній на найвіртуознішу соціальну демагогію.

Економічна криза переросла в політичну, слабка парламентарно-демократична система республіки опинилася в паралічі. Реакційні круги фінансового капіталу угледіли вихід з небезпечної ситуації у встановленні нацистської диктатури і підготовці нової війни. Розколотий між соціал-демократами і комуністами пролетаріат Німеччини не зміг чинити опору. У січні 1933 р. рейхсканцлером Німеччини став Адольф Гітлер. У країні запанував жорстокий терористичний режим, що розв'язав в 1939 р. другу світову війну.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Стан історичної науки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.