• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Доба Української Центральної Ради

Перша світова війна призвела до кризи Російську та Австрійську імперії. У 1918 р. розпалася Австро-Угорщина. Лютнева Революція ліквідувала самодержавство, Росія стала демократичною республікою. У 1917-1920 рр. в Україні розгорнулася національно-демократична революція, в ході якої було створено українську державу.

План

1. Доба Української Центральної Ради

2. Гетьманат Петра Скоропадського

3. Директорія УНР

4. Західноукраїнська Народна республіка

5. Політика радянської влади в Україні у 1919-1920 рр.

Ключові терміни: Акт злуки українських земель, Брестський мир, політика «воєнного комунізму», Генеральний Секретаріат, Гетьманат, національно-демократична революція,Директорія, Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), політика воєнного комунізму, Українська Народна Республіка (УНР), Універсали Центральної Ради.

У 1917-1919 рр. в Україні боролися зовнішні (Антанта – Четверний союз) та внутрішні (протистояння різних політичних сил) протиріччя.

Перша світова війна виступала каталізатором революційних подій в Росії та в Україні. 1917 рік став фатальним для російського царизму. 23 лютого – 2 березня відбулась Лютнева революція. Микола II відрікся від влади. Самодержавство впало. Встановився республіканський лад. Влада зосередилася в руках Тимчасового уряду. На місцях стали виникати Ради – представницькі органи місцевої влади (буржуазія, землевласники, чиновники, інтелігенція).

4 березня 1917 р. виник альтернативний центр влади в Україні – Центральна Рада. Голова – М. Грушевський. В ній були представлені: Українська партія соціалістів-революціонерів (Шаповал), Українська соціал-демократична партія (В. Винниченко, С. Петлюра), Українська партія соціалістів-федералістів (Дорошенко, Єфремов). Ідеї: автономія, соціалізм.

Етапи діяльності Центральної Ради:

1. автономістський (березень 1917 - січень 1918 рр.) – прогресивна засада – політична автономія.

2. самостійницький (січень – квітень 1918 р.)

Прохання Центральної Ради до Тимчасового уряду щодо надання автономії Україні було відхилено.

10 (23) червня 1917 року Центральна Рада видає I Універсал: проголошення автономії України у складі Росії.

Був створений виконавчий орган Центральної Ради – Генеральний Секретаріат на чолі з В. Винниченком.

28 червня Тимчасовий уряд направив в Київ делегацію (О. Керенський, М. Терещенко, І. Церетелі). Після переговорів делегація визнала автономні права України. Цей компроміс став причиною урядової кризи в Росії.

3 липня 1917 р. – ІІ Універсал: Центральна Рада стає найвищим органом революційної демократії в Україні, Генеральний Секретаріат – носієм найвищої крайової влади. Центральна Рада виступала «проти замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання».

25 жовтня (7 листопада) 1917 р. – Жовтнева революція. Більшовики повалили владу Тимчасового Уряду, утворили новий уряд – Раду Народних Комісарів (РНК) на чолі з В. Леніним та проголосили владу рад на території колишньої Російської імперії.

Центральна Рада засудила більшовицький переворот.

7 листопада 1917 р. вона прийняла ІІІ Універсал:

- утворення Української Народної Республіки (УНР) як автономії у складі Російської республіки,

- ліквідація поміщицького землеволодіння,

- 8-годинний робочий день,

- демократичні права і свободи.

3 грудня 1917 р. – Маніфест РНК з Москви до українського народу з ультиматумом. РНК визнавав УНР, але не визнавав Центральну Раду повноважним представником українського народу.

4 грудня 1917 р. – Всеукраїнський з’їзд рад у Києві. Частина делегатів – більшовики, есери, соціал-демократи – покинули з’їзд, переїхали до Харкова та проголосили встановлення радянської влади в УНР. Був обраний Центральний виконавчий комітет рад України (ЦВК) (голова – Ю. Медвєдєв) та радянський уряд – Народний Комісаріат.

З 5 грудня 1917 р., після відхилення ультиматуму, Центральна Рада перебувала у стані війни з Раднаркомом Росії. Однак вона виявилася не готовою до збройного протистояння. Поразка у бою під Крутами 16 січня 1918 р. Центральна Рада не мала в розпорядженні надійних військових частин. У січні 1918 р. більшовицькі частини зайняли Лівобережжя та Київ. Центральна Рада евакуювалася на Волинь.

9 (22) січня 1918 р. – ІV Універсал. Проголошена незалежність, суверенність України: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу». Земля – селянам. Націоналізація.

Брест-Литовський мирний переговорний процес. 26 січня(9 лютого) 1918 р. у Бресті між Центральною Радою і країнами австро-німецького блоку було підписано мир. УНР була визначена як самостійна держава. Австро-Угорщина та Німеччина зобов’язувалися допомогти Центральній Раді відновити контроль над усією територією України. Центральна Рада погодилася на введення німецько-австрійських військ в Україну. У лютому 1918 р. австро-німецькі війська (450 тис. армія) розпочали наступ проти більшовицьких частин і до квітня 1918 р. повністю звільнили від них українську територію. 2 березня Центральна Рада повернулася до Києва.

Отже, для збереження контролю над територією України Центральній Раді довелося скористатися збройною допомогою держав австро-німецького блоку. Однак в Україні було встановлено жорстокий окупаційний режим німецько-австрійської армії. Центральна Рада втрачала авторитет серед населення, скомпрометувавши себе співробітництвом з окупантами.

Головним підсумком діяльності Центральної Ради (проіснувала 13 місяців) стало відтворення української держави. Проголошення автономії України у складі Росії було логічним кроком у розвитку української національно-демократичної революції. Однак Центральна Рада поступово втратила територію та владу, що не дало можливості реалізувати проголошену державну незалежність Української Народної Республіки.

Причини поразки Центральної Ради:

1. відсутність підтримки населення;

2. відсутність чітко вираженої ідеї державотворення;

3. повільність здійснення соціально-економічних перетворень;

4. війна з більшовицьким урядом;

5. наступ окупаційних сил німців і австрійців.

Читайте також:

1. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
2. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
3. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
4. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
5. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
6. Аудіювання на уроках української мови
7. Боротьба Директорії за відродження УНР. Занепад Української державності.
8. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60- 80-х роках XVII ст.
9. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60-80-х роках XVII ст.
10. Братства та їх роль в розвитку української культури.
11. В чому була провідна роль української шляхти як верхівки українського суспільства в політичному житті XIV-XVI ст.
12. Випишіть тих військових діячів УНР, із чиїм імям повязують опір окупації України військами більшовицької Росії в останні роки Української революції.

Переглядів: 2092