• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

В чому була провідна роль української шляхти як верхівки українського суспільства в політичному житті XIV-XVI ст.

Проаналізуйте та порівняйте розвиток соціальної структури і соціальних відносин на українських землях в часи Київської Русі, Галицько-волинського князівства, литовсько-польської доби. Чи відповідав цей розвиток відповідним процесам в країнах Західної Європи.

Протягом 5-7 століть у східнослов'янських племен відбувається становлення сільської громади. В період 8-9 століття формується союз племен під назвою Руська Земля з центром у Києві.

Поглиблюється майнове і соціальне розшарування в межах сільської громади, в межах громади формується велике землеволодіння як спадщина землеволодіння племінної знаті. В доісторичні часи землі, захоплені різним способом належали переважно вождю племені і його оточенню. В межах сільської громади виникають нові власники великих земельних ділянок: князі, "лучші мужі" (князівське оточення), воїни-дружинники. Земля поступово за цих умов перетворюється на головне багатство.

Поглиблювалася класова диференціація — землевласники перетворювалися на феодалів, а вільні общинники ставали феодально залежним населенням, що створювало передумови для активного державотворчого процесу.

Будучи безпосереднім спадкоємцем Київської Русі, Галицько-Волинське князівство відіграло надзвичайно важливу роль в історії: зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східнослов'янської етнокультурної спільності, сприяло їх консолідації та усвідомленню власної самобутності.

Протягом другої половини XIV — початку XV ст. відбулась часткова асиміляція литовців у потужному слов'янському масиві. Про «ослов'янений» литовських правителів свідчать такі факти: численні шлюбні зв'язки литовської і місцевої знаті, розширення сфери впливу руського православ'я на терени Литовської держави, утвердження «Руської правди» державною правовою основою; визнання руської мови офіційною державною мовою; запозичення литовцями руського досвіду військової організації будування фортець, налагодження податкової системи, формування структури князівської адміністрації тощо. Все це заохочувало українську верхівку підтримувати литовців, а низи не чинити опору володарюванню Литви.

Отже, включення українських земель до складу Речі Посполитої заклало основу майбутніх протиріч в суспільстві й принесло українському населенню різке посилення визиску, національно-релігійну дискримінацію, колонізацію й покатоличення[4, с. 251-252].

На відміну від Західної Європи, на українських територіях королівська влада вищезазначених держав захищала в першу чергу інтереси феодалів, і лише потім - інтереси міст. Більше того, українські міста потерпали як щд сваволі власних феодалів, так і іноземних. Основними елементами тиску на міста були повинності, які сплачувалися містами на користь феодалів, різні податі і податки за право на торгівлю, підприємництво і т.д.

Шляхта(пол. Szlachta) — провідний суспільний привілейований соціальний стан, форма аристократії у Польщі, Литві та Русі у 14 — 18 століттях.

Князі займали особливе положення вищої привілейованої ласти, до якої не давали доступу ні багатство, ні вплив, ні високі посади, бо князем потрібно було народитися. Дослідники нараховують понад 50 княжих пологів, саме в яких українські мислителі 17 ст. вбачали спадкоємців княжих пологів Київської держави. У середньовічному свідомості і політичної культури політична влада ототожнювалася не так з державою, як з політичним лідером. Такими лідерами були князі, які символізували ідею незалежності.

Традиція кінця 16 - початку 17 ст. без коливань-наділяла Острозьких споконвіку руським походженням і вважала їх прямими нащадками князів Рюриковичів. Таким чином доводилася безперервність державницьких традицій на українських землях.

Українська шляхта, втрачаючи протягом 15-16 ст. політичну владу і здатність вирішувати долю Батьківщини, залишалася впливовою силою місцевого життя. Успадкувавши державницькі традиції княжого Києва, вона передала їх козацтва, яке очолив боротьбу за відновлення української держави у 17 ст.

Читайте також:

1. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
2. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
3. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
4. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
5. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
6. Антифеодальна боротьба українського народу
7. Атрибути громадянського суспільства
8. Аудіювання на уроках української мови
9. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
10. Боротьба Директорії за відродження УНР. Занепад Української державності.
11. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60- 80-х роках XVII ст.
12. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60-80-х роках XVII ст.

Переглядів: 1462