Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Основні світові фінансові організації.

Міжнародний рух позичкового капіталу забезпечується особливою інституціональною структурою. Суб'єктами цієї структури виступають професіональні посередники між кінцеви­ми позичальниками та кредиторами різних країн. До них належать транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі та ін. кредитно-фінансові установи. Вони акумулюють вели­чезні грошові накопичення, що надходять на світовий ринок капіталу від офіційних інститутів: приватних фірм, страхових компаній, пенсійних фондів тощо. Основними клієнтами кредит­но-фінансових установ, що виступають позичальники на світово­му ринку капіталу, є транснаціональні корпорації, держава, дер­жавні органи, міжнародні регіональні організації.

Останнім часом в інституціональній структурі міжнародно­го кредиту помітно зросло значення міжнародних валютно-кредитних організацій.

До організацій, що мають усесвітнє значення, належать на­самперед спеціалізовані інститути ООН - Міжнародний валют­ний фонд, Світовий Банк, а також Міждержавний Банк міжна­родних розрахунків (БМР), Паризький клуб та регіональні банки розвитку і валютно-кредитні організації ЄС.

Міжнародний валютний фонд (МВФ)був заснований у 1944 р. з метою регулювання валютно-кредитних відносин між державами — членами фонду і надання їм фінансової допомоги при валютних утрудненнях, викликаних дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання коротко-та середньострокових кредитів в іноземній валюті. Кредити надаються у формі продажу інозем­ної валюти за національну, а їх погашення здійснюються викупом національної валюти за іноземну. Заборгованість автоматично зменшується, якщо яка-небудь країна викуповує національну ва­люту позичальника в МВФ. З кінця 70-х і особливо з початку 80-х років МВФ розширив свою кредитну діяльність, особливо щодо країн, що розвиваються. Якщо в 1947 — 1976 pp. 60% кредитів МВФ припадало на ПРК, а на країни, що розвиваються, — всього 39,4%, то в 1977 - 1991 pp. відповідно -- 7,9 і 92,1%; у 1990 -2000р.р. на країни, що розвиваються, припадало 69,8% кредитів МВФ, на країни Центральної та Східної Європи -30,2%, на роз­винуті країни - 0. У цей же період відбувається підвищення ролі МВФ як координатора міжнародних кредитів і гаранта платос­проможності країн-боржників.

МВФ надає так звані обумовлені кредити: головним еле­ментом кредитної угоди з МВФ є визначення економічних і політичних умов. Відмова країни виконати умови МВФ закриває їй доступ до світового ринку капіталів, і, навпаки, навіть невелика позика МВФ дає країні можливість отримати більший кредит у банках. Україна з 94 р. Країна, яка вступає має внести внесок на основі своє квоти : 25% -- СДР і 75% нац. валюта. Квота визнач. ВВП і часткою у світ. торг. Кожна країна має 250 голосів + 1голос за 100 тис. СДР. Основні голоси : ЄС,США, Китай, Японія і ВБ. Якщо маєм наші інвестиції уцих країнах, то можемо отримати позику.

Світовий Банк включає в себе чотири пов'язаних між собою міжнародних фінансових інститути: Міжнародний Банк реконст­рукції і розвитку (МБРР), Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Багатосто­роннє агенство гарантії інвестицій (БАГІ).

Міжнародний банк реконструкції і розвитку був заснова­ний одночасно з МВФ з метою сприяння виконанню стратегічно­го завдання ООН: інтегрувати економіку всіх країн-учасниць з основними центрами світової системи господарства за допомогою надання довгострокових позик і кредитів, гарантування приват­них інвестицій. Найбільша частина кредитів МБРР спрямо­вується в галузі інфраструктури: енергетику, транспорт, зв'язок. Із середини 80-х років МБРР збільшив частку коштів для сільського господарства (до 20%), на охорону здоров'я та освіту. Промисловість отримує менше як 15% кредитів Банку. Останнім часом МБРР займається проблемою врегулювання боргу країн, що розвиваються: видає структурні кредити для регулювання структури економіки, оздоровлення платіжного балансу. У 1993 фінансовому році МБРР надав країнам, що розвиваються, кре­дитів на суму близько 17 млрд дол., а разом зі своїми філіями (МАР, МФК, БАГІ) — близько 26 млрд дол. МБРР - величезний світовий інвестиційний інститут. На початок 1998 р. сума позик МБРР досягла 107 млрд дол.

У 1960 р. була створена філія МБРР - Міжнародна асоціація розвитку - для надання пільгових кредитів найменш розвинутим країнам на строк до 50 років зі сплатою 0,75% річних. Кредити МАР слугують для просування товарів ПРК на ринки країн, що розвиваються.

Міжнародна фінансова корпорація створена за ініціати­вою США у 1956 р. для заохочення інвестицій приватного капіталу у промисловість країн, що розвиваються. МФК вико­нує функції, які дещо відрізняються від функцій МБРР. МФК надає кредити високорентабельним підприємствам, але без га­рантій уряду. Цс відгороджує приватні фірми від державного контролю і слугує інтересам залучення іноземного капіталу в економіку країн, що розвиваються. Іншою особливістю МФК є тс, що вона має право безпосередньо здійснювати інвестиції в акціонерний капітал підприємств, що будуються або розширю­ються, з наступним перепродажем їх акцій приватним інвесто­рам. Цим МФК сприяє розвитку національних фінансових ринків. З моменту утворення й до 1998 р. МФК здійснила інве­стицій на суму 24 млрд дол.

Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ) було засноване в 1988 р. з метою заохочення іноземних інвестицій у країни, що розвиваються, шляхом страхування їх від неко-мерційних ризиків: відміна конвертованості національної валюти і пов'язаних з цим перешкод у переказі прибутків у країну інвес­тора; експропріація майна інвестора, війни, громадянські завору­шення, зриви контрактів внаслідок урядового рішення. Серед східноєвропейських країн БАГІ та МФК віддають пріоритет Польщі і Чехії, які створили найбільш сприятливий клімат для іноземних інвестицій.

У 1993 фінансовому році МБРР і МАР надали перші креди­ти вісьмом країнам колишнього СРСР на суму 1,63 млрд. дол.

Регіональні банки розвитку і валютно-кредитні організації ЄС. Великі регіональні банки розвитку Азії, Африки та Латинсь­кої Америки були створені з метою досягнення економічного співробітництва й інтеграції країн, що розвиваються, подолання їх зовнішньої залежності. У 1949 р. був утворений Міжамери­канський банк розвитку (МаБР), до складу якого увійшли 27 учасників країн, що розвиваються, регіону та 16 розвинутих країн. У 1964 р. створено Африканський банк розвитку (АФБР) за уча­стю 50 країн, що розвиваються, та 25 розвинутих країн, а в 1966 р. - Азіатський банк розвитку (АзБР), у якому беруть участь відповідно 31 і 14 країн.

До європейських валютно-кредитних організацій відносяться:

• Європейський інвестиційний банк (ЄІБ);

• Європейський Центральний банк (ЄЦБ);

• Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).
ЄБРР (1990 р.) створено з метою стимулювання вкладання капіталів у галузі та інфраструктури країн Центральної і Східної Європи.

Крім офіційних валютно-кредитних та фінансових ор­ганізацій, існують і неофіційні організації промислове розвину­тих країн: Паризький клуб країн-кредиторів, де обговорюються проблеми врегулювання, відстрочки платежів по державному боргу країн, і Лондонський клуб, де обговорюються проблеми врегулювання приватної зовнішньої заборгованості країн-боржників.

Із середини 70-х років міждержавне регулювання валютно-кредитних проблем перенесене на рівень нарад глав держав і урядів "сімки" та "групи десяти", до якої, крім "сімки", входять Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, Швеція.

Ступінь участі і впливу окремих країн у міжнародних ва­лютно-кредитних та фінансових інститутах визначається величи­ною їхнього внеску в капітал, оскільки звичайно застосовується система "виважених голосів".

Особливе місце в інституціональній структурі кредиту займають міжнародні фінансові центри. Вони акумулюють і роз­поділяють по всьому світу величезні маси фінансових коштів. У них зосереджені численні кредитно-фінансові установи, що об­слуговують світоторговельні та фінансові потоки. У фінансових центрах здійснюється значна частина всіх міжнародних валют­них, депозитних, кредитних, емісійних та страхових операцій.

Фінансові центри географічне локалізуються там, де вико­нуються певні передумови для їх нормального функціонування (високий рівень економічного розвитку країни; активна участь даної країни в міжнародній торгівлі, розвинута банківська систе­ма; ліберальне валютне та податкове законодавство; політична стабільність і вигідне географічне становище).

Провідним фінансовим центром вважається Нью-Йорк, роль якого особливо велика в емісії акцій і облігацій, а також у торгівлі цінними паперами. Нью-Йоркська фондова біржа є найбільшою у світі.

Головним європейським фінансовим центром є Лондон. Він займає перше місце у світі за обсягом міжнародних валютних, де­позитних та кредитних операцій. Йому належить лідируюча роль і в розвитку нових операцій з цінними паперами та іншими фінан­совими інструментами. В галузі довгострокових позик у Західній Європі виділяються Цюріх та Франкфурт-на-Майні. Люксембург спеціалізується на короткострокових та середньострокових кре­дитних операціях.

Протягом останніх десятиліть неухильно зростає значення Токіо як міжнародного фінансового центру. Цьому сприяють пе­ретворення Японії на великого кредитора у світі і лібералізація японського ринка капіталів.

Дедалі більшу роль на світовому ринку починають відіграва­ти нові фінансові центри, що виникли на основі пільгових подат­кових і валютних режимів і отримали назву "офшор", яка вказує на відсутність жорсткого зв'язку з національною економікою.


5.

Зв'язок між учасниками міжнародних розрахункових операцій забезпечується за допомогою телефонних і комп'ютерних мереж, електронних комунікацій. Саме на основі їх використання функціонують системи банківських повідомлень і системи розрахунків. Відмінність між ними в тому, що в рамках систем банківських повідомлень здійснюється лише оперативне пересилання і зберігання розрахункових документів, а врегулювання платежів забезпечується банками-учасниками; функції систем розрахунків безпосередньо пов'язані з виконанням взаємних вимог і зобов'язань банків-учасників. До першої групи належать, наприклад, такі системи як SWIFT і Bankwire - приватна електронна мережа банків США, до другої - CHIPS - Нью-йоркська міжнародна платіжна система міжбанківських клірингових розрахунків і платежів, FedWire - міжбанківська система федеральної резервної системи (ФРС) США та ін..

 

Всесвітню міжбанківську фінансову телекомунікаційну систему СВІФТ (SWIFT - Society for worldwide interbank financial telecommunication) було започатковано з метою уніфікації та спрощення міжнародних розрахунків, прискорення розрахункових операцій в умовах передачі великих обсягів інформації. Кількість учасників сучасної системи СВІФТ становить 5800 фінансових інститутів із 198 країн. Це банки, брокерські контори, дилерські фірми, страхові компанії. СВІФТ забезпечує доправлення повідомлення у будь-яку точку земної кулі протягом 5-20 хвилин з високим ступенем конфіденційності та надійності, що досягається завдяки використанню штучних супутників Землі для дистанційного зв'язку з банківською мережею у різних країнах. Нині у мережі СВІФТ щоденно передається 5,3 млн фінансових повідомлень. Система СВІФТ надає користувачам майже необмежені можливості щодо обміну інформацією про їх угоди, підтвердження валютних угод (foreign-exchange confirmation), перекази грошей клієнтам (customer transfers), міжбанківські перекази (bank transfers), рейтинг цінних паперів та ін..

СВІФТ, яке було створено в 1973 р. 239 банками 15 країн. Сьогодні в системі СВІФТ бере участь понад 3000 банків із 80 країн (США, Кана­да, країни Західної Європи та деякі країни Східної Європи). Міжна­родні центри розрахунків цієї системи знаходяться в Нідерландах, Бельгії, США. Для банків — учасників системи СВІФТ були розроб­лені міжнародні стандарти, які систематизують різноманітні вимоги до інформації, призначеної для електронної обробки. У більшості країн, банки яких беруть участь у системі, створені національні пункти, че­рез які замовлення передаються в міжнародні розрахункові центри, а через їх посередництво національні пункти у свою чергу пов'язані один з одним. Саме завдяки цьому процес передачі інформації при здійсненні розрахунків скоротився до мінімуму (від 1 год до 20 хв). У березні 1993 р. Україна стала 92-ю державою, яка ввійшла до системи СВІФТ і представлена в ній 10 українськими банками. Вступ­ний внесок для кожного банку — 55 тис. дол. США, а перший вне­сок українських банків становив 250 тис. дол. США

Система міжбанківських клірингових розрахунків і платежів ЧІПС (CHIPS - Clearing House Interbank Payments System) - це приватна міжнародна електронна мережа для здійснення трансфертів у режимі "он-лайн", яка належить Нью-йоркській асоціації клірингових палат. Учасниками ЧІПС є комерційні банки, інвестиційні компанії, корпорації. За допомогою ЧІПС здійснюються міжнародні міжбанківські операції: доларові платежі за угодами в іноземній валюті; платежі з розміщення цінних паперів у євродоларах; виплата доходів по цінних паперів у євродоларах та ін..

 

 




Переглядів: 1770

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Міжнародні розрахункові операції. | Інформаційна архітектура та структура аплікації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.017 сек.