Методологія оцінки нематеріальних активів підприємства

За своєю суттю об’єкти інтелектуальної власності не мають матеріальної основи, а тільки інколи можуть бути матеріалізовані в конкретних результатах. Тому їх вартість не можна визначити традиційними показниками, які використовуються для оцінки матеріальних складових підприємницького потенціалу підприємства. Конкретна технологія оцінки вартості нематеріального активу обумовлена метою її проведення. Незалежно від цілей аналізу обов’язковою є ідентифікація кожного об’єкту оцінки та його власника в кожному конкретному випадку. Кожна методика розпрацьовується під конкретного замовника.

В якості методологічної основи оцінки нематеріальних активів доцільно використовувати базові принципи ціноутворення, що були вироблені практикою на протязі тривалого періоду часу та неодноразово перевірені на практиці:

þ принцип комплексного обліку трьох груп факторів: витрат, цінності для споживача, впливу конкуренції;

þ принцип обліку тільки релевантних витрат;

þ принцип обліку факторів, що визначають чутливість покупця до ціни інтелектуальної власності;

þ принцип використання адекватних методів виділення частки інтелектуальної власності в загальній вартості чи прибутку від використання майнового комплексу підприємства.

Нематеріальні активи можуть бути оцінені в грошовій формі з використанням наступних видів оцінок:

þ за фактичною собівартістю — визначення вартості об’єкту інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

þ за поточною відновною вартістю — визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з врахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об’єкту такої ж корисності;

þ за поточною ринковою вартістю — визначення вартості нематеріального активу, що може бути отримана при його продажі чи ліквідації на ринку;

þ за чистою вартістю реалізації — сума коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії у національну (чи іноземну валюту) об’єкту інтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції.

Дохідний підхід базується на встановлені причинного зв’язку між функціональними (фізичними, техніко-економічними та іншими) властивостями об’єкту інтелектуальної власності та майбутніми доходами від його використання. Слід відзначити, що нематеріальні активи, як правило, не використовуються поодиноко, а завжди у певному комплексі. Тому визначення економічної цінності об’єкту інтелектуальної власності на основі майбутніх доходів від його використання ускладнюється відсутністю технологій елімінування впливів на результуючий показник дії інших факторів. Основна концепція методів цієї групи: перевага в прибутку утвориться або в порівнянні з підприємствами, що випускають аналогічну з аналізованим підприємствам продукцію (але без використання оцінюваного нематеріального активу), або стосовно даного підприємства, що випускало продукцію до використання нематеріального активу. Потім виражена в грошовій формі перевага в прибутку капіталізується (приводиться до поточної вартості) і отриманий розмір приймається як вартість нематеріального активу. Даний методологічний підхід представлений методами, які можна поділити на дві групи залежно від показника, що визнається за основний: методи обліку грошових потоків; методи обліку умовної економії;

У світовій практиці оцінки використовуються наступні різновиди вказаних методів (табл. 1).

Таблиця.1

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роль, значення та характер участі нематеріальних активів у господарській діяльності підприємства	\|	Дохідні методи оцінки вартості нематеріальних активів підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.