• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методики оцінювання трудового потенціалу підприємства

Недосконалість науково-прикладних розробок у сфері оцінки трудового потенціалу підприємства не дозволяє визначити хоча б декілька альтернативних методик, які б створили основу для подальшого вирішення цього складного проблемного завдання. Нижче представлені окремі методичні напрацювання вітчизняних та закордонних науковців, які структуровані за прийнятою у книзі схемою: витратні, результатні та порівняльні.

Витратні методики оцінювання трудового потенціалу підприємства чи окремого працівника прирівнюють розмір трудового потенціалу підприємства (працівника) до суми минулих витрат на його підготовку, поточне утримання та майбутній розвиток. Даний напрямок досліджень, який демонструє витратне розуміння трудового потенціалу, найбільше розроблявся вітчизняними науковцями. Найбільш типовою методикою такого типу можна вважати розробки Авдеєнка Н.В. та Котлова В.А. [3, с. 88-90].

Трудовий потенціал підприємства ототожнюється з сумою витрат на його персонал. Згідно з міркуваннями цих авторів, щодо природи та механізму реалізації трудового потенціалу підприємства, розмір трудового потенціалу підприємства в основному визначається сумою витрат на промислово-виробничий персонал. Тобто, найкращим показником ефективності використання трудового потенціалу підприємства чи окремого працівника є продуктивність праці.

Підвищення продуктивності праці означає зростання кількості виготовленої продукції за певний проміжок часу, або скорочення часу, який витрачається для виробництва одиниці продукції. Але у даній методиці сам показник продуктивності праці не використовується як результуючий показник, а характеризує ефективність використання персоналу як специфічного ресурсу підприємства.

Для оцінки розміру трудового потенціалу підприємства пропонується використовувати такі показники:

1. Продуктивність праці промислово-виробничого персоналу:

, (11.2)

де ЧВ — чиста виручка від реалізації, тис.грн.;

МВ — матеріальні витрати, пов’язані з виробництвом та реалізацією певного обсягу продукції, тис.грн.;

ВЕ — вартість енергоносіїв спожитих у процесі виробництва та реалізації продукції, тис.грн.;

АМ — сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів підприємства, тис.грн.;

ЧП_С — середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

2. Коефіцієнт змінності робочої сили (К_ЗР):

, (11.3)

де Ф_Д — кількість людино-днів, фактично відпрацьованих працівниками у всіх змінах (чи за планом) протягом аналізованого періоду;

Д_Н — кількість людино-днів, відпрацьованих у найбільш завантажену зміну протягом аналізованого періоду.

3. Коефіцієнт змінності роботи робочого місця (К_ЗМ):

, (11.4)

де БВ —балансова вартість обладнання, розміщеного на робочому місці, тис.грн.; Ч_М — частка витрат на модернізацію обладнання, встановленого на робочому місці, за весь строк служби у його загальній балансовій вартості;

Ч_А — частка амортизаційних відрахувань на реновацію обладнання;

ЛВ — ліквідаційна вартість обландання робочого місця, тис.грн.;

Т — тривалість амортизаційного терміну, роки;

Ф_Ч — середньодобовий ефективний фонд часу роботи обладнання;

П_год — продуктивність робочого місця у розрахунку на одну годину, виробів;

Ч_Р — частка прибутку, яка спрямовується на розвиток підприємства;

4. Коефіцієнт віддачі повної заробітної плати (К_ВЗП):

, (11.5)

де, ЧВ — чиста виручка від реалізації, тис.грн.;

Ф_ЗП — фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу, тис.грн.;

Ф_МС — фонд матеріального стимулювання персоналу підприємства, тис.грн.

5. Коефіцієнт творчої активності працівників (К_ТА):

, (11.6)

де П (Ек) — чистий прибуток (економія витрат) отриманий від використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій протягом аналізованого періоду, тис.грн.;

В_А — витрати пов’язані з розробкою, апробацією та впровадженням винаходів і раціоналізаторських пропозицій протягом аналізованого періоду, тис.грн.

На додачу до викладених вище показників, можна рекомендувати формулу повних витрат праці, основою для якого є формули ефективності використаних ресурсів, запропонованих Хріпачем В.Я. [4, с. 83-84]:

, (11.7)

де К_п — коефіцієнт повних витрат праці;

Р — результат виробництва, визначений за чистою продукцією у співставних цінах, тис.грн.;

Еф — сума використаних для виробництва та реалізації економічних ресурсів (повна собівартість виробничої програми), тис.грн.;

ЧП — використана у виробництві жива праця (чисельність промислово-виробничого персоналу), чол.;

Ф_ОСН. — середньорічна вартість задіяних основних фондів, тис.грн.;

Ф_ОБОР. — середньорічна вартість використаних у виробництві оборотних коштів, тис.грн.

На відміну від попередньої методики, оцінювання потенціалу на основі одиниці живої праці дозволяє краще врахувати ефективність використання трудового потенціалу підприємства. Розрахунки трудового потенціалу згідно з даною методикою проводяться за такими етапами:

1. Визначається одиниця оцінки живої праці одного робітника, шляхом встановлення її фондового аналога у вартісному виразі:

, (11.8)

де А — оцінка одиниці живої праці одного працівника;

П_т — продуктивність праці співробітника у звітному році, тис.грн.;

D Ф_В — зростання фондоозброєності праці у розрахунку на одного працівника порівняно з базовим роком, %;

DП_т — зростання продуктивності праці працівника порівняно з базовим роком

2. Визначається трудовий потенціал технологічного персоналу підприємства:

, (11.9)

де ЧП — середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.; Еф — коефіцієнт реалізації трудового потенціалу технологічного персоналу підприємства.

3. Управлінський потенціал у вартісному виразі визначається на основі частки витрат на адміністративно-управлінський апарат у загальній структурі витрат підприємства.

4. Загальний трудовий потенціал підприємства визначається шляхом сумування вартості трудового потенціалу технологічного персоналу і вартості управлінського потенціалу.

Прикладами порівняльних підходів до оцінювання можна вважати методики оцінки трудового потенціалу працівника, основні з яких представлені у табл. 11.1:

Таблиця 11.1

Переглядів: 655