Мультиплікатори оцінки вартості бізнесу

Мультиплікатор	Призначення	Основна вимога

Цінові (вартісні) мультиплікатори
Інтервальні мультиплікатори
Ціна / Прибуток	Відтворює зв’язок вартості бізнесу з фінансовими результатами його діяльності. При чому в якості бази розрахунку може використовуватися як сума чистого чи валового прибутку, так і їхні середньорічні величини.	Повна відповідність видів прибутку у оцінюваних компаній та методів бухгалтерського обліку в частині формування та розподілу їх прибутку.

Продовження табл. 12.2


Ціна / Грошовий потік	Характеризує зв’язок вартості бізнесу з розміром грошового потоку генерованого ним. Перевага цього мультиплікатора перед попереднім у тому, що він ширше трактує фінансові результати діяльності бізнесу, а також на основі дисконтування дозволяє коректно враховувати ретроспективні дані.	Відповідність методів бухгалтерського обліку.
Ціна / Виручка від реалізації (операційної діяльності)	Характеризує залежність вартості бізнесу від виручки від реалізації. Даний мультиплікатор не залежить від методів бухгалтерського обліку та носить універсальний характер. Також використовується модифікована форма даного мультиплікатора “ціна / натуральний обсяг виробництва”. При цьому в якості бази розрахунку можуть використовуватися інші невартісні величини (кількість устаткування, квадратура виробничих площ тощо)	Основну частину фінансових результатів функціонування бізнесу складає ефективність комерційної діяльності. При обрахунку інших видів даного мультиплікатора слід особливо ретельно обґрунтовувати залежність вартості бізнесу від обраного показника.
Ціна / Дивіденди	Описує зв’язок вартості бізнесу та суми дивідендів, виплачених чи потенційних.	Повна відповідність організаційно-правової форми бізнесу та схожість дивідендної політики компаній.
Одномоментні мультиплікатори
Ціна / Балансова вартість	Описує зв’язок вартості бізнесу та балансової вартості аналогічних компаній (проектів). При розрахунках використовуються балансові показники чи аналітично визначена величина скоригованих активів підприємства.	Ресурсна природа оцінюваного бізнесу.
Ціна / Чиста вартість активів	Характеризує залежність вартості бізнесу від суми його чистих активів. При визначені даного мультиплікатора особливо важливими є значення рентабельності продаж, структура капіталу та активів, ліквідність та інші фінансово-економічні показники.	Оцінювана компанія повинна мати значні інвестиції у майно (нерухомість, цінні папери, газове чи нафтове обладнання тощо). Основною діяльністю компанії є купівля та перепродаж такого майна. Внесок у вартість бізнесу персоналу підприємства є незначним.

Закінчення табл. 12.2


Фінансові мультиплікатори
Прибуток / Інвестований капітал	Відображає залежність вартості бізнесу від рівня прибутковості використання інвестованого капіталу.	Оцінка вартості бізнесу проводиться з позицій власників капіталу (акціонерів, інвесторів) та передбачає ідентичність методів визначення та політики розподілу прибутку та виду оцінки вартості інвестованого капіталу.
Прибуток / Виручка від реалізації	Характеризує залежність вартості бізнесу від рентабельності продаж (операційної діяльності).	Основним видом діяльності виступає реалізація товарів (послуг чи виконання робіт) та ідентичність систем бухгалтерського обліку.
Власний капітал / Позиковий капітал	Описує залежність вартості бізнесу від структури його капіталу.	Капітал порівнюваних компаній співставний за розміром та правовим статусом.

Залежно від мети та наявної інформації можуть використовуватися й інші види оціночних мультиплікаторів, що покликані описувати найбільш суттєві фактори визначення вартості бізнесу. Відзначимо, що фінансові мультиплікатори носять опосередкований характер, так як враховують непрямі зв’язки та досить часто використовуються як допоміжні інструменти при оцінці вартості бізнесу. Крім того, рекомендується застосовувати систему традиційних фінансово-економічних коефіцієнтів платоспроможності, рентабельності, ліквідності, ділової активності тощо.

Метод галузевих співвідношень базується на використанні емпірично визначених і рекомендованих співвідношеннях між вартістю бізнесу та окремими фінансово-економічними параметрами. Він є ніби спрощеним варіантом методу мультиплікаторів, тому що передбачає визначення вартості бізнесу за вже встановленими спеціалізованими установами коефіцієнтами.

Метод галузевих співвідношень нажаль не отримав достатнього розповсюдження у вітчизняній оціночній практиці, через відсутність мінімально необхідного масиву статистичної інформації чи її закритого характеру. Тому з огляду на це можна рекомендувати досвід зарубіжних оцінювачів [2]:

þ бухгалтерські фірми та рекламні агентства продаються відповідно за 0,5 та 0,7 річної валової виручки;

þ салони краси — за 0,25 – 0,7 суми річної валової виручки, вартості обладнання та запасів;

þ ресторани і туристичні агентства — відповідно за 0,25 – 0,5 та 0,04 – 0,1 річної валової виручки;

þ автозаправочні станції — за 1,2 – 2,0 місячної валової виручки;

þ підприємства роздрібної торгівлі — за 0,75 – 1,5 суми чистого прибутку, обладнання та запасів;

þ машинобудівні підприємства — за 1,5 – 2,5 суми чистого прибутку та виробничих запасів тощо.

Метод аналогових продаж (ринку капіталу) базується на використанні інформації щодо ринкової вартості пакетів акцій схожих компаній, на основі чого робиться висновок щодо вартості оцінюваного бізнесу. Відповідно принципу заміщення інвестор інвестує кошти в оцінюваний бізнес у такому ж розмірі як і у аналогічну компанію, акції котрої вже котуються на ринку. Слід відзначити, що ринкову інформацію щодо ціна на акції аналогічних компаній коригують з огляду на специфіку оцінюваного бізнесу. Основною перевагою цього методу є використання фактичної ринкової інформації, а не прогнозних даних. Хоча обов’язковою вимогою використання даного методу оцінки є схожість організаційно-правової форми порівнюваних компаній та достовірність (надійність) ринкової інформації.

Процес визначення вартості бізнесу з використанням цього методу передбачає виконання наступних етапів:

Етап 1. Збір ринкової інформації, її аналітичне опрацювання та відбір необхідної, допоміжної та довідкової.

Етап 2. Формування переліку схожих (аналогічних) компаній, що передбачає:

þ визначення максимального переліку компаній схожих чи пов’язаних з оцінюваним (відбір проводиться за галузевою ознакою, продуктовою подібністю, обсягами виробництва, основним видом сировини тощо);

þ відбір на базі попереднього пункту компаній-кандидатів, які мають найбільшу схожість з оцінюваним за ключовими критеріями успішності функціонування бізнесу (важливим критерієм відбору є можливість отримання додаткової достовірної інформації по тій чи іншій компанії);

þ визначення остаточного переліку схожих (аналогічних) компаній за галузевою ознакою, розміром та обсягами виробництва, перспективами росту, господарськими ризиками, якістю менеджменту тощо.

Етап 3. Фінансово-економічний аналіз компаній зі списку на базі таких вимог:

þ аналітичні розрахунки даного етапу повинні базуватися на інформації останніх 5 років діяльності компаній;

þ аналіз повинен носити проблемно-орієнтовний характер і базуватися на системному підході;

þ розрахунки повинні давати можливість визначати рейтинг компаній на основі системи цільових орієнтирів оцінювача (замовника).

Етап 4. Розрахунок оціночних коефіцієнтів (мультиплікаторів) і визначення їх нормативного значення на базі результатів попереднього етапу. В якості бази оціночних коефіцієнтів використовуються попередньо визначені значення ключових (критичних) показників виробничо-комерційної діяльності підприємств, які суттєво впливають на вартість бізнесу.

Етап 5. Визначення розрахункової вартості бізнесу, зважування проміжних результатів і внесення остаточних коригувань (поправок) у розрахункову вартість бізнесу. Найбільш типовими поправками, що вносяться у розрахункову вартість бізнесу, є коригування в залежності від непривабливого для покупця характеру диверсифікації бізнесу (портфельна знижка); частки виробничих активів у загальній вартості майна (виробнича знижка); недостачі власного оборотного капіталу чи інвестицій (фінансова знижка); рівня контролю наданого інвестору (власнику) (контрольна знижка); рівня ліквідності (знижка ліквідності).

Слід додатково відзначити, що основою для використання методу ринку капіталу є модель оцінки капітальних активів і “спрощене правило дисконтування”, запропонованого Фишером Блеком [3].

Різновидом методу аналогових продаж є також метод угод чи продаж, який орієнтується на використанні комерційної інформації щодо купівлі-продажу схожих цілісних майнових комплексів у найближчому минулому.

З метою попереднього аналізу бізнесу можна рекомендувати наступні загальноприйняті методи його аналізу, які вже реалізовані у програмному вигляді (табл. 12.3).

Таблиця 12.3

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи оцінювання вартості бізнесу, що базуються на порівняльному підході	\|	Основні аналітичні методи аналізу бізнесу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.196 сек.