Та професійної злочинності

Як свідчить практика роботи правоохоронних органів в Україні у період з 1992 по 2008 р. організованими групами та злочинними організаціями було вчинено 99013 злочинів[15].

Разом із тим, можна спостерігати тенденцію щодо зниження рівня організованої злочинності. Так, якщо у 2005 р. було виявлено 551 злочинну групу та злочинну організацію, то у 2006 р. – 446; у 2007 р. – 420; у 2008 році – 378 злочинних груп.

Статистичні відомості щодо кількості осіб, які вчинили злочини у складі організованих груп та злочинних організацій, також свідчать про її зменшення, а саме виявлено: у 2005 р. – 2220; у 2006 р. – 1754; у 2007 р. – 1628; у 2008 р. – 1457.

Серед злочинів, зареєстрованих ОВС України, найбільша питома вага припадає на злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення – 21,0 % та крадіжки – 14,4 %.

Організована злочинність, як і злочинність у цілому, поширена на території країни нерівномірно. Найбільш враженими є Донецька та Дніпропетровська області, які характеризуються найбільшими значеннями всіх трьох показників, які майже в три рази перевищують середньоукраїнські. На ці дві східні області припадає в середньому від 17 до 19 % всіх проявів організованої злочинності в Україні.

Понад 34 % усіх проявів організованої злочинності щорічно реєструється в наступних регіонах: Луганська, Харківська, Запорізька, Полтавська і Одеська області, Автономна Республіка Крим, м. Київ. Зазначені регіони складають групу з високими значеннями даних показників, що перевищують середні показники по Україні.

Аналізуючи 13 областей Заходу та Центру, а саме Хмельницька, Закарпатська, Житомирська, Івано-Франківська, Львівська, Черкаська, Сумська, Київська, Тернопільська, Миколаївська, Вінницька, Кіровоградська, Херсонська області, протягом 2008 р. показники організованої злочинності були менше середніх по Україні, загалом – близько 40 %.

Найменш враженими областями є Чернігівська, Волинська, Рівненська і Чернівецька. На їх території реєструється 7 – 8 % проявів організованої злочинності.

Виходячи з цих даних, можна констатувати, що організована злочинність наявна у всіх регіонах України. Це свідчить або про загальне поширення даного явища в країні, або про нечітке розуміння організованої злочинності, змішування її зі звичайною груповою злочинністю, розповсюдженою в тій чи іншій мірі у всіх областях України.

Характеристика особи учасника організованої групи. У цілому учасників організованих груп характеризує молодий вік: понад 70 % їх було у віці від 19 до 30 років. Переважна частина організаторів злочинних груп (крім «злодіїв у законі») не були раніше засуджені. Кожний четвертий мав вищу освіту. Вони характеризувалися як поважні, підприємливі люди, які мали організаторські здібності й відповідні матеріальні можливості.

Звертає на себе увагу й така обставина, властива взагалі типу особи «організованого злочинця»: маскування способу життя і поведінки під законослухняного громадянина.

Найбільша питома вага позитивних характеристик шахраїв (100 % – за місцем роботи і 79,3 % – за місцем проживання), злодійських груп (до 80 %). Особи, які вчиняють злочини в економічній сфері, ведуть мало примітний, у кримінальному розумінні, спосіб життя і зовні мають вигляд задоволених життям законослухняних громадян.

Що стосується лідерів злочинних організацій, то їм властиві: жорстокість, авторитарність, готовність йти на все заради досягнення мети, організаторські здібності, уміння підкорити собі інших, упевненість у власній перевазі (позиції), мотивація панування, нездатність до співпереживання та толерантності, ставлення до людей як до знаряддя для досягнення мети.

Особливістю рядових учасників організованих злочинних структур є доведена до автоматизму слухняність вказівкам керівника.

Особам, які є охоронцями, бойовиками тощо, властиві рішучість, швидкість реакції, професійне використання зброї та прийомів бойової підготовки, агресивність, готовність до розв’язання конфліктів шляхом насильства або залякування, готовність без вагань застосувати жорстокі методи впливу на жертву.

Традиційно професійного злочинця співвідносять із вчиненням таких злочинів, як кишенькові й квартирні крадіжки, шахрайство, фальшивомонетництво, контрабанда, пограбування, розбої та вбивства. В останні роки вони поповнилися новими формами, зокрема: викрадення предметів культури і мистецтва; наркобізнес, нелегальне виготовлення і збут спиртних напоїв; крадіжки автомобілів; вимагання (рекет), крадіжки грошей і цінностей із сейфів і приміщень з електронною системою охорони; вбивства на замовлення (кілерство); викрадення вантажів із рухомого складу залізничного транспорту; розкрадання і продаж зброї (вибухових речовин), торгівля людьми, рейдерство, незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів) тощо.

При з'ясуванні фактичної картини професійної злочинності потрібно звертатися і до ознаки множинності злочинів, що вчиняються особами, встановлювати їх кримінальний «стаж». Однак при цьому слід мати на увазі, що зустрічаються численні випадки, коли велика кількість професійних злочинців, тривалий час вчиняючи однорідні злочини, не потрапляють в поле зору правоохоронних органів. Наприклад, у спеціально відібраній для аналізу групі злочинців було встановлено, що 60 % з них не були засуджені, хоча систематично вчиняли злочини протягом двох і більше років. Серед шахраїв більше половини не були засуджені, з кишенькових злодіїв – понад 15 %. Серед інших категорій корисливих і корисливо-насильницьких злочинців, що тривалий час проявляли кримінальну активність, також мали місце численні факти, коли їм вдавалося уникнути притягнення до кримінальної відповідальності.

Опосередковано про професійну злочинність можна зробити висновки шляхом детального аналізу статистичних даних про загальний і, особливо, про спеціальний рецидив, який є очевидною ознакою кримінального професіоналізму. Загальний рецидив корисливих злочинів досить високий і коливається від 15 % до 20 %. Збирання даних про професійну злочинність здійснюється і шляхом проведення вибіркових досліджень в окремих регіонах, а також шляхом обстеження деяких категорій злочинців.

Вивчення професійної злочинності пов'язано з певними труднощами, що є наслідком поверхового характеру теперішньої кримінально-правової статистики і недостатньої репрезентативності (показовості) вибіркових досліджень, що здійснюються. Разом із тим, спираючись на зазначені прийоми і методи, слід виділяти деякі тенденції професійної злочинності в Україні у період з 1986 по 2008 р., зокрема:

1. Спостерігається значне зростання корисливих і корисливо-насильницьких посягань. За вибірковими даними і з урахуванням експертних оцінок, в останні шість-сім років зросла кількість кишенькових крадіжок (в основному у великих містах та південних зонах масового літнього відпочинку). Рівень шахрайства коливається не істотно. Наприклад, у 2007 р. було зареєстровано 17 тис. таких злочинів, а у 2008 р. – 16 тис.

2. Кожний п'ятий злочин в Україні вчинюється особами, які вже
вчиняли їх раніше. У 2007 р. таких осіб налічувалося 49981, а в
2008 р. – 47208. Питома вага неповнолітніх у вчиненні злочинів
складає близько 9 %;

3. Значного поширення набула злочинність, пов’язана з наркотиками. За офіційними даними, за останні десять років злочини цього різновиду зросли з 11 тис. до 50 тис. на рік. Прогнозується, що в наступні два роки криміногенна ситуація в країні істотно не зміниться.

4. Відбуваються процеси омолодження професійних злочинців із загостренням стосунків між «старими» кримінальними авторитетами і лідерами «нової хвилі» злочинного світу, зростанням пограбувань, розбоїв, вимагань, шахрайств, розкрадань грошових коштів за фальшивими кредитним картками, комп'ютерної злочинності.

За даними вибіркових досліджень, більшість сучасних професійних злочинців — це люди молодого і середнього віку. Найбільшу частку серед них становлять особи віком 19 – 35 років (77 %.). У крадіжках з проникненням до житла питома вага цієї вікової групи дорівнює 70 %, у викраденнях антикваріату і культурних цінностей — 90 %. Наведені цифри насторожують. Здавалося б, ведення злочинного промислу повинно передбачати наявність широких і міцних знань, навичок і вмінь, чого досягають у зрілому віці. Однак сучасні професіонали помолодшали. Омолодження професійної злочинності свідчить про підвищення її суспільної небезпечності.

У складі професійних злочинних угруповань і кланів переважають чоловіки. Жінки проявляють себе в основному в таких формах кримінального професіоналізму, як шахрайство, наркобізнес, надання кримінальних послуг (придбання і збут викраденого, надання інформації для виконавців злочинних посягань тощо).

Раніше професійні злочинці найчастіше вчиняли конкретні злочини поодинці, покладаючись на свої сили і вміння. Професіонали «нової хвилі» віддають перевагу діям у складі групи з чітким розподілом ролей. У таких групах зустрічаються особи, які мають військову, спортивну, економічну освіту. Вони іноді безпосередньо вчинюють злочини, а трапляється — виступають у ролі консультантів, додають у ті чи інші методи і способи вчинення злочинів певної новизни. Наприклад, деякі з грабіжників і розбійників служили свого часу в спецпідрозділах силових відомств; зустрічаються шахраї, які працювали в державній фінансово-банківській системі.

5. Значну кількість серед злочинців-професіоналів складають ті, хто в момент вчинення злочину не працювали і не навчалися. Кількість таких засуджених в Україні за період з 1986 по 2008 р. збільшилася в шість разів. Зокрема, за даними вибіркових досліджень, серед злодіїв, які вчинили квартирні крадіжки, на час притягнення до кримінальної відповідальності не працювали 40 %. Частка кишенькових злодіїв, які тривалий час не працювали, — 60 %; картярних шахраїв — 70 %.

Особи, які стали на шлях злочинного промислу, відмовляються від загальноприйнятих позитивних соціальних норм і набувають нових, властивих для певної антисоціальної групи. Саме ними вони керуються в задоволенні природної психологічної потреби в міжособистісному спілкуванні. У зв'язку з цим становлять певний інтерес морально-психологічні особливості професійних злочинців. Вони віддають перевагу злочинній діяльності перед будь-якою іншою; ділять учасників міжособистісного спілкування на «своїх» і «чужих»; проявляють відчуження і ворожість до оточуючих осіб з правомірною поведінкою; демонструють постійну готовність до створення або використання сприятливої ситуації для вчинення чергового злочину; проявляють постійну турботу про підтримання і підвищення злочинної «форми» як гарантії успіху в своєму промислі й безпеки; поважають відданість кримінальній общині і вірність своїм «товаришам»; беззаперечно додержуються традицій і норм кримінальної субкультури.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Причини та умови організованої та професійної злочинності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.