• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Причини та умови організованої та професійної злочинності

Як мивже зазначали, організована злочинність становить значну небезпеку для суспільства, особливо коли воно знаходиться у стані реформування та розбудови державно-правової системи. Саме така сприятлива для організованої злочинності ситуація приховує у собі загрозу її проникнення практично у всі сфери суспільних відносин. Необхідно виділити наступні детермінанти організованої злочинності:

Об’єктивні:

- наявність корумпованих зв’язків організованої злочинності з представниками різних органів влади, що суттєво шкодить державним інтересам та іміджу України на міжнародному рівні;

- вигідне геополітичне положення України сприяє формуванню каналів для наркотрафіків, торгівців зброєю, людьми;

- поява світових ринків збуту як законної, так і незаконної продукції;

- зростання майнового розшарування населення України;

- погіршення криміногенної ситуації в умовах кризових явищ в економіці, політиці, соціальній і правовій сферах суспільства;

- зростаюча активність представників «тіньової економіки»;

- трансформація в людських стосунках та правосвідомості більшої частини населення, коли в результаті переоцінки цінностей в моральній сфері егоїзм, вседозволеність, безвідповідальність стають нормою життя, а кримінально-правова заборона стає дедалі все меншим дієвим та стримуючим фактором на шляху вчинення злочинів.

Суб’єктивні:

- відсутність дієвої законодавчої основи боротьби з організованою злочинністю, а як наслідок – криміногенна ситуація в державі змінюється значно швидше, ніж чинне законодавство;

- зниження ролі профілактично-запобіжних заходів, у тому числі із використанням оперативно-розшукової профілактики;

- організаційно-тактичні прорахунки у сфері організації та здійснення боротьби як з організованою злочинністю, так і злочинністю взагалі;

- систематична ротація керівників та заміна оперативного складу і, як результат, – втрата професіоналізму та позитивного досвіду в організації оперативної роботи.

Професійна злочинність, природно, детермінується на загальносоціальному рівні, як і вся злочинність у цілому, криміногенни­ми факторами — економічними, соціальними, організаційно-управ­лінськими, політичними та ін.

До економічних факторів належать такі явища і процеси: ско­рочення обсягів виробництва в країні, його технічна відсталість; існування в непомірних обсягах (до 60 %) тіньової економіки; залучення до неї тією чи іншою мірою значних верств населення через позабанківський обіг готівки та вуличну торгівлю, а також інші прояви «хворої» економіки і нестабільної кредитно-фінансової системи.

Криміногенні соціальні фактори — це зниження рівня матеріального забезпечення більшості населення; зменшення можливостей для достатньо легального заробітку; поширеність корупції, соціально-майнові контрасти (йдеться про стрімку поляризацію насе­лення за рівнем прибутків); поширення випадків, коли високий життєвий рівень досягається шляхом порушення законів та інших нормативних актів. У зв'язку з останньою тезою не можна не відзначити, що завдяки вільному ринку, активній зовнішньоторговельній діяльності, вільному обміну інформацією між Україною та іншими країнами в державі набули поширення стандарти життя і споживання, що існують у багатих країнах Європи та Америки. Усі вони стали життєвою метою деяких українців, особливо молоді. Але її досягнення легальним шляхом стає все більш проблематичним і досить часто задовольняється злочинними способами.

Низка негативних явищ є криміногенними факторами організа­ційно-управлінського характеру: порушення правил охорони дер­жавного майна; дезорганізація сфери господарської та банківської діяльності; недоліки в організаційній роботі податкової і митної служб; помилки при призначені службовців на адміністративні по­сади і керівні посади в господарських структурах тощо.

Через дію зазначених факторів у країні загострюється кримі­ногенна ситуація взагалі і зростає рівень професійної злочинності зокрема.

Причинами ж вчинення конкретних злочинів кримінальними професіоналами необхідно вважати ті певні негативні обставини, притаманні нашій дійсності, під впливом яких у свідомості винних виникають глибокі та стійкі антисуспільні погляди, звички, які по­роджують у них високий ступінь готовності займатися злочинним промислом. Слід назвати, принаймні, декілька таких обставин, що найбільш чітко виділяються.

1) наявність у структурі суспільної свідомості (в свідомості сус­пільства) таких елементів, як користолюбство, егоїзм, паразитична психологія, прагнення обдурити іншого, поживитися за чужий рахунок. Зазначене лежить в основі майнових злочинів, які становлять ядро професійної злочинності;

2) живучість злочинних традицій і звичаїв, що виникли сотні
років тому, передаються із покоління в покоління і в оновлених
формах існують і зараз (злодійські закони, блатний жаргон);

3) перевантаження нашого суспільства великою кількістю неформальних соціальних груп, для яких характерні негативні норми поведінки і життєдіяльності. У такому середовищі культивуються злочинна романтика та ідея начебто можливості уникнути кримінальної відповідальності. Уражаються цим переважно неповнолітні та особи молодшого віку, в очах яких усе це має істотне значення для самоствердження особистості;

4) поява в останній час великої кількості бездоглядних і безпритульних дітей; їх спосіб життя відкриває їм шлях до злочин­ного світу;

5) недоліки виховної роботи, покладеної на такі соціальні інсти­тути, як сім'я, школа, заклади культури, спортивні організації тощо. Майже не використовуються з метою виховання можливості літератури, кіно, телебачення, засобів масової інформації. На жаль, тут іноді мають місце факти, коли офіційні інститути виховання населення замість користі завдають шкоди;

6) криміналізація діяльності приватного бізнесу.

У цій сфері починають відігравати значну роль обман, шахрайство,
недобросовісна конкуренція, ухилення від сплати різноманітних податків і зборів. Подібні правила засвоює багато хто з власників приватних і комунальних підприємств; іноді вони користуються послугами кримінальних структур.

Існуванню професійної злочинності сприяють і деякі специфічні умови. Вони, на відміну від причин, самі по собі безпосередньо не можуть породжувати злочин, однак як супутник його причин, впливаючи певним чином на них, забезпечують їх відповідний роз­виток, необхідний для виникнення наслідку — злочину:

1) недостатня практична підготовленість працівників карного розшуку не забезпечує належної роботи з подолання злочинного професіоналізму. Свого часу у складі органів внутрішніх справ існували спеціалізовані оперативно-розшукові підрозділи, які займалися ви­явленням професійних злочинців і затриманням їх з доказами. Співробітниками цих підрозділів були досвідчені працівники-розшуковці, котрі володіли оперативним мистецтвом, яке за своєю сутністю близьке до будь-якого іншого виду мистецтва. Свого часу ці підрозділи під різними приводами (відсутність вищої юридичної освіти, досягнення п'ятдесятирічного віку, безперервні кампанії з реформування системи внутрішніх справ) були розформовані. У результаті цього було порушена наступність у передачі досвіду боротьби з професійною злочинністю, втрачені особисті картки на кримінальних професіоналів тощо. Разом з досвідченими кадрами пішли в минуле знання кримінального середовища, багато апробованих форм і методів боротьби з ним;

2) слід відмітити на високу плинність кадрів у підрозділах органів внутрішніх справ. Наприклад, середній стаж роботи в апараті карного розшуку не перевищує 2,5 – 3 років, що вкрай негативно відображається на діловій кваліфікації працівників;

3) недостатній рівень роботи правоохоронних органів також є наслідком невпинного скорочення коштів, передбачених бюджетом країни на їх утримання. Про це свідчить співвідношення передбачених коштів МВС до розрахункової потреби. Вони становлять лише близько половини від потреби в них;

4) стан справ різко погіршується і через проникнення в правоохо­ронну систему корупції, що істотно підриває стабільність і послідовність її законної діяльності, порушує основу конспірації в оперативній роботі. Безпідставно припиняються кримінальні справи; під приводом неможливості тривалого зберігання знищуються справи засуджених, у тому числі й затятих злочинців-професіоналів, що полегшує їм приховувати сліди свого кримінального минулого;

5) недоліки в діяльності адміністрації місць позбавлення волі з проведення індивідуально-виховної роботи із засудженими, ізоляції кримінальних авторитетів («паханів»), роз'єднання злочинців-рецидивістів, припинення спроб з їх боку встанов­лювати «свої порядки» в бригадах і загонах та залучати до лав кри­мінальних угруповань інших засуджених з числа молоді, передавати їм злочинні знання, вміння й традиції. Не можна заперечувати, що пенітенціарні установи впродовж багатьох років були «університетами» кримінального професіоналізму. Не в усіх сучасних кримінально-виконавчих установах вдалося покінчити з такими нездоровими явищами;

6) як уже зазначалося, офіційна кримінально-правова статистика не містить необхідних відомостей про професійну злочинність, відсутня й розгорнута інформаційно-аналітична база, яка дозволяє стежити за кримінальними професіоналами. Вони розчиняються в загальній масі злочинного елементу, що ускладнює їх виявлення, вивчення, а також своєчасну профілактику їх незаконної суспільно небезпечної діяльності;

7) серед умов, що полегшують кримінальний промисел, слід назва­ти і прорахунки в чинному кримінальному законодавстві. В законі спеціально не передбачено посилення кримінальної відповідальності за злочини, вчинені кримінальними професіоналами. Під час призначення покарання не завжди враховуються фактична спеціалізація і систематичність їх злочинної діяльності. Практично виходить так, що настає однакова відповідальність, наприклад, і за одну квартирну крадіжку, і за двадцять, якщо в них відсутня колишня судимість. При подібному підході, безумовно, не спрацьовує ні загальна, ні спеціальна превенція покарання щодо цієї категорії злочинців.

Переглядів: 777