• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Інформація як об'єкт власності

Фактично сфера безпеки інформації - не захист інфор­мації, а захист прав власності на неї. Інформація ж не є матеріальним об'єктом, інформація - це знання, тобто відображення дійсності у свідомості людини (причому прави­льне чи помилкове відображення - неістотно, важливо, що у свідо­мості). І тільки згодом інформація може втілюватися в матеріальні об'єкти навколишнього світу. Однак не будучи матеріальним об'єктом, інформація нерозривно пов'язана з матеріальним носієм: це - мозок людини чи відчужені від людини матеріальні носії, такі як книга, дискета та інші види «пам'яті» (запам'ятовуючі пристрої).

Особливості інформації як об'єкта власності.

1. Інформація як об'єкт права власності може копіюватися (тиражуватися) за допомогою матеріального носія.

2. Інформація як об'єкт права власності легко переміщується до іншого суб'єкта права власності без очевидного порушення права власності на інформацію. Переміщен­ня ж матеріального об'єкта від одного суб'єкта (без його згоди) до іншого неминуче спричиняє втрату первісним суб'єктом права власності на цей об'єкт, тобто відбувається очевидне по­рушення його права власності.

3. Небезпека копіювання і переміщення інформації збільшується тим, що вона, як правило, відчужувана від власника, тобто збе­рігається та обробляється в сфері доступності великого числа суб'єктів, що не є суб'єктами права власності на цю інформа­цію (автоматизовані системи, мережі ЕОМ і т. п.).

Право власності включає три правомочності власника, що становлять у цілому зміст права власності: право роз­поряджання, право володіння, право користування. Стосовно інфор­мації можна сказати, що суб'єкт права власності на інформацію може передати частину своїх прав (право розпоряджання), не втрачаючи їх сам, іншим суб'єктам, наприклад власнику матеріального носія інформації (це - володіння чи користування) чи користувачу (це - користування і, можливо, володіння).

Для інформації право розпоряджання передбачає виключне право (ніхто інший, крім власника) визначати, кому ця інформація може бути надана (у володіння чи користування). Право володіння передбачає володіння цією інформацією в незмінному вигляді. Право користування передбачає право використовувати цю інформацію у своїх інтересах. Таким чином, до інформації, крім суб'єкта права власності на неї, можуть мати доступ і інші суб'єкти права власності як законно, санк­ціоновано, так і (внаслідок відзначених вище особливостей) незаконно, не санкціоновано. Тому виникає дуже складна система взаємин між різними суб'єктами права власності. Ці взаємини повинні регулюватися та охоронятися, тому що відхилення від них тягнуть порушення прав власності на цю інформацію. Реалізацією права власності на інформацію звичайно займається певна інфраструктура (державна чи приватна).

Будь-який закон про власність з метою захисту прав власника, зафіксувавши суб'єкти та об'єкти права власності, повинен регулю­вати відносини між ними. Особливості регулювання цих відносин залежать від специфіки об'єктів права власності. У випадку інформа­ційної власності закон повинен регулювати відносини суб'єктів, а також суб'єктів і об'єктів права власності на інформацію з метою захисту прав як власника, так і законних власників і користувачів інформації для захисту інформаційної власності від розголошення, витоку, обробки (копіювання, модифікації чи знищення) інформації.

В Україні прийнято закони «Про інформацію» і «Про захист інфор­мації в автоматизованих системах». У першому законі в статті 39 визначено, що інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян і юридичних осіб, що займаються інформаційною діяльністю, можуть бути об'єктами товарних відносин, регульованих цивільним і іншим законодавством. Інакше кажучи, інформація - це товар. Інформаційна продукція (стаття 40) - це матеріалізований ре­зультат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інфор­маційних потреб громадян, державних органів, підприємств, закладів і організацій. Інформаційна послуга (стаття 41) - це здійснення у ви­значеній законом формі інформаційної діяльності з доставки інформа­ційної продукції до споживачів з метою задоволення їхніх інформацій­них потреб.

Переглядів: 1591