Окремі види механічної асфіксії та їх ознаки

Залежно від причин, що стали перешкодою для доступу повітря у легені, розрізняють окремі види механічної асфіксії.

Странгуляційна асфіксія - від здавлювання органів шиї: повішення, задушення петлею, задушення руками.

Обтураціонна асфіксія - від закриття дихальних шляхів сторонніми предметами чи рідиною, закриття отворів рота і носа.

Компресійна асфіксія - від здавлювання грудини і живота твердими тілами і сипучими речовинами.

Мають також місце випадки асфіксії у зачиненому просторі, в погребах, силосних ямах і т. ін., куди немає доступу кисню для можливості нормального дихання.

Повішення відбувається в результаті стискання органів шиї різними петлями під дією власної ваги тіла людини. При типовому розташуванні петлі вузол знаходиться у ділянці потилиці, а петля піднімається спереду боковими поверхнями шиї до потиличного бугра. При атиповому розташуванні петлі вона має навскісний напрямок з підйомом догори, а вузол розташовується спереду чи з боків шиї.

Повішення характеризується вільним висом тіла коли ноги не мають під собою опори. У окремих випадках воно може мати місце у положенні на колінах, напівсидячи, лежачи чи напівлежачи. Навіть ваги власної голови достатньо для затягування петлі й повішення.

Петлі можуть бути закритими з ковзним чи закріпленим вузлом, відкритими без виготовлення вузла, одинарні, подвійними і множинними. Матеріал для виготовлення петлі буває м'яким, жорстким, широким, вузьким (мотузка, краватка, дріт, ремінь, рушник, ланцюг і т. ін.). Важливе криміналістичне значення мають вузли спеціального призначення, що можуть свідчити про певні навички особи, яка виготовила петлю (морські, ткацькі, пожежні, альпіністські). Тому для судово-медичного дослідження трупи доставляють з не знятими петлями, а петлі розрізаються з протилежного від вузла боку, щоб можливо було відновити форму петлі для проведення криміналістичних досліджень.

При огляді й дослідженні трупів з підозрою на смерть від повішення важливе значення має вивчення особливостей странгуляційної борозни - сліду від петлі, яка стискає шкіру шиї. Виразність борозни залежить від матеріалу, з якого виготовлена петля, ваги тіла та часу, який пройшов від повішення людини до огляду трупа. Борозна має жовтувато-бурий чи жовтувато-сірий колір, певну втиснутість, чіткі чи розмиті контури, твердувата на дотик. Глибина борозни більша на боці, що протилежний до вузла. Розрізняється дно борозни й крайні валики, яких може бути декілька при подвійних чи більше петлях. Інколи на странгуляційній борозні залишаються структурні відбитки матеріалу, з якого виготовлено петлю.

При огляді описують розташування, ступінь прояву, направленість, замкненість, ширину, глибину, колір, рельєф, щільність та інші індивідуальні особливості странгуляційної борозни.

Важливим є вирішення питання щодо повішення за життя чи після смерті, особливо, за наявної можливості інсценування самогубства. Для цього використовують лабораторні методи дослідження, у тому числі, мікроскопічні, біохімічні, спектрографічні.

Для настання смерті при повішенні має значення не лише виникнення перешкоди для доступу повітря в легені, а й стискання судинонервового пучка ділянки шиї (сонні артерії, яремні вени, блукаючий і верхньогортанний нерви). Стискання великих судин порушує гемодинаміку головного мозку. Стискання нервів обумовлює їх надмірне подразнення, що призводить до послаблення серцевої діяльності, а іноді - до раптової зупинки серця. Тобто у процесі смерті при повішенні бере участь комплекс різних факторів, кожен з яких має важливе значення. Смерть може настати в будь-якій стадії розвитку механічної асфіксії. Проте повішення не завжди закінчується смертю. Це можна спостерігати при обриванні чи розриві петлі, вивільненні шиї з петлі через декілька хвилин після повішення. Поновлення діяльності центральної нервової і серцево-судинної систем залежить від тривалості странгуляції та своєчасності і кваліфіковано наданої допомоги.

Задушення петлею. При задушенні петлею її затягують рукою чи за допомогою будь-якого механізму чи пристосування. Для петлі використовується різноманітний матеріал і від нього залежить характер утворюваної странгуляційної борозни. В результаті затягування петлі на шиї закривається просвіт гортані або трахеї і припиняється надходження повітря у легені. Розвиток патофізіологічного процесу проходить в основному так як при повішенні. Морфологічна картина внутрішніх органів не має окремих відмін від ознак при смерті в результаті повішення.

Для задушення петлею на відміну від повішення типовою є горизонтальна, рівномірно виражена, замкнена і рівномірно глибока странгуляційна борозна. Вона може бути переривчастою, якщо петля була відкритою чи під нею опинилися сторонні предмети, наприклад, частини одягу. Частіше странгуляційна борозна розташована на рівні щитоподібного хряща чи нижче за нього. Іншою ознакою є висунутий чи затиснений між зубами язик.

На відміну від повішення, задушення петлею частіш за все буває вбивством, а не самогубством. Тому характерними є ознаки боротьби, опору, які виявляються на тілі та одязі потерпілого, на предметах навколишньої обстановки. З цієї причини при огляді місця події необхідно ретельно вивчати не лише сам труп, а і всю обстановку, позу трупа, стан одягу, особливості петлі, її направленість, наявність пристосувань для закручування петлі, розташування і вигляд странгуляційної борозни.

Задушення руками. Стискання шиї може здійснюватись однією рукою (частіше спереду) чи двома при захваті шиї ззаду. Вирішальним фактором в генезі настання смерті при задушенні руками є стискання сонних артерій, верхньогортанного і блукаючого нервів. Розвиваються загальноасфіктичні ознаки, що виявляються при зовнішньому і внутрішньому дослідженні трупа.

Основними ознаками при задушенні руками є півмісяцеві і поздовжні садна і синці на передній і бічній ділянках шиї з крововиливом у м'які тканини. При задушенні через м'які предмети (одяг) пошкоджень на шиї шкіри може не бути. Можливим також є задушення руками (рукою) шляхом закриття одночасно отворів рота і носа, що позбавляє жертву можливості дихати.

Експертне значення при задушенні руками має наявність слідів дії пальців рук на поверхні шкіри шиї та навколо рота. В разі самооборони можливі також сліди боротьби на інших ділянках тіла.

Самогубство при задушенні руками виключене. Після втрати свідомості в результаті припинення доступу повітря, м'язи рук розслабляються і задушення припиняється.

Закриття дихальних шляхів сторонніми предметами. При закритті отворів рота і носа механізм настання смерті людини типовий для асфіксії. М'які предмети, або "кляп" (тканина, папір, вата) заповнюють рот і носоглотку і закривають вхід до гортані. Тверді предмети (шматки їжі, зубні протези, горошини, гудзики, дитячі іграшки і найрізноманітніші інші дрібні предмети) потрапляють у дихальні шляхи і перекривають просвіт голосової щілини, слугують перешкодою для вільного проходження повітря. Сипкі тіла при їх попаданні до горла у великій кількості (пісок, цемент, крейда, крупи) перекривають дихальні шляхи та їх периферичні відділи.

Асфіксія може розвинутись внаслідок потрапляння блювотних мас у просвіт дихальних шляхів. Це може статися при несвідомому стані, стані тяжкого алкогольного сп'яніння. Варто мати на увазі, що надання медичної допомоги шляхом штучного дихання із одночасним натисканням на грудину та живіт може викликати переміщення решток їжі і затікання їх у верхні дихальні шляхи, а це може стати причиною смерті від асфіксії.

Утоплення. При утопленні дихальні шляхи заповнюються рідиною. За звичай нею буває вода, але можливі випадки утоплення і в іншій рідині (нафта, пиво, вино тощо). Утоплення можливе не обов'язково при повному зануренні тіла людини у рідину. Це може статись при зануренні лише голови чи навіть тільки дихальних отворів (калюжа, струмок).

Механізм настання смерті від утоплення має певні особливості. При зануренні тіла в воду відбувається рефлекторна затримка дихання, яка може тривати протягом 1 хвилини. При тренованості цей час може бути більшим. Якщо не вивільнити дихальні шляхи з води, то після відкриття рота рідина швидко надходить у дихальні шляхи та шлунок. В стадії термінальних дихальних рухів вода під тиском надходить у глибину дихальних шляхів, заповнює дрібні бронхи і разом з рештками повітря потрапляє у альвеоли. Внаслідок високого тиску стінки альвеол розриваються і вода потрапляє у внутрішні тканини. Розчинена водою кров потрапляє у ліву половину серця і у велике коло кровообігу. Весь період утоплення до припинення кінцевого дихання триває 5-6 хвилин. Смерть настає через 10-15 хвилин. У холодній воді настання смерті прискорюється через швидкий вплив холоду на рефлекторні зони. Механізм настання смерті в іншій рідині не відрізняється від утоплення у воді.

Для діагностики смерті у воді використовуються лабораторні методи досліджень, які дозволяють вірно встановити причину смерті.

При зовнішньому огляді трупа про утоплення свідчать певні ознаки: мокрий одяг та волосся; гусяча шкіра, яка є наслідком скорочення м'язів; навколо отворів рота і носа спостерігається рожево-біла, стійка піна, яка зберігається до 2 діб після витягнення тіла з води; зморщування сосків і мошонки, наявність планктону у легенях. Особливо велике значення має наявність мацерації шкіри - розмокання, набрякання і зморщування шкіри у воді, яке виникає на верхніх і нижніх кінцівках. Це явище також називають "рука прачки", "рукавичка смерті", "банна шкіра". Якщо потягнути за нігті, то така шкіра відокремлюється від тканин тіла і знімається.

Інколи на витягнутих з води трупах можуть мати місце пошкодження від стикання в воді зі сторонніми предметами після смерті. Такі пошкодження необхідно вміти відрізняти від зажиттєвих чи тих, в результаті яких настала смерть до потрапляння тіла у воду.

Зміни, що пов'язані зі знаходженням трупа у воді, не завжди свідчать про утоплення. Причина смерті може бути іншою, а труп може потрапити у воду випадково чи навмисно, наприклад, з метою приховування вбивства.

Стискання грудини і живота. Компресійна асфіксія розвивається при здавлюванні грудини і живота з причини неможливості здійснювати нормальні дихальні рухи. Таке здавлювання може мати місце у піщаних кар'єрах при зсувах грунту, здавлюванні людини у натовпі, внаслідок завалу будівельними конструкціями від землетрусу тощо. Для припинення грудочеревного дихання достатньо тиску у 40-50 кг, а для міцної, тренованої людини - 80-100 кг. При одночасному здавлюванні грудини і живота смерть настає відносно швидко. Більш тривалий час гіпоксія розвивається при боковому здавлюванні тіла.

Механізм настання смерті при стисканні грудини і живота має окремі особливості. При здавлюванні живота змінюється нормальна серцева діяльність і це призводить до розвитку гіпоксії міокарда. При здавлюванні грудини порушується гемодинаміка у головному мозку. Одночасне здавлювання грудини і живота обумовлює асфіксію як безпосередню причину смерті.

Загальні морфологічні зміни у внутрішніх органах при стисканні грудини і живота ті ж самі, що і при інших видах механічної асфіксії. Окремою ознакою може бути "карміновий набряк легенів". При стисканні тіла повітря деякий час потрапляє у незначній кількості до легенів і кров, що знаходиться в них, стає більше насиченою киснем, що і обумовлює червоний колір крові на відміну від темного кольору насиченої вуглекислим газом крові у інших органах.

При зовнішньому огляді трупа на одязі й шкірі можуть бути виявленими сипкі речовини, а при стисканні тяжкими предметами на шкірі залишаються відбитки рельєфу тканини одягу, самих предметів. Має місце виразний ціаноз шкіри обличчя, шиї, верхньої частини грудини з крапковими крововиливами (так звана екхіматична маска). Іноді спостерігається кровотеча з носа і ушей. При стисканні значної сили можливі пошкодження внутрішніх органів, а також переломи ребер і значна втрата крові. Такі наслідки самі по собі можуть стати причиною смерті.

Таким чином, знання ознак смерті від механічної асфіксії та уміння виявляти їх при огляді трупа на місці події і під час подальших судово-медичних досліджень дає змогу не лише встановити вірогідну причину настання смерті, а й сприяє правильній оцінці слідчим обстановки на місці та правильній організації розкриття й розслідування злочину.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Асфіксія, її стадії й ознаки	\|	Ушкодження від дії межових температур

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.