Ушкодження від дії межових температур

Дія на організм людини високих чи низьких температур за певних умов може викликати окремі розлади здоров'я, а у тяжких випадках стати причиною смерті.

Ушкодження від дій високих температур. Термічні ушкодження, а особливо - опіки, досить часто трапляються у побуті і на виробництві. Близько третини потерпілих від опіків складають діти. З іншої долі значну частку складають особи похилого віку.

Терморегуляція тіла людини здійснюється за рахунок його теплоізоляції (шкіра, жировий прошарок), м'язовою активністю (тремтіння), системою кровообігу, потінням (видалення надлишків тепла) і т. ін.

Розлад здоров'я і смерть від дії термічного фактору можуть бути наслідком загального перегрівання всього організму чи місцевих (локальних) впливів.

Перегрівання може статися внаслідок прямої дії сонячних променів, а також при наявності інтенсивного теплового навантаження від розпечених предметів (печі, нагрітого грунту, каменів). Важливими факторами, що сприяють перегріванню, є висока вологість повітря, фізична робота. При температурі повітря 28-30 градусів і 100% вологості може настати перегрівання навіть при помірному фізичному навантаженні.

Різниця між тепловим і сонячним ударом полягає в тому, що у першому випадку здійснюється загальне нагрівання тіла, а у другому - перегрівання голови тепловими променями сонця. Сонячний удар є наслідком переважного ураження центральної нервової системи. Супроводжується він головними болями, почервонінням обличчя, спадом сил, блювотою, розладом зору. Пульс і дихання прискорюються, температура тіла підвищується до 40 градусів. Коли температура досягає 42-44 градусів, пульс і дихання затихають, артеріальний тиск понижується внаслідок падіння серцевої діяльності. Зупиняється потовиділення. Спостерігаються крововиливи у мозок і внутрішні органи. Внаслідок ураження центральної нервової системи розвивається сонливість, затьмарений стан, виникають судоми. В інших випадках можуть з'являтися галюцинації, загальне перезбудження, почуття страху, марення.

Перегрівання організму супроводжується значними порушеннями гемодинаміки, що складають одну з основних ланок теплового удару. Гіпертермія супроводжується порушенням функцій багатьох систем і органів людини. Смерть настає від первинної зупинки дихання при температурі тіла 42,5-43,5 градусів.

Місцева дія високої температури обумовлена патологічними змінами тканин і органів, які мають назву термічних опіків. Опіки спричиняються за температури понад 60 градусів по Цельсію полум'ям, гарячими рідинами, смолами, паром, газами, нагрітими предметами, напалмом тощо.

В залежності від глибини ушкодження шкіри і розташованих нижче тканин у судово-медичній практиці розрізняють чотири ступені опіків.

Опік 1 ступеню характеризується почервонінням і набряком ушкодженої ділянки шкіри внаслідок гострого запалення її поверхневих шарів з утворенням невеликої кількості рідини під шкірою. Такий опік дістає розвитку при нетривалій дії й невисокій температурі теплового фактору, не викликає скипання білка й виліковується за 3-5 днів. Проте, опік 75% поверхні тіла може стати небезпечним для життя.

Опік 2 ступеню виникає при тривалій чи раптовій дії високої температури. Характеризується утворенням пухирів в результаті гострого серозного запалення шкіри. Рідина у пухирях спочатку прозора, а потім мутніє внаслідок скипання білка. Навколишня шкіра припухла. Через 3-4 доби рідина розсмоктується, на 7-10 день утворюється новий шар шкіри. Смертельним може бути опік 1/2 поверхні тіла.

Опік 3 ступеню виникає при тривалій дії високої температури і характеризується вологим чи сухим некрозом шкіри. Вологий некроз спостерігається при дії пару, обварюванні. При сухому некрозі шкіра суха, цупка, бурого чи чорного кольору. Розрізняють ступінь 3-А - некроз шкірі з частковим ураженням росткового шару і 3-Б - некроз дерми на всю глибину із загибеллю сальних і потових залоз.

Загоювання опіків 3 ступеню проходить шляхом рубцювання, а при збереженні росткового шару епітелію можлива епітелізація.

При опіках 4 ступеню спостерігається некроз шкіри і глибоких тканин, охоплюючи і кістки, і настають незворотні зміни шкіри. При дії відкритого полум'я настає обвуглювання.

Небезпечність термічного фактору місцевої дії залежить від ступеню опіку та площини ураженої поверхні тіла. Опіки 40-50% поверхні тіла вважаються несумісними з життям. При ураженні третини площі тіла стан вважається надзвичайно тяжким. Інколи смерть може настати і при порівняно невеликій площині ураження тіла опіком.

Для визначення площини ураженої поверхні користуються "правилом дев'ятки" за яким визначають % ураженої площини тіла. За цим правилом площина верхньої кінцівки становить 9%, стегно - 9%, гомілка і стопа - 9%, голова і шия разом - 9%, передня і задня поверхня тулуба - по 18%, промежина - 1%.

Опіки полум'ямвідзначаються глибиною і ураженням значної поверхні тіла. Опікова поверхня вкрита темно-сірим нальотом кіптяви. Одяг, що згорів, залишає глибші сліди опіків. Під час обгоряння трупа настає теплове заклякання м'язів, які коротшають. Труп набуває своєрідну позу з зігнутими верхніми і нижніми кінцівками ("поза боксера"). Цей феномен відноситься до післясмертних. Від дії полум'я тканини втрачають вологу, зменшуються міжхребетні хрящі і тіло людини значно скорочується у розмірі, а розмір голови дорослої людини може наближатись до розміру голови дитини.

Безпосередньою причиною смерті у вогнищі пожежі можуть стати: отруєння оксидом вуглецю, опіковий шок, задушення димом, гостра дихальна недостатність внаслідок ураження органів дихання.

Опіки гарячою рідиною і паромхарактеризуються відсутністю кіптяви і опаленого волосся, переважною наявністю пухирів на значних ділянках тіла. В таких випадках ніколи не буває опіків 4 ступеню.

Опіки розжареними предметами можуть бути різного ступеня, що залежить від температури і часу дії температурного фактору. На шкірі можуть залишатись опіки у вигляді відбитку поверхні розжареного предмету, яким було завдано опік, у тому числі з відображенням його рельєфу.

Питання зажиттєвості опіків і механізму утворення ушкоджень вирішуються судово-медичними експертами під час проведення лабораторних досліджень.

Ушкодження від дії низьких температур.При дії низької температури на організм виникає ряд загальних і місцевих реакцій. Значне переохолодження організму може призвести до смерті. Виникнення і ступінь виразності загальних і місцевих реакцій залежать від температури оточуючого середовища, вологості повітря, стану теплового захисту (одягу) людини, ступеню зволоженості верхніх покривів шкіри, індивідуальних особливостей і стану організму. Особливе значення має вплив етилового алкоголю, під дією якого судини розширюються, що збільшує тепловіддачу.

Загальне охолодження більш часто спостерігається у холодній місцевості і у осінній, зимовий чи на початку весняного періоду навіть при температурі до +8, +10 градусів. Наприклад, в 1990 році в Індії спостерігались випадки масової загибелі людей від загального переохолодження коли раптово середньонічна температура на декілька діб знизилася до +5 градусів. Загиблими виявились люди з бідного прошарку, що не мали власного житла, ніч проводили просто неба, а теплий одяг чи ковдра у попередні роки були їм непотрібними.

Дуже швидко охолодження настає у воді. Сутність патологічного стану при загальному переохолодженні полягає у розладі життєдіяльності фізіологічних систем і органів людини. Своєрідним пусковим механізмом стає стійке падіння температури тіла до рівня, що умовно називається біологічним нулем. Біологічний нуль - це температура органа, при якій зупиняються його життєві функції. Температура тіла живої людини, як правило, не буває нижче за 26 градусів. При пониженні температури настає порушення функціональної діяльності дихання і кровообігу, що супроводжується почуттям сонливості, ослаблення, втратою свідомості. При тривалій дії дуже низьких температур смерть настає при температурі тіла 22-24 градуса. Безпосередньою причиною є первинна зупинка дихання, інколи - судинний колапс, фібриляція серця. Процес помирання від переохолодження на суші може тривати багато годин (до доби). При потраплянні в холодну воду охолодження призводить до смерті за 1-2 години. Тривалість дії низької температури відіграє більшу роль аніж її абсолютне значення.

Про прижиттєву дію холодної температури свідчить поза людини: намагаючись зберегти тепло, людина голову втягує в плечі, згинає руки, притискає їх до грудей, ноги підгинає до живота - "поза змерзлої людини". Якщо людина знаходилась в стані сильного алкогольного сп'яніння, то смерть може настати в будь-якій позі. Ознакою смерті від холоду може бути лід, що утворився під тілом, одяг, що примерз до грунту і тіла, бурульки під носом і навколо рота, які утворюються з вологи при диханні.

Найважливішою ознакою смерті від охолодження вважають дрібні крововиливи в слизову оболонку шлунка (плями Вишневського).

Місцева дія холоду призводить до відмороження, яке пов'язане з тривалим зниженням температури тканин окремих частин тіла при збереженні достатнього рівня температури всього організму. Розрізняють чотири ступені відмороження.

Відмороження 1 ступеню характеризується яскраво-червоним кольором шкіри, її набряканням. З'являється відчуття свербіння. Таке відмороження проходить без особливих наслідків за 3-7 днів.

При відмороженні 2 ступеню утворюються пухирі, які виникають у перші 2-3 дні і містять жовтувату прозору рідину. Навколишня тканина набрякає. При загоюванні шкіряний покрив відновлюється повністю за 10-20 днів без утворення рубців. Може зберігатись тривала підвищена чутливість відморожених ділянок тіла до холоду.

При відмороженні 3 ступеню спостерігаються некрози (відмирання) м'яких тканин. Шкіра мертво-бліда чи синюшна з утворенням пухирів темно-червоного і майже чорного кольору. Спостерігається значне набрякання великих ділянок тіла. Загоювання триває 1-2 місяці.

Для відмороження 4 ступеню характерним є відмирання тканин ураженої частини тіла і розташованих під ними кісток, відторгнення частин тіла, що відмерли, з утворенням кукси (культі). Може супроводжуватись гнійною інфекцією, часто ускладнюється гангреною, сепсисом, внаслідок чого може настати смерть.

Можливе контактне відмороження - при тривалому зіткненні незахищеної поверхні шкіри з дуже охолодженими предметами. Такі відмороження схожі з опіками і можуть відбивати поверхню охолодженого предмету.

На практиці при судово-медичних дослідженнях випадків відмороження встановлюють ступень тяжкості тілесного ушкодження за тривалістю розладу здоров'я або відсоток втрати працездатності (при відмороженні 4 ступеню).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Окремі види механічної асфіксії та їх ознаки	\|	Ушкодження від електричного струму

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.