Ушкодження від електричного струму

З використанням електрики людина має справу повсякденно у побуті і на виробництві. Без існування цього виду енергії людське життя уявляється неможливим. В той же час саме електрична енергія часто стає причиною травмування і навіть загибелі людини. За даними міжнародної статистики електротравма становить майже 0.2% усіх нещасних випадків, а до 3% уражень людини струмом викликають настання смерті. Ураження електричним струмом може бути результатом нещасного випадку, результатом порушення правил техніки безпеки, самогубством або й вбивством чи навмисним завданням тілесних ушкоджень.

Електричний струм, на відміну від інших факторів, які можуть травмувати людину при безпосередньому зіткненні, може діяти на людину і не прямо, а через окремі предмети, на відстані, через дуговий контакт, крокову напругу. Небезпека ураження струмом на відстані значно збільшується у непогожі дні коли збільшується електропровідність повітря.

Ушкодження, розлади здоров'я або смерть, що викликані дією електромагнітної енергії, називають електротравмою. Електротравма - це комплекс загальних і місцевих змін в організмі, що виникають під впливом електрики.

Судово-медична експертиза частіше має справу з ураженнями технічним змінним або постійним електричним струмом, а також з дією атмосферної електрики, тобто, блискавки.

Тяжкі і смертельні ураження електричним струмом можливі від стикання людини з несправними приладами, що живляться струмом з напругою 127, 220, 380 вольт. Небезпечним для життя людини є струм напругою 60 В при силі струму від 0,1 А. Розрізняють змінний і постійний струм. Найбільша небезпека ураження існує при дії змінного струму частотою 40-60 Гц. Еквівалентними за своєю дією на організм є постійний струм напругою 120 В та змінний струм напругою 42 В. Постійний струм менше небезпечний ніж змінний лише до напруги у 500 В. Після цієї величини постійний струм стає небезпечнішим за змінний. Але на практиці ураження людини постійним струмом трапляються не часто.

На організм людини електричний струм виявляє специфічну електромагнітну, електрохімічну і теплову дію. Тяжкість ураження від електричного струму залежить від багатьох факторів, основними з яких є його фізичні параметри. Але мають також значення термін дії струму, шлях його проходження через тіло людини, локалізація контактів з провідником, площа контакту, фізичний стан особи, наявність окремих хвороб, вологість шкіри. Наприклад, більше тяжкі наслідки спостерігаються у хворих на серцево-судинні захворювання, хвороби нирок, печінки, у осіб, що перебували в стані алкогольного сп'яніння.

В залежності від величини напруги струму відбувається переважно ураження органів дихання чи кровообігу. Струм високої напруги - понад 3000 В рідко стає причиною смерті. Це пояснюється тим, що при високій напрузі між тілом і електродом виникає ефект спалаху електричної дуги і більша частина електричної енергії перетворюється у теплову, що призводить до місцевих уражень у вигляді опіків. Найбільше смертельних випадків при дії струму напругою від 100 до 1500 В.

Велике значення має сила струму. Дія струму силою 100 мА у переважних випадках є смертельною. Струм силою 15 мА спричиняє скорочення м'язів рук і дихальних м'язів, 50 мА - викликає небезпеку для життя. Тривала дія струму спричиняє смерть внаслідок фібриляції серцевого м'яза й гальмування дихального центру або паралічу центральної нервової системи.

Розповсюдження струму по організму людини можливе коли є умови для входу і виходу струму. Це відбувається коли людина одночасно стикається з двома електродами, або з одним електродом, а будь-яка частина тіла заземлена. При частковому підключенні до провідника ізольованої від землі людини струм проходить через невелику частину тіла, що є не надто небезпечним для життя. Важливим чинником впливу на перебіг ураження технічним струмом є шлях проходження електричного струму через тіло людини, який в судовій медицині отримав назву "петля струму". Такі умовні петлі дістали назви: повна; права(ліва) повна; права (ліва) навскіс; права; ліва; верхня; нижня; поперечна. При одній і тій же петлі струм може проходити різними шляхами в залежності від електропровідності і опору різних тканин тіла людини. Найнебезпечнішими є петлі, в яких струм проходить через ділянки життєво важливих органів – серце, мозок. Найнебезпечнішими ділянками тіла для зіткнення з провідниками струму є обличчя, верхня губа, очі. Проте поняття "петля струму" є дещо умовним, оскільки зазвичай струм проходить тими ділянками тіла, які мають найбільшу електропровідність і найменший опір. Такий стан ділянок може бути зумовлений різними причинами, зокрема й захворюваннями, вжитими ліками тощо. У разі однополюсного підключення струм проходить крізь тіло тільки за наявності його заземлення. Більш тяжку дія струм виявляє на організм дітей, осіб похилого віку, хворих на серцево-судинні захворювання, а також осіб, які вживали спиртні напої. Наркоз і сон зменшують шкідливу дію струму. Трапляються також унікальні випадки відсутності негативних реакцій в разі дії на тіло людини електричного технічного струму. Струм до певних його значень не викликає помітних змін чи болісних відчуттів у таких людей.

Струм високої напруги уражає людину через дуговий контакт, який виникає при небезпечному наближенні до нього. Іонізоване повітря стає провідником струму. Небезпека ураження на відстані значно збільшується у вологу погоду. Інколи електрична дуга може сягати 35-40 см.

Електротравма може статись від так званої крокової напруги, яка утворюється за певних умов на обмеженій ділянці землі по якій розтікається електричний струм ("електричний кратер"). Ураження людини настає коли вона торкається двох точок землі, які мають різні потенціали. Кроковою напругою називають різницю потенціалів, що знаходяться на відстані 0,8 м (відстань кроку). Вона виникає при падінні на землю проводу високої напруги, заземленні несправного електрообладнання, розряді блискавки. У цьому випадку струм проходить від однієї ноги до іншої по "нижній петлі", що є найменш небезпечним. Якщо ж людина падає, то петля перетворюється у повну, більш небезпечну. Вважається за небезпечне підходити до проводу високовольтної напруги, який упав, на відстань 10 кроків. При цьому що ширший крок, тим більша різниця потенціалів і більший струм.

Електричний струм пошкоджує тканини не лише в місці контакту, а й на шляху його проходження. Специфічна дія струму складається з електрохімічного, теплового, механічного і біологічного ефектів. Електрохімічний ефект має прояв у вигляді електролізу, що пошкоджує усі електролітні системи організму. Тепловий ефект полягає у виникненні опіків шкіри, м’язових тканин і навіть до обвуглювання кісткової речовини. Механічний ефект має вибухоподібний характер, розриває тканини, відриває кінцівки тощо. Біологічний ефект призводить до збудження м'язів, нервових рецепторів, викликає судоми, які призводять навіть до зупинення дихання і вивихів кісток, підвищення кров'яного тиску, виділення сечі, дефекації.

Дія електричного струму при короткому замиканні призводить до утворення електромітки – металізація шкіри в місці контакту, а при спалаху електричної дуги можливе виникнення значних опалень та обвуглювання тканин і кісток. При місцевій дії струму окрім електроміток та опалень можуть виникати набряки, некрози. Іноді можуть спостерігатися на кістках своєрідні утворення розплавленої речовини кісток, що мають назву "перлисте намисто". Електромітки можуть мати вигляд подряпин, ран, крапчастих татуювань, інколи нагадують вхідний отвір вогнепального ушкодження. Іноді форма мітки може відбивати форму провідника струму. Характерною ознакою електромітки є металізація, яка утворюється як при контакті з провідником, так і при утворенні дуги. Особливості металу електрода відбиваються на кольорі шкіри навкруг мітки. Мідь надає жовтуватий, голубий колір, залізо - жовтий, жовто-коричневий, коричневий, алюміній - сірий, коричнево-чорний. Сліди металу залишаються і на одязі потерпілого.

При ураженні електричним струмом можуть мати місце неспецифічні травми - опіки при займанні одягу, травми від падіння з висоти, відкидання людини від джерела струму, акустичні ушкодження слухового апарату тощо. Під час внутрішнього дослідження іноді встановлюють пошкодження внутрішніх органів у вигляді вогнищевих некрозів шлунку, печінки, жовчного міхура і т.ін.

Смерть від дії електричного струму має асфіктичний характер і може настати миттєво. Відновлення дихання реанімаційними заходами дає надію повернути людину до життя. Проте можлива сповільнена смерть коли у постраждалого деякий час спостерігаються судоми, він кричить, намагається звільнитись від провідника току і не дивлячись на те, що це йому вдається, через деякий час настає смерть. Смерть від цього фактору може настати і через більш значний проміжок часу.

Дія на організм людини атмосферної електрики.Блискавка це гігантський електричний розряд в атмосфері. Напруга струму при цьому досягає мільйона вольт, а сила струму - сотні тисяч, чи і мільйона ампер. Ураження людини блискавкою може бути при безпосередньому влученні або через будь-які електроприлади і спостерігається відносно не часто. Такі випадки трапляються з людьми, які знаходяться під час грози на відкритій місцевості просто неба, чи переховуються під високими деревами, вмикають чи знаходяться поруч з електроприладами. Уражаючими факторами блискавки є електричний струм, світлова і звукова енергія, ударна хвиля. Тривалість дії лінійної блискавки може бути незначною, обмежуватись долями секунди, але величина енергії в момент дії обумовлює тілесні ушкодження і смерть. На відміну від лінійної блискавки кульова блискавка - це плаваюче у повітрі зі швидкістю до 2 м/сек плазменне тіло діаметром до 20 см і температурою до 5000 градусів, яке існує від долі секунди до декількох хвилин. Основна дія такої блискавки - теплова і механічна.

Дія блискавки принципово не відрізняється від дії електричного струму високої напруги. На шкірі виникають ушкодження у вигляді опалень, опіків, деревоподібних гілчастих фігур червоного чи рожевого кольору. Які мають назву "знаків блискавки". Їх утворення пояснюється різким розширенням поверхневих судин шкіри і появою незначних крововиливів. У живих осіб такі зміни зберігаються декілька днів, а у померлих швидко зникають. Для дії блискавки характерним є симетричність ушкоджень. Металеві предмети, що були на тілі чи в кишенях одягу (монети, металеві ґудзики, пряжки, цвяхи у взутті тощо) нерідко розплавляються.

Блискавка спричиняє ушкодження серцево-судинної і центральної нервової системи, шкіри, очей, органів слуху, нирок. Причиною швидкої смерті постраждалого на місці події може бути зупинка дихання внаслідок пригнічення і паралічу дихального центру або первинна зупинка серця. Безпосередньою причиною смерті у віддалений період може бути кровотеча з некротизованих судин чи наявність значних опіків.

Патоморфологічна картина внутрішніх органів при настанні смерті від дії атмосферної електрики подібна до картини, яка спостерігається при ураженні технічним електричним струмом. Тому при відсутності характерних ознак ураження блискавкою вирішити питання про причину настання смерті виявляється складно. Велике значення має участь судово-медичного експерта при огляді місця виявлення трупа, де можуть бути також виявленими сліди дії блискавки.

Ураження променевим випромінюванням.Людина протягом свого життя неодноразово потрапляє під дію різних видів іонізуючого випромінювання. Природне радіаційне випромінювання постійно діє на людину, як і на все живе на Землі. Джерелами випромінювання можуть бути також грунт, вода, повітря, харчові продукти. Результатом розвитку науково-технічного прогресу стала поява штучних джерел іонізаційного випромінювання. Малі дози іонізуючого випромінювання не лише не пригнічують діяльність живих організмів, а у багатьох випадках стимулюють їх життєву діяльність. Це явище застосовується у медицині. Наприклад, окремим хворим призначають радонові ванни, які мають випромінювання вище за природній фон. Оцінка дози радіаційного опромінення від різних джерел радіації має важливе значення для попередження шкідливого впливу на організм людини.

За своєю фізичною природою під терміном "іонізуюче випромінювання", "променева енергія" розуміють різні види енергії, які реалізують свою біологічну дію шляхом іонізації з наступним розвитком хімічних реакцій в біологічних структурах клітин організму.

На відміну від ушкоджень іншого походження в момент дії променевої енергії відсутні больові, теплові та інші відчуття, що характерні для дії на організм більшості фізичних факторів. До появи ознак променевого ушкодження проходить прихований (латентний) період, тривалість якого в основному залежить від дози отриманої енергії.

Зовнішніми факторами опромінення частіш за все є: альфа- і бета- частки, гамма-випромінювання, рентгенівські промені й нейтрони; у космічному просторі опромінення може бути викликане дією протонів та інших часток високих енергій. Можливе змішане опромінення, коли діють різні види променевої енергії. Наприклад, під час аварій на атомних реакторах може статись гамма-нейтронне опромінення.

У випадках дії на організм людини променевої енергії можуть виникати променеві ураження. Фізичний процес поглинання енергії супроводжується утворенням іонізованих, збуджених і дуже активних у хімічному відношенні атомів і молекул, що відбувається за мільйонні долі секунди. Зміни молекул і порушення біохімії клітин відбувається за соті долі секунди. За порівняно короткий строк порушуються функції органів і систем, а також всього організму. Віддалені наслідки опромінення можуть проявлятись протягом всього життя людини. Травми, різного роду захворювання, значне фізичне навантаження та інші подразники негативно відбиваються на перебігу і результатах радіаційних уражень.

При зовнішньому опроміненні на відкритих ділянках тіла виникають радіаційні опіки. Під впливом проникаючої радіації розвивається особливий патологічний процес - променева хвороба. В залежності від величини променевого навантаження і тривалості опромінення розрізняють гостру і хронічну форму променевої хвороби.

Гостра променева хвороба – це самостійне захворювання, яке розвивається у результаті короткочасного опромінення значних ділянок тіла іонізуючою радіацією. При одноразовому опроміненні в дозах понад 400 Р у 40-50% випадків можливе настання смерті. Безпосередніми її причинами є глибоке порушення кровотворення і інфекційні ускладнення. При загальному опроміненні понад 1000 Р літальний результат неминучий.

У перебігу гострої променевої хвороби виділяють чотири періоди. Перший період характеризується почуттям тяжкості у голові, сонливістю, нудотою, блювотою. Другий період - прихований, відносного благополуччя. Спостерігаються неврологічні розлади та випадіння волосся. Третій період - період виражених клінічних та патолого-анатомічних картин захворювання. Одним з найбільш яскравих симптомів є ознаки геморагічного діатезу, внутрішньошкірні крововиливи, крововиливи у внутрішні органи.

При типовій формі гострої променевої хвороби смерть настає на 3-4 тижні після опромінення. При огляді трупа звертає на себе увагу гостре виснаження організму, наявність пролежнів, численні крововиливи у шкірі і слизових оболонках, атрофія волосяних фолікул і сальних залоз. У порожнині рота виразне розпушення ясен.

Хронічна променева хвороба виникає в результаті тривалої дії малих доз іонізуючого випромінювання і відрізняється поступовим розвитком і тривалим хвилеподібним протіканням. Порівняно невеликі ушкодження нівелюються життєвими процесами. Наслідком хронічної променевої хвороби, яка розвивається при рівномірному опромінення організму, є розлад судинної системи, крововиливи у органи і тканини, інфекційні ускладнення. Віддалені наслідки в усіх цих випадках є результатом безперервної іонізації тканин організму радіоактивними речовинами, що розпадаються. Латентний період дуже збільшується.

Залежно від того, де локалізується радіоактивна речовина і якими шляхами вона виділяється з організму, виникають специфічні ураження. Наприклад, при ураженні полонієм ушкоджуються нирки, печінка, шлунково-кишковий тракт, стронцій фіксується в кістках і кістковому мозку, радіоактивні речовини, що потрапляють у легені, викликають пневмонію, склероз і рак.

Однією з основних патогенних особливостей хронічної променевої хвороби є ранній розвиток порушень діяльності так званих критичних органів внаслідок їх особливої чутливості до накопичення в них радіоізотопів. Такими органами можуть стати щитовидна залоза, кістковий мозок, кишки.

Місцеві променеві ушкодження за своїми клінічними проявами подібні до термічних опіків, що дало підстави називати їх променевими опіками. В тканинах спостерігаються характерні зміни: запалення, некроз і відторгнення некротичних тканин, розвиток регенеративних процесів. Такі ушкодження вимагають тривалого і складного лікування.

Ураження іонізуючим випроміненням не завжди викликає смерть. Об'єктами судово-медичної експертизи можуть бути особи, які постраждали внаслідок опромінення, або трупи загиблих. Важливим у висновках експертизи є вирішення питання про поглинену постраждалим дозу опромінення, від якої залежать прояви променевого ураження та його наслідки, що можуть мати вираз у повній чи частковій втраті працездатності або смерті особи.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ушкодження від дії межових температур	\|	Підрядна аргументація - це складна аргументація, в якій наступний аргумент підтримує попередній.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.