Юридична аргументація у письмовому юридичному тексті.

Аргументування – це форма діяльності людини, в якій реалізується мовна особистість, задіяні її знання, уявлення, система цінностей, комунікативні навички, епістемічний та емоційний стан. Саме тому розгляд системи аргументації у судовому вироку можна вважати актуальним і своєчасним.

Слово "аргументація" походить від латинських слів "argumentum", "arguo", що означають "пояснення", "прояснюю". Аргументація представляє собою специфічну форму комунікативної діяльності, що нерозривно та органічно пов’язана з процесом переконання. Тому аргументацію необхідно розглядати з погляду дійового підходу, відповідно до якого підкреслюється перш за все саме діяльність суб’єкта, орієнтована на зміну поглядів, думок та переконань аудиторії. Під час прийняття рішень в практичній діяльності аргументація орієнтована на таку зміну поглядів та суджень людей, що може спонукати їх до виконання тих чи інших дій. Це виходить з мети аргументування – вплинути на вибір адресата в процесі прийняття рішення і тим самим вплинути на його структуру діяльності.

Зміст юридичного тексту вимагає логічності та високого ступеня доведеності, а це зумовлює специфіку синтаксичної будови речення: наприклад, детальне висвітлення причиново-наслідкових відношень, яке забезпечують складно-підрядними реченнями, дієприкметниковими зворотами, вставними словами та уточненнями. Речення, що виражають власне-причинові відношення вживаються у текстах протокольних записів частіше, ніж речення, що виражають невласне-причинові відношення

Специфічним є змістовий аспект судового вироку, в якому повинна бути чітко змодельована ситуація, що визначається як протиправна, відпрацьована система аргументації, що мотивує деталі.

Виходячи з того, що судові документи такого характеру орієнтовані на переконливість збудованої моделі, оскільки наслідком недостатньої переконливості може стати скасування вироку, особливої уваги потребують саме способи аргументації, мотиви, які вважаються достатніми для переконання у протиправності дій. Тому для більшої переконливості та підкреслення офіційності у судовому вироку використовуються безособові та неозначено-особові звороти, кліше, шаблони та складні конструкцій.

Юридичний аргумент будується на інших засадах, ніж фактологічний чи науковий. в його основі не зіставлення тези із реальним життям чи науковими істинами, а із законом, діючими правовими нормами. В них теж сконденсована у відповідний спосіб реальність, але це далеко не просте, дзеркальне відтворення людського буття, а складніше, порівнюючи із наукою.

Правова аргументація особливо відповідальна, бо має справу з узаконеними нормами життя: державного, групового, управлінського, політичного, родинного, адміністративного, економічного, пов’язаного з різними формами власності.

Пишучи про політику, економіку, стосунки між людьми й особливо про права та обов’зки громадянина, про злочини і покарання, журналіст, не будучи фахівцем з питань права, неможе обминути часто складних правових колізій, у яких іноді важко розібратися навіть дипломованим у цій галузі спеціалістам. Як і в інших питаннях, журналіст повинен мати певний багаж знань, бути особливо обережним у власних судженнях, коли заходить мова про людськ долі, розуміти можливості та межі втручання у діяльність правоохоронних органів. Юристи часто, іноді небезпідставно, нарікають на правову некомпетентність журналістів. Але без певної гласності і контролю з боку громади не може обійтися і третя влада, яка, як, до речі і так звана четверта, працює під тиском перших двох і відповідного криміналітету. Мас-медіа не раз ставали назахист цієї гілки влади.

Різновиди правових аргументів залежать від тих законів, на які посилається автор. З прийняттям конституції, в обговоренні якої ЗМІ брали найактивнішу участь, одним із різновидів аргументів є посилання на основний закон.

Другий різновид правового аргументу грунтується на численних законах, присвячених різним сторонам життєдіяльності держави. сюди відносяться понад десяток законів, що регулюють діяльність самих ЗМІ. алечи не найчастіше журналістам доводиться звртатися до відповідних кодексів, які передбачають міру покарання за ті чи інші порушення, а це третій різновид правового аргументу. Нарешті, окремим різновидом юридичної аргументації можна вважати такі докази, основою яких є норми міжнародного права. Здебільшого, вони наявні у виступах на міжнародні теми.

4. Поняття судової комунікації

Комуніка́ція (від лат. communicatio — єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico — роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis — спільний) — це процесобміну

інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості усної аргументації.	\|	Порядок реєстрації комерційного банку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.