• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 9.

ГАЛУЗЕВІ НАПРЯМИ ЛАНДШАФТОЗНАВСТВА

Основні питання:

1.Ландшафтознавство гірських країн.

Аквальне ландшафтознавство.

2.Палеоландшафтознавство.

Історичне ландшафтознавство.

3.Антропогенне ландшафтознавство.

Урбаністичне ландшафтознавство.

4.Екологічне ландшафтознавство.

Космічне ландшафтознавство.

5.Геофізика ландшафтів.

6.Геохімія ландшафтів.

Елементарні геохімічні ландшафти.

9.1. Ландшафтознавство гірських країн

Мета:вивчити ландшафтознавство гірських країн, шквальне ландшафтознавство, основні терміни.

План:

1.Ландшафтознавство гірських країн.

2.Аквальне ландшафтознавство.

Потрібність у виділенні досліджень гірських країн в окрему галузь ландшафтознавства обумовлена тим, що гірські ландшафти мають інші, ніж рівнинні, закономірності диференціації і розвитку. Головною зако­номірністю просторової диференціації рівнинних ландшафтів є широт­на або горизонтальна зональність - зміна співвідношення тепла і вологи, яка відбувається у відповідності до зміни географічної широти. В зв‘язку з цим клас рівнинних ландшафтів поділяють на типи згідно з типами природних зон. Диференціація гірських ландшафтів відбувається за законом висотної поясності або вертикальної зональності. Тобто головним чинником просторової диференціації гірських ландшафтів є висота над рівнем моря. Згідно з ним клас гірських ландшафтів поділяють на типи, які відповідають типам висотних ландшафтних поясів, Кількість ландшафтних поясів для тієї чи іншої гірської системи визначається її положенням у певній широтній ландшафтній зоні. Кожній широтній ландшафтній зоні властивий свій, особливий тип висотної поясності, що відрізняється кількістю поясів, послідовністю їх розташування, висотними границями. В Українських Карпатах виділяють п‘ять ландшафтних поясів, які відповідають висотним поясам рослинності: 1) передгірний дубовий; 2) низькогірний буковий; 3) середньогірний смерековий; 4) субальпійський чагарниково-лучний; 5) альпійський лучний. У Кримських горах виділяють 3 ландшафтних пояси на північному макросхилі: 1) передгірний лісостеповий, 2) низькогірний дубовий, 3) середньогірний буково-грабовий; і 3 - на південному макросхилі: 1) низькогірний субсередземноморський, 2) низькогірний дубово-буково-сосновий, 3) середньогірний гірсько-лучний).

Крім висотних поясів, які розглядаються як висотні ландшафтні зони, в гірських країнах виділяють ландшафтні яруси, які за рангом відповідають рівнинним ландшафтним підзонам. В Українських Карпатах виділяють 9 ландшафтних ярусів; 1) заплавно-нижньотерасовий; 2) середньотерасовий; 3) високотерасовий: 4) горбисто-грядовий передгірний; 5) пологосхиловий низькогірний; 6) крутосхиловий низькогірний; 7) крутосхиловий середньогірний; 8) полонинський середньогірний; 9) давньоледовиковий високогірний.

Ландшафтні пояси і яруси неоднорідні. В їх межах можуть змінюватися крутизна і експозиція схилів, а також характер гірських порід, що призводить до зміни ґрунтів і рослинності. Тому висотні пояси і яруси поділяють на роди і види. Роди гірських ландшафтів виділяють у відповідності з характером гірських порід, якими вони складені. Так, у підкласі низькогірних ландшафтів Українських Карпат виділяють два роди: 1) низькогір'я з елювіально-делювіальними відкладами на палеогеново-крейдовому фліші і 2) низькогір'я з елювієм на неогенових вул­канічних породах.

Роди ландшафтів поділяють на види. В першому із приведених ро­дів виділяють 6 видів ландшафтів, в другому - 3 види. Видові відмінно­сті зумовлені характером рельєфу і грунтово-рослинного покриву. Так, одним із видів низькогірних ландшафтів з елювіально-делювіальними відкладами на палеогеново-крейдовому фліші є крутосхилові низько­гір'я з бурими лісовими щебенюватими ґрунтами під грабово-смерековими дібровами.

У морфологічній будові рівнинних і гірських ландшафтів теж є відмінності. В класифікації, розробленої українськими "гірськими" ландшафтознавцями, морфологічними частинами гірського ланд­шафту є (від меншої до більшої): 1) фація; 2) підурочище; 3) урочище; 4) стрия; 5) місцевість; 6) сектор. Гірські фація, підурочище, урочище і місцевість за змістом і величиною відповідають своїм рівнинним аналогам. Стрия — це ряд літологічно однорідних урочищ в межах одної висотної місцево­сті. Сектор формує вертикальний ряд сполучених висотних місцевос­тей, що розвиваються в умовах одної макроекспозиції.

Грузинські ландшафтознавці використовують класифікацію, в якій крупнішу за урочище морфологічну одиницю називають не стриєю, а санахою, під якою розуміють специфічні для гірських територій поєднання урочищ в межах одної мезоформи рельєфу. Санахи поєдну­ються в місцевості, а останні - в ландшафтні ділянки - генетично од­норідні території, що приурочені до одної морфоструктури рельєфу і розміщуються в межах одної висотної зони. Ландшафтні ділянки об‘єднуються у фізико-географічні райони, області і країни.

Переглядів: 891