Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Суть професійного розвитку персоналу та завдання управління ним

Тема 8. Професійний розвиток і навчання персоналу

1. Суть професійного розвитку та завдання управління ним.

2. Характеристика видів професійного навчання персоналу.

3. Методи і форми професійного розвитку.

4. Підвищення кваліфікації кадрів (персоналу).

5. Професійне навчання в зарубіжних фірмах.

6. Управління кар’єрою

Суть професійного розвитку персоналу та завдання управління ним

Розвиток персоналу є важливою умовою успішної діяльності будь-якої організації. Це особливо справедливо на сучасному етапі, коли приско­рення науково-технічного прогресу веде до швидких змін і вимог до про­фесійних знань, умінь і навиків. Знання випускників на початку XX сто­ліття знецінювались через ЗО років, в кінці століття — через 10, сучасні спеці­алісти повинні перенавчатись через 3-5 років.

Персонал у сучасних умовах повинен бути високоосвіченим, володіти високою загальною культурою, стратегічним мисленням й ерудицією. Організація професійного розвитку стала однією з основних функцій уп­равління персоналом. За прогнозами науковців США, в найближчі роки середній рівень освіти виросте до 13,5 року. Більше половини створених робочих місць вимагають середньо спеціальної освіти, а 1/3 — вищої. До­могтися високих результатів в організації можливо тільки тоді, коли люди, які там працюють, володіють знаннями, умінням, відповідним настроєм. Освіта і навчання персоналу повинні бути безперервними і забезпечувати необхідний професійний розвиток.

Професійний розвиток — це набуття працівником нових компетенцій, знань, умінь і навиків, які він використовує чи буде використовувати у своїй професійній діяльності. Це процес підготовки, перепідготовки й підвищен­ня кваліфікації працівників з метою виконання нових виробничих функцій, завдань і обов'язків нових посад. Про важливість професійного розвитку свідчить той факт, що більшість зарубіжних підприємств виділя­ють для цієї цілі 10 % фонду заробітної плати.

Інвестиції в людський капітал — це вкладання, спрямовані на підви­щення кваліфікації і здібностей персоналу, це витрати на освіту, здоров'я, на мобільність переміщення робочої сили з низькопродуктивних робочих місць до більш високопродуктивних. Капіталовкладення в персонал сприяють створенню сприятливого клімату в колективі, мотивують працівни­ка до свого удосконалення і підвищують його відданість організації.

Навчання персоналу дозволяє вирішувати основні завдання як в інте­ресах організації — підвищення ефективності і якості праці, так і в інтересах людини — підвищується рівень життя, створюється можливість для ре­алізації своїх здібностей. Працівник стає конкурентоспроможним на ринку праці, а рівень освіти є одним із трьох показників, що формують індекс розвитку людини, куди входять показники тривалості життя та доход на душу населення.

Професійний розвиток — це безперервний комплексний процес, який включає: професійне навчання, розвиток кар'єри та підвищення кваліфі­кації. Реалізація концепції розвитку персоналу передбачає створення гнуч­кої, конкретної системи професійного навчання, зорієнтованої на вирішен­ня стратегічних завдань організації. Освіта і навчання виконують об'єдную­чу роль в досягненні цілей. Невипадково управління професійним розвитком посідає значне місце в роботі лінійних керівників, оскільки вони добре зна­ють рівень знань, здібностей, умінь своїх підлеглих. Лінійні керівники і ме­неджери з персоналу розробляють програму розвитку персоналу.

Завданням управління з питань безперервного професійного розвит­ку на підприємстві є забезпечення:

- відповідного професійного рівня робітників вимогам робочого
місця, посади;

- умов для мобільності працівників як передумови раціональної їх зай­нятості і використання;

- можливості просування працівників як у професійній, так і в служ­бовій кар'єрі.

Застосовуючи систему безперервного навчання, підприємство може забезпечити найбільш повну відповідність структури працівників струк­турі робочих місць з врахуванням всього спектру вимог до працівників.

У даний час розвиток персоналу підприємства проводять самостійно, незалежно від інших організацій, що має як позитивні, так і негативні мо­менти. В ринкових умовах функції підприємств у сфері розвитку персона­лу значно розширились. Система підготовки, підвищення кваліфікації й перепідготовки працівників на підприємстві в ринкових умовах, з одного боку, повинна швидко реагувати на зміни потреб виробництва в робочій силі, а з іншого — надати можливість працівникам відповідно до їх інте­ресів підвищувати свій професійний рівень і навчатись.

Отже, система розвитку персоналу на підприємстві має бути гнучкою, здатною змінювати зміст, методи та організаційні форми згідно з потреба­ми виробництва і ситуацією, яка складається на ринку праці. У зв'язку з цим управління персоналом повинно сконцентрувати свої зусилля на ви­рішення таких проблем:

- розробка стратегії з питань формування кваліфікованого персоналу;

- визначення потреб у навчанні працівників в розрізі спеціальностей
та професії;

- вибір форм і методів професійного розвитку персоналу;

- вибір програмно-методичного та матеріально-технічного забезпе­чення процесу навчання як важливої умови його якості;

-фінансове забезпечення всіх видів навчання Із потрібній кількості.

Слід відмітити, що цілі адміністрації і найманих працівників щодо роз­витку персоналу дещо не збігаються. Так, німецькі спеціалісти В.Бартц і Х.Шайбл вважають, що з позиції роботодавця цілями безперервного на­вчання є створення стабільного, кваліфікованого і мотивованого персо­налу. З точки зору найманого працівника — це підтримка на відповідному рівні фахової кваліфікації та придбання нових знань, умінь як в сфері діяль­ності, так і поза нею.

Ключовим моментом в управлінні професійним розвитком є органі­зація взаємопов'язаних процесів формування особистості працівника з конкурентоспроможними здібностями, яка включає професійне навчан­ня, виховання, консультацію, підготовку і адаптацію. Професійний роз­виток сприяє загальному, інтелектуальному та професійному зростанню людини, розширює її ерудицію і зміцнює впевненість у собі.

Слід пам'ятати про принципову відмінність між професійним навчан­ням і навчанням. Професійне навчання спрямоване на розвиток конкрет­них навиків і умінь, які потрібні для даної організації. Навчання спрямо­ване на загальний та інтелектуальний рівень. Наприклад, метою курсів професійного навчання комерційних агентів є розвиток навиків продажу певних видів товарів у конкретній зоні. Метою вищої школи є підготовка, надання знань і умінь у більш широкому полі діяльності даної сфери.

Основними напрямками професійного розвитку персоналу вважаються:

q первинне навчання з врахуванням завдань підприємства і специфі­ки його роботи;

q навчання з метою ліквідації розриву між вимогами робочого місця,
посади і діловими якостями персоналу;

q навчання з метою підвищення загальної кваліфікації;

q навчання для роботи за новими напрямками розвитку організації;

q навчання з метою освоєння нових методів виконання трудових опе­рацій.

Згідно з законом України «Про освіту» система безперервного навчан­ня персоналу набуває великого значення. Ця система дозволяє організо­вувати постійний контроль за якістю і професіоналізмом спеціалістів, на­вчати їх протягом всього трудового життя, створити банк даних про склад і кваліфікацію персоналу, планувати його переміщення. Слід зазначити, що професійний розвиток персоналу може забезпечуватись застосуванням різних напрямків і кожен з них є доцільним. Це може бути: відвідування короткотермінових курсів; вечірнє навчання; участь у громадських орга­нізаціях; відвідування аналогічних підприємств; читання літератури; за­очні курси; участь у семінарах; нарадах, диспутах; фундаментальне про­фесійне навчання як своєї, так і суміжної професій.

Необхідне реформування системи підготовки людських ресурсі в Україні повинно спиратися на нагромадженийвітчизняний та зарубіжний досвід.

У країнах з розвинутою ринковою економікою держава, беручи на себе основний фінансовий тягар щодо підготовки та перепідготовки кадрів, створює єдиний механізм забезпечення зайнятості шляхом взаємодії дер­жави та підприємств, кооперацію останніх з навчальними закладами, а та­кож акумулювання та перерозподіл коштів підприємств з метою підготов­ки та перепідготовки робочої сили. Взаємодія держави і підприємств пе­редбачає використання різного інструментарію: фінансування, податкової політики, регулювання соціального страхування та забезпечення створення інформаційної та правової інфраструктури.

Що ж до первинної професійної підготовки молоді, то державні орга­ни у першу чергу стимулюють активність підприємств за допомогою пря­мого фінансування внутріфірмових систем навчання. Так, наприклад, при наймі та навчанні молоді 16-18 років, яка ще не має повної середньої осві­ти, державні органи Великобританії, Італії, Швеції покривають до 80 % витрат підприємств.

Об'єктом прямого фінансування державними органами Німеччини, Франції, Італії, Швеції стала так звана альтернативна форма підготовки кадрів, що охоплює молодь до 25 років. Йдеться про чергування процесу теоретичної підготовки в навчальному закладі з трудовою діяльністю на умовах часткової зайнятості. Таким чином, забезпечується відповідність зайнятості тієї чи іншої особи здобутій на даний момент кваліфікації. Не­обхідною умовою такої форми навчання є наявність спільної програми, яка забезпечує координацію підготовки удвох різних системах. Активний контроль підприємств за навчальним процесом обумовлює постійне ко­ригування програм теоретичного навчання.

Методи прямого фінансування доповнюються непрямим стимулюван­ням внутріфірмової підготовки з боку держави через диференціювання податкової політики. Цей інструмент особливо активно використовуєть­ся у США, де кошти, що направляються на підготовку молодих праців­ників, повністю звільняються від податку (за умови акредитування місце­вими органами влади, тобто відповідності підготовки встановленим стан­дартам).

У західноєвропейських країнах одним з джерел коштів державних органів на професійну підготовку є грошові відрахування самих підприємств.

 




Переглядів: 1980

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Оцінка вартості будівель і споруд | Характеристика видів професійного навчання персоналу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.