• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Формулювання теми і мети дослідження

З'ясувавши попередньо суть проблемної ситуації, слід чітко за­фіксувати проблему в назві дослідження. Назва дослідження вводить у його проблематику, окреслює контури того, що буде ставитись як мета дослідження, містити у собі спрямованість на прийняття пев­ного управлінського рішення. Тим самим відбувається початкове обмеження (конкретизація) поставленої проблеми.

Мета дослідження - це очікуваний кінцевий результат, те, що має бути досягнуто в результаті проведення дослідження. Мета визначає загальну спрямованість дослідження - отримання інформації для розробки рекомендацій, підготовки і прийняття управлінських рішень, здатних підвищити життєздатність соціальної організації (змінити стиль поведінки її членів, сприяти економічному зростан­ню, оптимізувати професійну адаптацію молоді).

Програма має чітко відповісти: на вирішення якої проблеми і на отримання якого результату зорієнтовано дослідження. Мета може мати як теоретичний, так і прикладний, практичний характер. За­лежно від цього і саме дослідження буде теоретичним або приклад­ним.

Об'єкт дослідження - це будь-який аспект, рівень чи зріз дійсності, явища або процесу, що явно чи неявно містить соціально-економічні протиріччя і породжує проблемну ситуацію, на яку спря­мований процес пізнання.

Об'єкт дослідження характеризується кількісно, структурно, а також з точки зору просторової і часової обмеженості.

У програмі належить чітко зафіксувати такі характеристики об'єктів дослідження, як:

- просторові (підприємство, район, область, регіон);

- часові (період початку і закінчення дослідження);

- галузеві (вид діяльності, яку досліджують, наприклад, марке­тингову, підприємницьку);

- соціально-демографічні (стать, вік, освіта, сімейний стан тощо).

Предметом дослідження є ті властивості та сторони об'єкта, які найбільш рельєфно відображають приховані в ньому протиріччя, ту проблему, яка досліджується. Це можуть бути певні види чи характе­ристики діяльності людей, потреби, інтереси, сукупності підприємств. У предметі відображається взаємозв'язок проблеми і об'єкта дослідження.

Отже, об'єкт - це те, що містить у собі певні протиріччя, а пред­мет - це ті його властивості та сторони, які відображають це проти­річчя.

Об'єкт і предмет дослідження можуть збігатися, якщо дослідник ставить перед собою завдання вивчити всю сукупність зако­номірностей функціонування й розвитку об'єкта. Якщо ж досліджен­ня обмежується вивченням окремих характеристик об'єкта, то пред­метом стають ті його сторони, які містять ці характеристики.

Визначити об'єкті предмет дослідження, що так ясно і зрозуміло в теорії, на практиці інколи буває досить важко. Тому при розробці конкретного дослідження на етапі визначення його об'єкта і пред­мета обов'язковою процедурою є попередній системний аналіз. Його мета - побудувати гіпотетичну (або концептуальну) модель об'єкта як системи, розкрити увесь комплекс його елементів і зв'язків, як внутрішніх, так і зовнішніх.

Завершальним етапом розробки методологічного розділу програ­ми є висунення і перевірка гіпотез.Гіпотези - це наукові припущен­ня, висунуті для можливого пояснення певних фактів, явиш, про­цесів, які потрібно підтвердити або спростувати. Можливість пере­вірки гіпотез є необхідною їх характеристикою.

Гіпотези - відправні пункти емпіричного дослідження, подальші його етапи знаходяться в прямій залежності від висунутих гіпотез. Вони сприяють оперативності вивчення предмета, підказують вибір методів збирання інформації. У випадку відсутності гіпотез різко падає рівень дослідження, а його результати та узагальнення зводять­ся до опису відсоткових виразів тих чи інших індикаторів та досить тривіальних рекомендацій. Тому, за загальним правилом, краще ви­сунути погані гіпотези, ніж не мати ніяких.

Наукові гіпотези можуть бути сформульовані тільки в результаті попереднього аналізу досліджуваного об'єкта, звернення до наявних наукових даних. Саме цим відрізняється просте припущення від на­укової гіпотези. Припущення, ґрунтоване на повсякденному життє­вому досвіді науковця, може відіграти роль своєрідної підказки при висуванні наукових гіпотез.

Існують певні правила обґрунтування гіпотез та їх перевірки:

- гіпотеза має узгоджуватися з усіма фактами або принаймні пев­ного мірою пояснювати їх;

- із кількох суперечливих гіпотез, висунутих для пояснення серії фактів, перевага надається тій, яка однозначно пояснює більше їх число;

- для пояснення серії пов'язаних фактів слід висувати якомога менше гіпотез, а їх зв'язок має бути якнайтіснішим;

- при висуванні гіпотез слід усвідомлювати вірогідний характер їх висновків;

- неприпустимо керуватися в одному дослідженні суперечливи­ми гіпотезами;

- гіпотези мають бути сформульовані лаконічно і однозначно, не допускати різного тлумачення, не містити твердження, які супе­речать уже доведеним положенням і фактам.

У літературі існують різні класифікації джерел висування гіпо­тез, методів їх перевірки. Гіпотези можуть бути перевірені ем­піричним шляхом (за допомогою звернення до фактів, виявлених у ході дослідження) або логічним (за допомогою інтерпретації понять, логічної моделі формування концепції).

Розрізняють гіпотези робочі і наукові, первинні (ті, що висува­ються до польового дослідження) і вторинні(ті, що висуваються після його проведення). Виділяють також гіпотези-основи і гіпотези-наслідки, які виводяться з перших; описові (уявлення про ха­рактеристики, структурні і функціональні зв'язки досліджувано­го об'єкта), пояснювальні (уявлення про причинно-наслідкові зв'язки, що існують у досліджуваному об'єкті і вимагають експе­риментальної перевірки); прогностичні (допомагають розкрити об'єктивні тенденції функціонування та розвитку об'єктів, що вивчаються).

Залежно від рівня аналізу досліджуваних об'єктів гіпотези поділяються на теоретичні (припущення про характер зв'язків іде­альних об'єктів), статистичні (припущення про характер статистич­них взаємозв'язків об'єктів емпіричні (припущення про характер взаємозв'язків емпіричних ознак).

Сформулювати добру робочу гіпотезу надзвичайно складно. Ви­хідними моментами тут є і отримана до проведення дослідження інформація і професійний досвід науковця. Нерідко для опрацю­вання гіпотез та процедур дослідження проводять попереднє, розві­дувальне дослідження. У такому випадку достатньо обґрунтовані гіпо­тези можуть бути висунуті лише в процесі дослідження.

Наведемо приклад однієї з гіпотез. Так, якщо ми досліджуємо проблему використання працівниками вільного часу, можна вису­нути такі робочі гіпотези:

1. Ефективність використання працівниками вільного часу зале­жить віл комплексу об'єктивних і суб'єктивних чинників.

2. Найважливішими об'єктивними чинниками, від яких залежить ефективність використання вільного часу, є:

а) умови праці, стан за­собів виробництва;

б) сімейний стан;

в) побутові умови життя;

г) стан інфраструктури підприємства і місця;

ґ) проживання;

д) фінансові можливості.

3.Найважливішими суб'єктивними чинниками, які впливають на ефективність використання працівниками вільного часу, є:

а) рівень розвитку потреб працівників;

б) спрямованість їхніх інтересів;

в) їхні ціннісні орієнтації;

г) планування та організація вільного часу.

Переглядів: 444