Система раннього попередження та реагування. Прогнозування банкрутства

Одне із головних завдань стратегічного контролінгу полягає у своєчасному виявленні стратегічних проблем на підприємстві. З метою швидкої індетифікації фінансової кризи, виявлення причин що її зумовлюють, та розробки антикризових заходів на підприємствах доцільно впроваджувати систему раннього попередження та реагування (СРПР). Система раннього попередження та реагування - це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики, які можуть насуватися на підприємство як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища. СРПР розглядається як один з важливих інструментів системи контролінгу.

Система виявляє та аналізує інформацію про приховані обставини, настання яких може призвести до виникнення загрози для підприємства чи до втрати потенційних шансів. Першочерговим завданням системи раннього попередження є своєчасне виявлення кризи на підприємстві, тобто ситуації безпосередньої чи непрямої загрози його існуванню. Водночас за допомогою такої системи виявляються додаткові шанси для суб'єкта господарювання.

Процес створення системи раннього попередження складається з таких етапів:

-визначення сфер спостереження;

-визначення індикаторів раннього попередження, які можуть указувати на розвиток того чи іншого негативного процесу;

-визначення цільових показників та інтервалів їх зміни за кожним індикатором;

-формування завдань для центрів обробки інформації (розробка висновків щодо впливу тієї чи іншої інформації на діяльність підприємств);

........... -формування інформаційних каналів: забезпечення прямого та зворотного зв'язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами - керівниками всіх рівнів.

........... Розрізняють дві підсистеми СРПР; систему, зорієнтовану на внутрішні параметри діяльності підприємства, та систему, зорієнтовану на зовнішнє середовище. Предметом дослідження останньої є завчасне прогнозування загроз, насамперед із боку контрагентів, і т.ін. Виразним прикладом застосування цієї підсистеми СРПР є проведення установами банків аналізу підприємств з метою оцінити їх кредитоспроможність.

Внутрішньо зорієнтована підсистема СРПР спрямована на ідентифікацію ризиків та шансів, які криються всередині підприємства. У своєму розвитку ця підсистема дійшла вже до третього покоління. Системи першого покоління були зорієнтовані здебільшого на ідентифікацію наслідків дії тих чи інших факторів; другого - на визначення симптомів; третього - на виявлення першопричин.

На базі системи раннього попередження та реагування будується система управління ризиками , яка включає в себе такі блоки завдань:

-ідентифікація ризиків;

-оцінка ризиків;

-нейтралізація ризиків.

Одним із головних завдань СРПР є виявлення загрози банкрутства, тобто прогнозування банкрутства. Основне значення прогнозування банкрутства полягає у своєчасній розробці контрзаходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій.

Існує багато кількісних підходів, які можуть бути використані в якості методики аналізу ймовірності фінансової кризи та банкрутства підприємств:

· аналіз фінансової стійкості на основі визначення надлишків або відсутності джерел для формування запасів і витрат, який також має назву трьохкомпонентного показника типу фінансової ситуації [53];

· аналіз фінансових компонентів [22];

· аналіз матриць фінансової рівноваги [55, 54, 52];

· методика, визначена законодавством України [1, 2];

· методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій, запропонована Агентством з питань попередження банкрутства підприємств і організацій [34];

· система оціночних показників-індикаторів кризового стану [4, 5, 12-14, 31, 39];

· горизонтальний, вертикальний і трендовий аналіз [5];

· аналітичні моделі банкрутства;

· експертна діагностика [6, 29, 7, 51, 54];

Усі ці методики, як правило, дозволяють реально оцінити фінансову кризу, яка виникла на підприємстві, хоча вимагають при використанні доопрацювання і адаптації до умов конкретного суб'єкта господарювання.

Методики визначення загрози банкрутства можна поділити на Наступні групи [38]:

· аналіз фінансових даних і розрахунок коефіцієнтів;

· порівняння показників стану підприємства з відповідними даними підприємств-банкрутів;

· "якісний" підхід, що базується на вивченні окремих характеристик, які притаманні бізнесу, що розвивається в напрямку до банкрутства.

Найбільш досконалим вважається другий підхід, але для повноцінного аналізу доцільно спочатку визначити характеристики фінансової кризи і виявити критерії, згідно з якими буде проводитися: порівняння. В якості таких і можуть виступати показники, що використовуються в першій і третій групах. Таким чином, тільки синтез кількох підходів може дати найбільш достовірні результати.

Основні концептуальні положення сучасного розуміння процесу діагностики стану та загрози банкрутства підприємства викладені проф. А. Градовим та Б. Кузіним [40]. У даному дослідженні, по-перше, акцентується увага на необхідності постійного спостереження за станом підприємства, оскільки “економічний механізм виникнення кризового стану пізнається тільки через постійне спостереження” [40, с.79]. По-друге, наголошується на потребі спостереження за безліччю параметрів внутрішнього та зовнішнього середовища, які характеризують умови функціонування фірми. За наведеними оцінками має бути організоване спостереження, щонайменше за 50-ма параметрами та 200-ми сигналами, про виникнення кризового стану. По-третє, введено "природні коливання" ділової активності ("фонові шуми"), які слід відрізняти від істинних сигналів, що сповіщають про настання кризового стану підприємства. Як критерії, що розмежовують ці поняття, запропоновано використати ступінь відхилення від довгострокової тенденції, що характеризує даний процес, та темп наростання величини цього відхилення за одиницю часу.

На відміну від фонового шуму, який виникає з певною періодичністю у вигляді незначних коливань від середнього рівня того чи іншого показника, істинним сигналом - поштовхом до початку кризової траєкторії є "виникнення кумулятивного зростання величини відхилень тих або інших показників, що характеризують стан зовнішнього і внутрішнього середовища фірми, від довгострокової тенденції зміни цих показників." [40 с.71]. По-четверте, визначено, що всі явища та сигнали, нагляд за якими необхідно організувати, можуть бути безпосередньо оцінено кількісно. Існує багато явищ та процесів, які можуть досліджуватися тільки якісно. Однак неможливість безпосередньої кількісної оцінки подібних явищ зовсім не означає неможливість наступної кількісної оцінки наслідків, які ними спричиняються. Як прийом логічного аналізу запропоновано побудову "ланцюга економічних явищ", визначення можливих шляхів розвитку кризи, виділення контрольних точок підсилення і кількісної оцінки сигналів про кризу, що насувається.

Враховуючи викладені особливості та вимоги до процесу діагностики, найдоцільнішим способом створення інформаційного забезпечення дослідження сигналів визнано організацію сканування зовнішнього і внутрішнього середовища фірми на підставі маркетингових досліджень, стратегічного контролю і внутрішньофірмового економічного аналізу [40, с.79], під яким розуміють безперервне спостереження за параметрами зовнішнього і внутрішнього середовища фірми, які характеризують ступінь сприйнятливості внутрішніх умов для досягнення стратегічних завдань підприємства та забезпечення його життєдіяльності.

Безперечно, на особливу увагу заслуговує концепція проведення діагностики загрози банкрутства, яка викладена в працях проф. І. Бланка. Так, в [27, с.72] визначено, що діагностика банкрутства - це система цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення кризового стану підприємства, який спричиняє загрозу його банкрутства. З метою діагностики банкрутства в системі загального аналізу фінансового стану підприємства виділяється особлива група об'єктів спостереження, які формують можливе "кризове поле", що створює загрозу банкрутства. До групи об'єктів кризового поля входять показники ліквідності, структури використовуваного капіталу, терміновості фінансових зобов'язань, а також показники формування чистого грошового потоку з операційної (виробничо-комерційної), інвестиційної та фінансової діяльності, тобто діагностика передбачає постійний нагляд за зміною певної системи фінансових показників діяльності підприємства, які запропоновано включати до складу системи моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Контролінг і розробка стратегії санації підприємств	\|	Методичні засади створення відділу контролінгу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.