Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу.

Тема: Особливості процесу створення та стимулювання попиту на інновації.

План.

1. Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу.

2. Основні підходи до створення й стимулювання попиту на інновації та особливості застосування цих підходів.

3. Основні фактори мотивації споживання інновації.

Специфіка аналізу попиту на інновації та мотивації суб’єктів інноваційного процесу.

Основою конкурентного успіху підприємства-інноватора є його спроможність виявити реально існуючі чи потенційні потреби й попит споживачів щодо інновацій (або ж сформувати їх) і задовольнити їх ефективнішим, ніж конкуренти, способом.

Розглянемо основні проблеми, що виникають у взаєминах суб'єктів інноваційного процесу: інвесторів, розробників інновацій, виробників, постачальників, працівників збуту, споживачів, суспільства в цілому. Насамперед проаналізуємо проблеми, пов'язані з інноваціями, які базуються на нових продуктах (виробах чи послугах), нових технологіях, нових матеріалах і т. ін.. оскільки \інвестування в нові технології, матеріали, устаткування тощо прямо чи опосередковано пов'язане з новою продукцією.

Інвестори. Джерелом проблем є те, що інвесторів передусім цікавить високий доход при мінімальному ризикові. І якщо в інноваційному проекті йдеться про принципово нові вироби, то це може стати перешкодою до здійснення інвестицій. Високий ризик вимагає відповідної компенсації, оцінку якої на стадіях попереднього аналізу виконати дуже непросто.

Розробники інновацій. У більшості випадків виробники й розробники інновацій є одними й тими самими особами. Проте для успіху на ринку розробникам необхідно орієнтуватися не стільки на можливості підприємства-виробника, скільки на потреби й попит споживачів.

Розробка інновації виконується заради одержання прибутку за рахунок кращого, ніж традиційні товари, задоволення потреб і попиту споживачів, виявлених у результаті маркетингових досліджень. Найчастіше розробники занадто скуті в рамках своїх знань і досвіду,; набутих у результаті минулої діяльності, й важко пристосовуються до змін, а в ряді випадків узагалі не здатні працювати в нових умовах. У цьому разі нові якісні й технічно досконалі продукти (з погляду їхніх розробників) можуть не відповідати вимогам ринку, і спроби їх реалізації можуть закінчитися провалом. Особливо це характерно для принципово нових виробів чи послуг. Та якщо інновації зводити лише до невеликих модифікацій існуючих продуктів, це може призвести до втрати конкурентноздатності.

Виробники. Проблеми полягають у тому, що зміни базового продукту, а тим паче нові розробки можуть істотно збільшити витрати виробництва, що на етапі розробки інновацій дуже важко спрогнозувати (до розробки технології їхнього виробництва). Точні багатоваріантні прогнози найчастіше дуже трудомісткі й дорого коштують. По суті, для визначення собівартості виготовлення нових виробів (особливо принципово нових) необхідно провести практично весь комплекс робіт з технічної підготовки виробництва (конструкторської і технологічної). Тому опір виробничників упровадженню нововведень пояснюється не їхньою відсталістю, а саме відсутністю точних вартісних оцінок, які характеризують нововведення.

Постачальники. Основною проблемою є те, що існуючі сировина, матеріали і комплектуючі можуть бути непридатними для виробництва нових продуктів. Для зміни їхніх характеристик постачальники, яких цікавлять лише обсяги замовлень і їхня регулярність, мусять мати дуже вагомі причини, їх слід належним чином стимулювати, переконуючи в корисності змін.

Працівники збуту. Нова продукція зазвичай вимагає перебудови існуючої системи збуту, а для принципово нових товарів — навіть її формування. Такого роду зміни можуть зустрічати опір працівників збуту. З одного боку, безпосередньо відчуваючи реакцію споживачів, вони самі можуть підштовхувати виробників до модифікації продукції. З іншого, найчастіше, вони не можуть оцінити кардинальні нововведення, оскільки реакція споживачів ще не відома. Саме тому вони можуть чинити інноваціям опір.

Споживачі. Проблема полягає в тому, що споживачі, у більшості випадків, виявляють певну осторогу щодо нових виробів, особливо якщо ступінь наслідування стосовно традиційних виробів невисокий. Тому чим радикальнішими є зміни, тим більшу увагу доводиться приділяти ринковим дослідженням з оцінки перспектив визнання нової продукції споживачами, створенню попиту, стимулюванню споживання. На консерватизм споживачів треба зважати при розробці модифікованих чи нових продуктів на базі результатів опитувань споживачів. їх слід уточнювати шляхом проведення додаткових незалежних досліджень і випробувань.

Суспільство. Нині інновації впливають практично на всі аспекти життєдіяльності суспільства. У свою чергу суспільство та його окремі інституції можуть впливати і впливають на інноваційні процеси за допомогою механізмів економічного, політичного, правового, соціального регулювання.

Звичайно, у загальному випадку інтереси різних суб’єктів ринку не є однаковими, вони можуть істотно відрізнятися. На рисунку показано схему взаємодії інтересів суб’єктів ринку.

Рис.1. Відповідність нових товарів інтересам суб’єктів ринку.

Товари, які відповідають області 1, сприйматимуться ринком, у першу чергу, відповідно, їхні шанси на успіх будуть найвищими. У виробництві таких товарів зацікавлені виробники, у їх купівлі та споживанні — споживачі, у підтримці виробництва та споживання — суспільні й державні інституції. Тобто у цій області співпадають інтереси всіх по іменованих суб'єктів ринку. Так, наприклад, інтересам всіх суб'єктів ринку відповідає новий екологічно орієнтований товар — добриво «Райдуга», одержане з осадів стічних вод. Споживач за низькими цінами одержує добриво, що надає йому змогу вирощувати якісні рослини — від трави та квітів до дерев. Суспільство отримує загальне поліпшення екологічного становища, озеленення земель, намивних пісків, державні інституції — надходження коштів до бюджету, виробники та споживачі — прибутки (собівартість виробництва добрива «Райдуга» достатньо низька).

Товари, що відповідають області 2 інтересів, у принципі можуть сприйматися ринком. Виробники зацікавлені в їхньому виробництві, тобто формують пропозицію. Споживачі формують попит. Та виробництво таких товарів лежить поза межами інтересів державних і суспільних інституцій. Тому вони можуть припинити їхній випуск, якщо, звісно, виробниками та (або) споживачами не буде зроблено певних виплат коштів до державного бюджет}' та (або) іншим чином не буде враховано інтереси державних і суспільних інституцій. У цьому разі доходи споживачів та виробників мають перевищувати їхні витрати, пов'язані з урахуванням інтересів державних і суспільних інституцій.

У виробництві нових товарів, які відповідають області 3, не зацікавлені виробники. Наприклад, такі товари тривалого користування можуть швидко заповнити ринок, що невигідно виробникові. Або ж із певних причин (наприклад, через низьку платоспроможність споживачів) виробники не можуть сподіватися на достатні прибутки, або ж їх отримання пов'язане з високим рівнем ризику тощо.

У цьому разі споживачі і (або) суспільні та державні інституції повинні стимулювати виробників. А робитимуть вони це лише тоді, коли їхні доходи перевищуватимуть витрати на стимулювання товаровиробників.

У виробництві нових товарів, які відповідають області 4 інтересів, не зацікавлені споживачі. Тому для просування на ринок товарів цієї групи необхідне державне чи регіональне стимулювання споживачів, а для цього витрати на стимулювання споживачів мають компенсуватися додатковими доходами державних чи регіональних інституцій.

Оцінка відповідності інтересам кожного з суб’єктів ринку обраними групами експертів проводиться у такій послідовності:

1. Кожним експертом визначаються характеристики товарів, за якими оцінюватиметься група товарів.

2. Ініціаторами оцінки аналізуються виділенні кожним експертом характеристики. Визначається перелік характеристик, за якими проводитиметься оцінка. Для нейтралізації впливу кількості характеристик, що відповідають інтересам суб’єктів ринку однієї групи, такі характеристики слід об’єднувати у групи.

3. На основі обраних характеристик ініціаторами оцінки будуються оціночні таблиці – окремо для оцінки відповідності нових товарів інтересам кожного з суб’єктів ринку: споживачів, виробників, державних та суспільних інституцій. Такі таблиці будуються двох типів. Оціночна таблиця першого типу – для попарного порівняння груп характеристик. Оціночна таблиця другого типу – для оцінки відповідності груп характеристик товарів, які аналізуються, інтересам конкретного суб’єкта ринку. Розробляється також лист-рекомендація щодо заповнення оціночних таблиць.

Таблиця 1.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
до 9 травня (грн.)	\|	Попарне порівняння груп характеристик нових товарів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.