А. ЕКОНОМІЧНИЙ ЦИКЛ ТА ЙОГО ФАЗИ

Коливання в русі суспільного виробництва, яке регулярно повторюється на проміжку певного часу, означає циклічний характер розвитку суспільного виробництва.

Економічний цикл – це наступаючі один за одним піднесення та спади рівнів ділової активності протягом декількох років. Він становить певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз.

Економічні цикли суттєво відрізняються один від одного за тривалістю, інтенсивністю та причинами. З врахуванням тривалості розрізняють:

· малі цикли – тривалістю 3-4 роки;

· середні цикли – тривалістю 7-12 років;

· великі цикли (“довгі хвилі”) – тривалістю 40-60 років.

У структурі економіки особливо рельєфно виражені середні цикли, які справляють найбільш відчутний вплив на розвиток економічних процесів, і які у зв'язку з цим ще називають базисними. За період з 1825 року ( від початку першої економічної кризи в Англії) до початку 90-х років 20 ст. відбулося 22 цикли, кожен із яких є унікальним. Але, не дивлячись на цю унікальність їм властиві деякі спільні закономірності.

Економічні цикли середньої тривалості містять чотири фази, які послідовно змінюють одна одну (рис. 3-1). Ці фази різними економістами називаються по-різному:

1) пік (вершина);

2) спад (криза);

3) нижня точка спаду (дно, депресія);

4) пожвавлення (піднесення).

Економічна теорія визначає економічний цикл як період між двома однаковими фазами. В багатьох підручниках можна знайти визначення економічного циклу як періоду часу від початку однієї економічної кризи до іншої (рис. 3-1).

За своїм змістом середні цикли являють собою економічні цикли відтворювального процесу: вони відображають циклічність розвитку не лише виробництва, але й обміну, розподілу та споживання, тому їх розвиток характеризують такі показники як динаміка ВВП і НД, динаміка промислового виробництва, завантаженості виробничих потужностей, зміни в інвестиціях, рівнів зайнятості та цін, реальних доходів населення та норми прибутку, процента та курсу цінних паперів.

ВВП пік

пік пік

пожвавлення

спад дно

дно тенденція зростання

економічний цикл

Роки

Рис. 3-1. Циклічний розвиток економіки

Для фази пік характерними є досягнення повної зайнятості та повного або майже повного використання виробничих потужностей, внаслідок чого економіка досягає потенційного обсягу ВВП. Рівень цін має тенденцію до зростання. Це викликає збільшення прибутків виробників, але й одночасне зниження платоспроможного попиту населення та зниження їхніх реальних доходів. Унаслідок зменшення попиту на вироблений продукт нагромаджуються запаси товарно-матеріальних цінностей та припиняється ріст ділової активності. Все це створює умови до переходу економіки в наступну фазу – фазу спаду.

Для фази спаду характерними є зниження обсягів виробництва та прибутків підприємств, банкрутства багатьох фірм. Підвищується попит на гроші, у зв'язку з чим зростає ставка відсотка. Зменшуються інвестиції в економіку. Зростає безробіття. Усе це створює умови до переходу економіки у наступну фазу.

В найнижчій точці спаду виробництво й зайнятість досягають найнижчого рівня, після чого економіка переходить у фазу пожвавлення.

Фаза пожвавлення характеризується масовим оновленням основного капіталу, зростанням інвестицій, обсягів виробництва й зайнятості, підвищенням реальних доходів та платоспроможного попиту населення. В міру того, як піднесення в економіці посилюється, рівень цін може підвищуватись до такого рівня, поки не буде забезпечена повна зайнятість і виробництво не досягне максимальної потужності. Створюються передумови для входження економіки в наступну фазу.

Таким чином, кожна фаза циклу переходить у наступну, а господарський розвиток ніби робить коло: взлети в економіці змінюються спадами з тим, щоб знову зазнати взлету.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
А. Економічний цикл та його фази.	\|	Б. ПРИЧИНИ ЦИКЛІЧНИХ КОЛИВАНЬ. ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ЦИКЛІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.