Збитки та моральна шкода

Поняття «шкода» та «збитки» мають як економічний, так і юридичний зміст. При визначенні цих понять доводиться спочатку з’ясовувати вид правовідносин, у межах яких завдано шкоду, а вже потім звертатися до офіційної правозастосованої практики. Роботодавцю перш за все потрібно зрозуміти поняття «шкода» та «збитки» з точки зору цивільного та трудового законодавства.

Збитки – це грошова оцінка (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди.

Під шкодою розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона у формі знищення або пошкодження майна внаслідок протиправної поведінки іншої особи.

Шкода у спеціально-юридичному значенні (залежно від правової системи даної країни, конкретної галузі права) – це:

- пряма дійсна шкода (реальна матеріальна шкода) або матеріальна шкода як сукупність реальної шкоди та упущеної вигоди чи шкода як сукупність матеріальної та моральної шкоди;

- порушення прав, свобод, законних інтересів суб’єктів права, а також створення ситуації, коли їх неможливо здійснити.

Іншими словами, шкода – це зменшення кількості майнового блага (внаслідок знищення майна втрата можливості отримати майно, яке особа неодмінно отримала б за нормального пребігу подій) або погіршення його якості (пошкодження речі, зіпсуття, приведення її у стан, у якому вона здатна виконувати всі свої функції).

Отже можна сказати, що шкода і збитки – це дві сторони однієї медалі.

Органи ДКРС розглядають ці поняття як цілком тотожні та розуміють під ними «втрату активів чи недоотримання належних доходів об’єктом контролю та/або державою, що сталися внаслідок порушення законодавства об’єктом контролю шляхом дій або бездіяльності його посадових (службових) осіб» (п.1.3. Порядку №346).

Зміст збитків як грошової форми шкоди допомагає розкрити ст.22 ЦКУ. Вони включають:

1) реальні збитки, які у свою чергу включають:

а) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі;

б) витрати, які особа зробила чи мусить зробити для відновлення порушеного права;

2) упущену вигоду – доходи, які особа могла б одержати за звичайних обставин, якби її право не порушили.

Збитками називають не лише грошову оцінку завданої підприємству (установі) шкоди, а й додаткові складові: податок на додану вартість, акцизний збір та власне сума, що припадає на відповідний коефіцієнт підрахунку збитків.

Шкодау власне етичному (загально-соціальному, загальнолюдському) значенні – це певна шкода суто соціально-моральному характеру, спричинена суцільним відносинам у процесі здійснення суб’єктивного права (шкода з огляду на вимоги до моральності поведінки особи, моральні цінності суспільства).

Підстава матеріальної відповідальності працедавця закріплена в ч. 1 ст. 417 проекту Трудового кодексу України: підставою настання відповідальності роботодавця є порушення ним прав працівника, унаслідок якого працівникові заподіяна матеріальна або моральна шкода.

Ревізор повинен пам’ятати, що неправильні прийоми дослідження (отримання пояснень з порушеннями його проведення), а також безпідставні упереджені висновки, викладені в акті можуть завдати посадовим особам ревізуємого підприємства моральну шкоду.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що були причинені фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Тобто моральна шкода випливає з моральних страждань, які можуть супроводжувати не тільки фізичний біль, але і бути наслідком приниження, страху та відчаю.

Моральною шкодою, згідно з діючим законодавством, визначаються страждання, спричинені громадянину внаслідок фізичного чи психічного впливу, що несе погіршення чи позбавлення можливостей реалізації і своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інші негативні наслідки повчального характеру.

Для посадової особи моральна травма несе такі наслідки (Рис. 4.8):

Рис. 4.8. Наслідки моральної травми для посадових осіб

Тому на ліквідацію наслідків моральної травми потрібні певні матеріальні витрати.

Немайнова шкода може бути нанесена не лише посадовій особі, але й юридичній особі, проте її не можна називати моральною шкодою, адже підприємство чи організація не можуть відчувати психологічних страждань. Немайновий збиток, нанесений юридичній особі, виявляється у нанесенні шкоди діловій репутації. В цьому випадку метою відшкодування є відновлення позитивної репутації юридичної особи, а розміром відшкодування – сума, необхідна для поширення заперечної та відновлення позитивної ділової репутації інформації підприємства.

Виникнення моральної шкоди, зазвичай, є наслідком звинувачення в заподіянні матеріальної шкоди. Дуже часто посадовій особі підприємств, що звинувачуються, у правопорушеннях виявлених в ході ревізії, не визнають свою вину та доводять протилежне. Якщо карна справа призупинена за реабілітуючими статтями: відсутність події злочину, відсутність складу злочину чи не доведення провини посадова особа має право на компенсацію моральної шкоди.

Моральну шкоду працівникові відшкодовує безпосередньо роботодавець, якщо наявні такі умови:

· факт порушення роботодавцем законних прав працівника. В цьому випадку законним правом визнається будь-яке суб'єктивне право працівника, що виникло на підставі закону, підзаконного акта, угоди, трудового договору, іншої угоди, укладеної між роботодавцем і його працівником як сторонами трудових відносин;

· працівникові завдано моральних страждань, або він втратив нормальні життєві зв'язки, або в нього виникла потреба прикласти додаткових зусиль для організації свого життя;

· причинний зв'язок між другою і першою умовами. Тобто моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв'язків, або виникнення потреби в працівника докласти додаткових зусиль для організації свого життя спричинені внаслідок порушення роботодавцем законних прав працівника.

Контролер повинен з’ясувати, що моральна (немайнова) шкода, завдана фізичній чи юридичній особі, діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовуються особою, яка спричинила шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода спричинена не за її виною. Моральна шкода відшкодовується в грошовій чи іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Моральну шкоду відшкодовують як одноразову грошову виплату. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та враховуючи інші обставини. Зокрема, враховують стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування визначається судом з врахуванням суті позитивних вимог, характеру діяння особи, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п’яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Оскільки питання про відшкодування моральної шкоди працівникові повинна вирішувати комісія з трудових спорів чи суд у порядку вирішення трудового спору, то працівник, відповідно до статей 225 та 233 КЗпП може звернутися з заявою (Додаток 1) до комісії з трудових спорів чи безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня встановлення відповідним органом (комісією з трудових спорів, судом, державним органом, що здійснює контроль та нагляд за додержанням роботодавцями законодавства про працю) або визнання безпосередньо самим роботодавцем факту порушення законних прав працівника як підстави відшкодування йому моральної шкоди.

Працівник також вправі заявити вимогу про відшкодування моральної шкоди у позовній заяві до суду чи заяві до комісії з трудових спорів про поновлення порушеного роботодавцем права. Якщо роботодавець порушив законодавство про оплату праці, працівник відповідно до частини першої статті 225 та частини другої статті 233 КЗпП може звернутися до комісії з трудових спорів чи безпосередньо до суду без обмеження будь-яким строком.

Розмір морального збитку визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством або судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожний місяць перебування під слідством або судом.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дисциплінарна відповідальність працівників	\|	Інші види відповідальності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.