Аналіз особливостей використання сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі вищої школи.

Ще в 1977 А. Тоффлер писав у «Future Shock» : «те , що сьогодні відбувається в освіті, навіть у наших «кращих» школах і коледжах, є безнадійним анахронізмом …наші заклади (незважаючи на їх риторику підготовки до майбутнього ) звернені назад до вмираючої системі , швидше , ніж вперед до виникає новому суспільству». Д. Боуен кілька десятиліть по тому визнає, що спостереження А. Тоффлера більше не заперечується, та він «упустив підкреслити концептуальну революцію в освіті, яка тепер з'являється… на якій мають відбуватися майбутні дії» [ c.555] . Революція ця пов’язана з інформаційними технологіями в освіті.

Очевидно, що сьогодні наше суспільство переживає зміну парадигми вищої освіти. Сучасна вища школа переорієнтовується на формування особистості людини як суб’єкта гуманних, демократичних взаємин. Євроінтеграційні процеси в освіті спрямовані на розробку змісту, форм, методів і засобів навчання, які забезпечують не тільки розвиток інтелекту, а й розвиток особистісних якостей майбутнього спеціаліста, враховують його індивідуальність, стимулюють самонавчання, самовиховання, саморозвиток. Рівень інтелектуалізації будь-якого суспільства нині визначається ефективністю використання новітніх технологій. «…Теорія інформації і є точкою перетину гуманітарного і природничого знання» [Cерль], тож у теперішній час каталізатором науково-технічного та суспільного прогресу є нові інформаційні технології.

Питання про доцільність використання нових інформаційних технологій у навчальному процесі інтенсивно обговорюється в педагогічній і психологічній літературі. Аналіз робіт останнього десятиліття показує динаміку зміни підходів до проблеми використання нових інформаційних технологій у навчальному процесі вищої школи. Якщо ще кілька років тому велася дискусія про правомірність та доцільності ком’пютеризації освіти , про позитивні та негативні аспекти цього явища, то у теперішній час, коли комп'ютер та комп’ютерні пристрої впевнено увійшли в систему дидактичних засобів навчання, обговорюються питання про підвищення ефективності навчання засобами нових інформаційних технологій, формування професійно-педагогічних умінь майбутніх учителів в інформаційному середовищі. Аналіз сучасних педагогічних досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених і практика вітчизняної освіти свідчать про зростаючий інтерес до проблем навчання з використанням засобів нових інформаційних технологій (А.Вербицкий, Р.Вільямс, Б.Гершунскій , А.Єршов, Ч.Куписевич , В.Ляудіс , Е.І.Машбіц , Б.Маккелланд , Дж.Мерредіт , Е.С.Полат , Г.Паск, І.В.Роберт , Б.Скіннер , Н. Ф. Тализіна , Е.К.Хеннер та ін), а також до проблем підготовки студентів до використання засобів нових інформаційних технологій у навчально - виховному процесі та у майбутній професійній діяльності ( В.М.Горбунов , Г.А.Кручініна , Л.Ю.Кравченко , Т.А.Лавіна та ін.)

Сьогодні вже ніхто не заперечує той факт, що в інформаційному суспільстві викладач перестав бути основним джерелом відомостей про науковий світ, головний акцент у навчанні робиться на організацію самостійної пізнавальної діяльності, опосередкованої новими інформаційними технологіями, освоєння нових способів діяльності. Використання нових інформаційних технологій зміщує акценти з мети освіти, спонукає змінювати обсяг, склад, структурування навчального матеріалу, що вивчається, орієнтує на формування повноцінного теоретичного мислення студента, на розвиток засобів сучасної комунікації, обмін результатами інформаційної роботи. Нові інформаційні технології допомагають знайти природний шлях перевтілення студентів на активних учасників навчального процесу, дають можливість активно діяти в мінливому соціально-культурному середовищі, користуватися у процесі навчання тими ж інструментами, що й викладач, активно прилаштовуючись до нових професійних функцій. За допомогою сучасних інформаційних технологій стає реальністю отримання освіти дистанційно. Internet відкриває можливості отримання навчальної інформації з будь-якої бібліотеки, книгосховища, наукового, культурного центру, що «створює реальні можливості для самоосвіти, розшинення кругозору, підвищення кваліфікації» (Є. Полат []). У такий спосіб пришвидшується майбутня професійна адаптація випускників вищих навчальних закладів поза стінами вузу. А.Чурсіна доречно зазначає, що комп’ютер (ноутбук, нетбук, планшетний пристрій, смартфон тощо), будучи технічною базою нових інформаційних технологій - це і засіб комунікації, і засіб оперативного отримання та обробки інформації, і засіб оновлення знань, і засіб набуття нових умінь. Виходячи з цього твердження, а також зважаючи на те, що сучасну мету вищої освіти варто розуміти як становлення особистості майбутнього професіонала в пізнавальній діяльності, вважаємо, що саме впровадження нових інформаційних технологій у навчальний процес вищої школи забезпечує формування умінь самостійно-пізнавальної діяльності студентів. Та перш, ніж зануритись в особливості застосування інформаційних технологій (ІТ) у навчальному процесі вищого навчального закладу, конкретизуємо значення вихідних понять та термінів.

Ключове сенсові навантаження мають терміни «інформація» та «технології». Нині світові спільноти є сучасниками «нової історичної фази розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є знання та інформація… Інформаційне суспільство, ймовірно, є перехідною щаблиною на шляху до нової цивілізаційної форми - суспільству та економіці знань, коли не окремі організації, а кожна особистість є джерелом інновацій» (R. Brand []). Дійсно, інформація в сучасному світі повинна дозволяти людині отримувати нове знання, що забезпечує ефективність соціальних практик (пізнання, спілкування, художня творчість, управління). Це положення спочатку було усвідомлене в бізнес-середовищі (здатність до швидкого пізнання, ефективного аналізу – запорука успіху, конкурентоздатності), а потім розповсюдилося і на сферу освіти, зокрема, – вищої освіти. Інформація (від лат. informatio – ознайомлення, роз’яснення) у традиційному розумінні: будь-який вид даних або відомостей, що сприяють усуненню дефіциту знань; у теперішній час без якого-небудь зв’язку з поняттям «знання» так часто називають електронні зібранні даних, а також окремі компоненти, наприклад результати статистичних досліджень ( [брок, с.135]). Сьогодні поняття «інформація» стало визначальним у багатьох сферах знання. У відповідності до так званої комп’ютерної моделі свідомості та дослідженнями в галузі штучного інтелекту когнітивні процеси, наприклад, у психології, нерідко цілком і повністю розглядаються як процеси обробки інформації. При цьому поняття «інформація» у висхідному сенсі, яке передбачає тісний зв'язок з поняттям «знання», практично не використовується [брок]. Ми спираємося саме на класичне визначення сутності явища «інформація» як такого, що повною мірою відповідає покликанню освіти.

У сучасній енциклопедичній літературі визначено, що інформаційні технології (в освіті) – «методи і засоби отримання, перетворення, передачі, збереження та використання інформації в навчально-виховному процесі» [ , с. 216]. У теперішній час інформація має таку ж стратегічну цінність, як і традиційні матеріальні та енергетичні ресурси. Сучасні інформаційні технології (Є. Рапацевич []), що дозволяють створювати зберігати, переробляти інформацію та забезпечувати ефективні способи її представлення споживачу, є могутнім інструментом пришвидшення прогресу у всіх сферах суспільного розвитку, без сумніву, це один із найсуттєвіших чинників, який визначає конкурентоздатність, країни, регіону, окремого навчального закладу. Важлива роль у створенні та використанні інформаційних технологій належить вищій школі як основному джерелу кваліфікованих, високоінтелектуальних кадрів та потужній базі фундаментальних і прикладних наукових досліджень [там само, с.217]. Специфіка сучасної системи вищої освіти полягає в тому, що вона є, з одного боку, споживачем, а з іншого – активним виробником інформаційних технологій. При цьому інформаційні технології, які створюються в системі вищої освіти, використовуються і за її межами. Саме у такий спосіб здійснюється перехід від інформатизації вищої освіти до інформатизації суспільства. Український дидакт В.Чайка пише про те, що «робота у вищій школі на сучасному етапі реалізації ідей Болонської угоди спрямована переважно на інтенсивну інформатизацію, мобілізацію потенціалу системи самоорганізації навчання, які забезпечують формування у майбутніх фахівців цілісного досвіду діяльності, самореалізацію професійних якостей» [чай, с.206].

Систематичні дослідження в галузі використання інформаційних технологій в освіті здійснюються понад п’ятдесят років. Система вищої освіти завжди була доволі «чутливою» до впровадження у навчальний процес інформаційних технологій.

У сучасному розумінні термін «інформаційні технології» має дуалістичне потрактування: по перше, це словосполучення існує як узагальнювальний синонім способів та засобів збору, обробки та передачі інформації для отримання нових відомостей про об’єкт, що вивчається; по-друге, як сукупність знань про способи та засоби роботи з інформаційними ресурсами.

В освітніх реаліях вітчизняної вищої школи словосполучення «інформаційні технології» поєднує в собі процеси інформатизації та комп’ютеризації освіти, причому друге поняття (комп’ютеризація) є частиною першого ( В. Биков [], Р. Вернидуб []): «поняття інформатизації освіти пов’язується із широким впровадженням у систему освіти методів і засобів інформаційно-комунікативних технологій, створенням на цій основі компютерно-орієнтованого середовища, з наповненням його електронними науковими, освітніми та управлінськими інформаційними ресурсами, з наданням суб’єктам освітнього процесу доступів до ресурсу середовища, з наповненням його електронними науковими, освітніми та управлінськими інформаційними ресурсами, з наданням суб’єктам освітнього процесу доступу до ресурсів середовища, можливості використовувати його засоби у розв’язанні різних завдань» [верни, с.77]. Поняття комп’ютеризації освіти пов’язується з оснащенням структурних елементів системи освіти на всіх її організаційних рівнях (навчально-виховних закладів, наукових, науково-методичних установ, управлінських структур та ін.) комп’ютерними засобами (ПК, мультимедійними засобами, під’єднаними до мережі internet та ін.), зі створенням у системі освіти комп’ютерно орієнтованої інформаційно-комунікаційної платформи інформатизації освіти, з формуванням її загальносистемних програмно-апаратних складників, із забезпеченням можливості експлуатації, обслуговування, модернізації, оновлення і розвитку. За В. Биковим, комп’ютеризація освіти є базисним, обов’язковим складником процесу інформатизації освіти і суспільства в цілому, тому у процесі інформатизації освіти проблемам комп’ютеризації об’єктів, що є складниками системи освіти, має приділятися першорядна увага, а весь процес має бути керованим державними і місцевими владними структурами [бик].

Інформатизація вищої школи передбачає:

- оперативне оновлення навчальної інформації у зв’язку з розвитком науки, техніки, культури;

- отримання оперативної інформації про індивідуальні особливості кожного студента, що уможливлює диференційований підхід до організації їх навчання;

- освоєння адекватних науковому змісту навчання й індивідуальним особливостям студентів способів донесення навчальної інформації;

- отримання інформації про результативність педагогічного процесу, що дає змогу оперативно вносити в нього необхідні корективи (М. Фіцула []).

Конкретизуємо ті визначення інформаційних технологій, які надають сучасні науковці. Директор Інституту інформаційних технологій і засобів навчання АПН України В. Биков надає таке визначення інформаційно-комунікацйним технологіям навчання: це комп’ютерно орієнтована складова педагогічної технології, яка відображає деяку формалізовану модель певного компоненту змісту навчання і методики його подання у навчальному процесі, яка представлена в цьому процесі педагогічними програмними засобами і яка передбачає використання комп’ютера, комп’ютерно орієнтованих засобів навчання і комп’ютерних комунікаційних мереж для розв’язування дидактичних завдань або їх фрагментів [].

Український дидакт В.Чайка зазначає, що можливості інформаційних технологій, комп’ютерного навчання надзвичайно великі, зокрема «подача інформації, управління перебігом навчання, контроль і корекція результатів, виконання тренувальних вправ, накопичення даних про розвиток навчального процесу» [чай с.55]. Для вітчизняного дидакта інформаційні технології – наслідок упровадження такого виду навчання, як комп’ютерне. Крізь призму умінь В Чайка тлумачить і цілі навчання, що розв’язуються за допомогою інформаційних технологій. На його думку, вони зводяться до «формування вмінь роботи з інформацією, дослідницьких умінь, умінь приймати оптимальне рішення, цілісності інформаційного забезпечення» [, с.197]. Концептуальні положення інформаційних технологій втілені в оптимальне поєднання індивідуальної та групової роботи; підтримку психологічного комфорту, до принципів адаптивності та оптимального управління [].

У руслі інформатизації навчального процесу вищої школи розглядає використання новітніх інформаційних технологій М. Фіцула. На його думку, інформатизація навчального процесу – це «створення, впровадження та розвиток комп’ютерно орієнтованого освітнього середовища на основі інформаційних систем, мереж, ресурсів і технологій» [ , с.258]. Головною її метою є підготовка фахівця до повноцінного життя і діяльності в умовах інформаційного суспільства, комплексна перебудова педагогічного процесу, підвищення його якості та ефективності.

У роботах М.Фіцули знаходимо таке визначення інформаційних технологій навчання – це методологія і технологія навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів [ , с.259]. Для інформаційного забезпечення педагогічного процесу кожен викладач і студент повинні мати доступ до практично необмеженого обсягу інформації і її аналітичного оброблення, можливості для безпосереднього включення в інформаційну культуру суспільства.

Чільну увагу інформаційним технологіям приділяють З.Курлянд, Р.Хмелюк, А. Семенова. Дослідниці пишуть про те, що «впровадження інформаційних технологій у галузь освіти, за рахунок яких розширюються обсяги інформації і вдосконалюються методи маніпулювання нею, передбачено національною програмою інформатизації України» [ , c.210]. Цією програмою накреслено такі шляхи інформатизації вищих навчальних закладів:

1. Насичення навчальних закладів сучасною комп’ютерною та телекомунікаційною технікою, комп’ютерними технологіями навчання, які інтенсифікують процеси навчання у всіх предметних галузях.

2. Організація комп’ютерних дидактичних лабораторій для підготовки викладачів нового типу.

3. Упровадження перспективних сучасних технологій для формування знань: електронні підручники, довідники, навчальні посібники.

4. Створення мереж знань та засобів доступу до державних та зарубіжних баз даних і знань [].

М. Буланова-Топоркова та А. Духавнева зауважують, що в сучасних умовах термін «комп’ютерні технології» практично витіснений з широкого обігу терміном «інформаційні технології», який вони тлумачать як «сукупність електронних засобів і способів їх функціонування з метою реалізації діяльності навчання» [с. 149].

У численних дисертаційних дослідженнях інформаційні технології відіграють роль рушійних сил у формуванні різноманітних професійно значущих якостей і властивостей, широкого спектру компетенцій та компетентностей тощо. Наприклад, у дисертаційному дослідженні А.Чурсіної новітні інформаційні технології виступають провідним засобом формування умінь комунікативно-пізнавальної діяльності студентів. Дослідниця вважає, що об'єктивною передумовою для застосування інформаційних технологій у практиці роботи вищої школи є інформаційна сутність процесу навчання, в якій особливе місце належить інформаційному обміну різного виду. При цьому інформаційні технології можуть бути названі новими, якщо вони: задовольняють вимогам педагогічних технологій; вносять щось нове в педагогічну практику; використовують комп'ютер []. Застосування інформаційних технологій у предметному середовищі вищого педагогічного навчального закладу – предмет дослідження Д. Ніканоренкова. На його думку, якщо розробити методичну систему застосування засобів інформаційних технологій при навчанні розділах прикладної економіки студентів педагогічних вузів, в основу якої покладені дидактичні принципи навчання, адаптовані до застосування інформаційних технологій при навчанні розділах прикладної економіки, а практична частина навчання забезпечуватиметься системою комп'ютерно-орієнтованих лабораторних робіт , що складаються із завдань різного рівня складності , то це сприятиме підвищенню успішності навчання студентів педагогічних вузів [].

Також з позицій системного підходу визначає сутність інформаційних технологій В.Головенкін. На його думку, ІТ - це система методів, процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збору, обробки, збереження, поширення, відображення і використання інформації користувачів цієї інформації. До складу ІТ входять апаратні, програмні й інформаційні компоненти, способи застосування яких вказуються в методичному забезпеченні [].

Інформаційну технологію індивідуалізованого навчання студентів розробляє В. Козлов. На його думку, така індивідуалізоване навчання з використанням інформаційних технологій забезпечує: високу комп'ютерну озброєність і компетентність кожного студента в певній галузі, зумовлене цим інтенсивне використання ІКТ в процесі навчання; індивідуальний темп оволодіння інфокомунікаційними технологіями; освоєння великого числа дисциплін, які передбачають створення закінчених продуктів навчальної діяльності []. Основні визначення поняття «інформаційні технології» узагальнюються в таблиці 2.1, що подається нижче.

Таблиця 2.1.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РОЗДІЛ 2	\|	Основні визначення поняття «інформаційні технології»

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.