Метод j (фі)

Метод визначення вірогідності різниці часток ( проценту) появи ознаки у вибіркових сукупностях, який запропонований англійським статистиком Р.Е.Фішером (1890 – 1962). Метод може бути застосований при будь-яких значеннях часток, але найчастіше ним користуються, якщо р < 0,2 або р > 0,8.

Фішер показав, що визначити вірогідність різниці часток точніше і простіше, якщо замість кожної частки взяти кут, синус якого дорівнює корню квадратному з цієї частки. Тоді частки перетворюються в кути j за формулою:

j = 0,0349 , де p – частка,

j – кут у радіанах.

Таке перетворення значно уточнює визначення вірогідності різниці малих (менших 0,2) та великих (більше 0,8) часток.

Вірогідність різниці часток визначається за допомогою метода j такою формулою:F = (j₁ - j₂)² ,n₁,n₂ – об’єми вибірок;

F_st – величина, що знаходиться за таблицею 2. F_st залежить від n₁ =1 і n₂ = =n₁+n₂-2.

Приклад 5.

Порівнюється частка 0,00055, яка отримана по групі з n₁ =5440, з часткою 0,0054, отриманою по групі з n₂ =551. Вірогідність різниці цих часток за допомогою метода j можна визначити так:

j₁=0,0349*1,354 =0,047; j₂ = 0,0349*4,21=0,147;

F = ;

n₁ =1; n₂ = , отже за таблицею 2 для різних рівнів значущості F _0,05=3,8, F _0,01 =6,6,F _0,001 = 10,8.

Нульова гіпотеза відкидається ( з ризиком помилитися 0,05: у 5%, бо F > F_0.05)

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Критерій вірогідності різниці двох середніх значень (критерій Стьюдента)	\|	Кореляція. Коефіцієнт кореляції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.