Особливості та значення культури організації

· Культура організації - це система загальноприйнятих в організації уявлень і підходів до постановки справи, до форм відносин і до досягнення результатів діяльності, які відрізняють дану організацію від всіх інших.

· На практиці організаційна культура являє собою набір традицій, цінностей, символів, загальних підходів, світогляду членів організації, які витримали випробування часом. Це у своєму роді вираження індивідуальності даної компанії, прояв її відмінностей від інших.

· Культуру організації формують дві групи елементів: матеріальні і духовно-світоглядні. Матеріальні елементи культури організації відображають культуру виробництва і культуру менеджменту: реальним їх виявом є технологічна культура, культура трудових процесів і культура середовища діяльності членів організації.
Духовно-світоглядні елементи – це комплекс основних особливостей, які відрізняють організацію і її працівників від інших. Він кристалізується і відпрацьовується під час вирішення співробітниками проблем міцності (внутрішньої інтеграції) та еластичності (зовнішньої адаптації) організації. Існування духовно-світоглядних елементів перевірене суспільним досвідом, отже вони можуть бути передані новим працівникам як єдино правильна система світосприйняття. Духовно-світоглядні елементи визначають поведінку людей у процесах індивідуальної і групової (колективної) трудової діяльності.
Індивідуальна праця полягає у виконанні працівником зазначеного завдання. При цьому він самостійно вирішує виробничі проблеми (залежно від ступеня автономії, наданої керівником, застосовуваної форми контролю й допомоги). Очевидно, що індивідуальна праця не реалізується ізольовано. Вона вимагає контактів (формальних і неформальних) з іншими співробітниками або з особами, які представляють зовнішнє середовище організації. Індивідуальне розв’язання проблем не може суперечити виробленим організацією загальним підходам, правилам і принципам. Отже, навіть при індивідуальній роботі працівник повинен дотримуватися прийнятих організацією підходів.
Колективна праця передбачає спільне виконання кількома особами або спеціально створеним колективом визначених на певний час завдань. При цьому виникають посередні зв’язки між чинниками, що зумовлюють завдання, і тісні залежності й контакти між працівниками. Керівник може також працювати індивідуально і, крім того, брати участь у діяльності одного або кількох спеціалізованих колективів. У всіх цих ситуаціях необхідне дотримання вироблених культурним середовищем організації певних правил поведінки для досягнення взаєморозуміння.
Культура організації зміцнює внутрішні зв’язки між керівниками і структурними підрозділами, сприяє посиленню мотивації праці, забезпечує більш ефективну координацію, ніж формальна система контролю й планування. У структурі культури організації можна виокремити рівні, які визначають ступінь її розвитку в конкретному випадку: рівень поверхневої (символічної) культури, вищий рівень (“цінність”).
Елементи поверхневого рівня культури організації. Рівень поверхневої (символічної) культури організації виявляється у зовнішньому образі, який виникає внаслідок контакту з її представниками. До нього належать видимі й відчутні елементи культури: манера поведінки групи, яка представляє організацію, її мова, правила, зафіксовані у письмовому вигляді, а також розміри організації, технологія, продуктивність, фірмовий та товарний знаки, місце на ринку, фірмовий одяг будівлі тощо. Ці символи мають певне змістове наповнення, утворюючи основу, що визначає форму і зміст ділової комунікації. Сукупно вони справляють сильний емоційний вплив на споживачів і можуть бути ефективним мотиваційним чинником для співробітників, оскільки виражають певну елітарність їх у стосунках із середовищем і диктують певну корпоративну поведінку.
Становлення культури організацій в Україні розпочалося якраз із формування її поверхневих (символічних) елементів. Споживачі, добре знайомі з “ненав’язливим радянським сервісом”, схвально реагували на символічні вияви культури організацій, що наповнювали ринок товарами. Однак не обійшлося і без деформацій, оскільки деякі вітчизняні підприємства перетворили символічні елементи на самодостатню систему, що починає тяжіти над клієнтами, а деякі, сформувавши символічну систему, заспокоїлися, вважаючи процес формування культури їх організацій завершеним.
Рівень норм і цінностей. Виявляються вони у необхідності організації мати місію. В місії організації концентровано відображена нормативна система цінностей, якої дотримуються (повинні дотримуватися) її працівники. Цей комплекс цінностей є своєрідним “постулатом віри”, який формує еталони щоденної поведінки.
Світосприйнятті цінності. Така система цінностей визначає, що потрібно вважати добрим, істинним, розумним, і є надійною опорою у процесі підготовки і прийняття рішень, пов’язаних з управлінням організацією.
Формування ціннісних установок людини здійснюється під впливом суспільства, сім’ї, виробничого середовища.
Формування культури індивіда розпочинається і триває протягом усього життя передусім у сім’ї, а надалі – в ширшому соціальному середовищі, аж до суспільства загалом. Із власним соціальним досвідом індивід приходить в організацію, де зустрічається з її культурою.
Прийшовши в організацію, індивід може зустрітися з двома ситуаціями. Перша – цінності й норми культури організації збігаються з набутими індивідуальними цінностями та нормами. За таких умов індивід легко входить і надовго адаптується в організації.
Друга ситуація – домінанти індивідуальної культури відрізняються від домінант культури організації. Індивід може обрати один із двох способів поведінки. Перший – неприйняття норм і цінностей культури організації, що призводить до відторгнення індивіда організацією. У такому разі неминучий наступний цикл пошуку індивідом організації, що призводить до відторгнення індивіда організацією. У такому разі неминучий наступний цикл пошуку індивідом організації, цінності культури якої будуть близькими його цінностям. Очевидно, цих циклів може бути багато.
Другий шлях – прийняття цінностей і норм культури організації, які надалі неминуче індивід приносить у власну сім’ю. Отже, культура сім’ї певною мірою формується під впливом організацій, де працюють її представники. Крім того, сім’я, будучи первинною соціальною, економічною й виробничою клітинкою суспільства, відчуває з його боку культурологічний вплив, одночасно впливаючи на процеси формування культури суспільства.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості дивізійної організаційної структури управління.	\|	Охарактеризуйте рівні організаційної культури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.